Справа № 298/1091/13-ц
Номер провадження 2/298/291/13
Категорія (2.45.47)
23 грудня 2013 року смт. Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого-судді Цибика І.Й., при секретарі Тисянчин М.В., з участю відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину на час навчання,
Позивачка звернулася до суду з цим позовом, з тих підстав, що 21 жовтня 2008 року розірвала шлюб з відповідачем, в якому в них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який залишився поживати з нею. Син навчається в Українській державній академії залізничного транспорту і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Вказує, що відповідач є працездатним, має можливість отримувати доходи і може надавати матеріальну допомогу, однак добровільно таку матеріальну допомогу не надає. За таких обставин, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн. з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій позов підтримала, просила його задовольнити та розглянути справу без її участі.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечив повністю. Зокрема пояснив, що за рішенням суду від 26.08.2008 року він сплачував аліменти на користь позивачки на утримання двох дітей: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно, до досягнення ними повноліття. На даний час він ніде не працює, перебивається випадковими заробітками, однак, зважаючи на те, що старший син навчається в Українській державній академії залізничного транспорту, добровільно продовжує сплачувати на нього аліменти щомісячно в розмірі 400 грн. і після досягнення ним повноліття, про що подав відповідні квитанції. Відтак, твердження позивачки про те, що він добровільно не надає допомоги на утримання сина, є неправдоподібними.
Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
У судовому засіданні належними доказами встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 26 серпня 2008 року. У цьому шлюбі мають двох спільних дітей: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання яких відповідач сплачував на користь позивачки аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно, до досягнення ними повноліття, згідно рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської
- 2 -
області від 26.08.2008 року, доданого до матеріалів справи. Старший син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є студентом заочної форми навчання третього курсу факультету Краснолиманської філії спеціальності Електричний транспорт Української державної академії залізничного транспорту, що стверджується довідкою Української державної академії залізничного транспорту № 2319 від 14.12.2013 року.
Правовідносини між сторонами врегульовані ч. 1 ст. 3 ЦПК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу; ч. 1 ст. 199 СК України - якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Судом достовірно встановлено, що відповідач добровільно надає матеріальну допомогу синові у зв'язку з його навчанням в сумі 400 грн. щомісячно, що підтверджується квитанціями, оглянутими в судовому засіданні. Тобто, відповідач без будь-яких правових підстав добровільно продовжував сплачувати аліменти на утримання сина після досягнення ним 18-річного віку - 08 липня 2012 року, та сплачує їх і на теперішній час. Так, як вбачається з доданих відповідачем квитанцій, сума перерахованих позивачці коштів за 2012-2013 рр. становить 18 300 (вісімнадцять тисяч триста) гривень, з яких: 8 200 (вісім тисяч двісті) гривень - аліменти на утримання молодшого сина до досягнення ним 18-річного віку, тобто до 14.09.2013 року, 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень - аліменти на утримання старшого сина до досягнення ним 18-річного віку, тобто до 08.07.1994 року і 7 600 (сім тисяч шістсот) гривень - аліменти на утримання старшого сина, який продовжує навчання, після досягнення ним 18-річного віку і до теперішнього часу. Натомість позивачкою не доведено, що сума сплачуваних відповідачем аліментів не є достатньою для задоволення потреб дитини. У судове засідання позивачка не з'явилася, хоча судом вживалися заходи для її явки до суду, про що свідчать матеріали справи. Тобто, всупереч ст. 60 ЦПК України позивачка не довела ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивачка працює, а відтак на ній також лежить обов'язок по утриманні сина, який продовжує навчання.
Так, згідно коментованої статті 181 СК України, якщо батьки проживають окремо, то той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій формі і (або) натуральній формі. В кожному випадку обрання способу утримання залежить від домовленості сторін, виходячи з інтересів дитини. При цьому добровільний порядок сплати аліментів виключає право стягувача аліментів на стягнення аліментів у судовому порядку, якщо судом буде встановлено, що один з батьків добровільно сплачує аліменти в сумі, достатній для задоволення потреб дитини.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
- 3 -
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 181, 199 СК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину на час навчання, - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Закарпатської області через Великоберезнянський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги (сторонами, які не були при цьому присутні - в той же строк з дня отримання ними копії цього рішення) і набере законної сили після закінчення вищезазначеного строку, якщо не буде оскаржене, а в разі оскарження - після апеляційного розгляду справи, якщо не буде скасоване.
Головуючий