Справа № 136/2702/13-ц
іменем України
"26" грудня 2013 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Мочульської Л. Т.
за участю секретаря Белінська С. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ДО ВЕРБІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЛИПОВЕЦЬКОГО РАЙОНУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось майно, зокрема земельна ділянка, на успадкування якої покійний залишив заповіт на ім"я позивача, вказавши у ньому, що заповідає сертифікат на земельну частку (пай) серії ВН №0254403. За життя СПАДКОДАВЕЦЬ отримав Державний акт на вказану земельну ділянку, а текст заповіту не змінив. Позивач протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця спадщину прийняв , подавши відповідну заяву до державної нотаріальної контори. Однак нотаріус відмовив у оформленні спадщини, так як у заповіті вказаний сертифікат, взамін якого був виданий Державний акт, а зміни до заповіту не внеслись.
В судове засідання позивач не з»явився. Надав суду заяву, в якій позов підтримав та просив розглянути справу без його участі.
Відповідач, представник Вербівської сільської ради Липовецького району Вінницької області , в судове засідання також не з"явився. Надав суду заяву, в якій позов визнав та просив розглянути справу без його участі.
У відповідності до ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши матеріали цивільної та спадкової справи, суд прийшов до висновку про можливість задоволення клопотання сторін і розгляд справи у їх відсутності.
Судом встановлено наступне:
В силу ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
03 лютого 2004 року, ОСОБА_3 склав заповіт, який був посвідчений секретарем Вербівської сільської ради Липовецького району Вінницької області 03.02.2004 року і зареєстрований в реєстрі за№1, згідно з яким спадкодавець належний йому сертифікат серії ВН №0254403 заповідав ОСОБА_1 ( а.с.5). Згідно з відміткою Вербівської сільської ради, заповіт заповідачем не змінено і не відмінено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 - помер( свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 а.с.4).
Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.12.2013 року, винесеною державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області позивачеві відмовлено у видачі на його ім"я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 , оскільки заповідач заповідав земельну частку (пай), право власності на яку підтверджується сертифікатом. А вказаний правовстановлюючий документ не був наданий нотаріусу, в зв"язку з тим, що взамін сертифікату був виданий державний акт на землю.
Згідно з матеріалами спадкової справи , позивач у відповідності до ст.ст. 1269 та 1270 ЦК України, 15 лютого 2008 року подав до Липовецької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року тобто, прийняв спадщину у встановленому законом порядку.
Осіб, які мали б право та претендували на обов»язкову частку, у відповідності до ч.1 ст.1241 ЦК України , судом не встановлено.
До складу спадкового майна, зазначеного у заповіті, входить право на земельну частку (пай) , що належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку ( пай) серії ВН №0254403.
Взамін сертифікату на право на земельну частку ( пай) серії ВН №0254403 , зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за №103 від 06.06.1997 року , ОСОБА_3 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН №0053705 , на площу 4,1350 гектара, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю 25.10.2004 року за №102. Грошова оцінка земельної ділянки складає 67412,35 грн ( а.с.14).
Таким чином, позивач має право на спадкування за заповітом на земельну ділянку, право на успадкування якої було посвідчено заповітом ОСОБА_3 , у відповідності до сертифіката на право на земельну частку (пай) , взамін якого був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку.
На підставі ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи, що визнання відповідачем позовних вимог - не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та ухвалює рішення про задоволення позову у повному обсязі.
На підставі ст.ст. 1223, 1268, 1269, 1270 ,1296 1299 ЦК України, керуючись ст. 174, 209-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом, посвідченим секретарем Вербівської сільської ради Липовецького району Вінницької області 03.02.2004 року і зареєстрованим в реєстрі за№1, на ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ , кадастровий номер 0522280700:03:000:0377, площею 4,1350 га, в межах згідно з планом, розташовану на території Вербівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, вартістю 67412,35 грн, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, і належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №053705 , зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю 25.10.2004 року за №102, виданого взамін сертифікату на право на земельну частку ( пай) серії ВН № 0254403 зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за №103 від 06.06.1997 року . Цільове призначення (використання ) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На підставі ст.1299 Цивільного кодексу України, право власності на зазначене нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом десяти днів. Після закінчення цього строку рішення набирає законної сили, якщо не буде подано апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: Л. Т. Мочульська