Справа № 133/2159/13-ц
Іменем України
25.12.2013 року
В складі: головуючого - судді Слободяного О.Є.
при секретарі Пясковській Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки, зняття заборони на відчуження квартири, -
Позивач просить визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, укладений 28.12.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3, яка діяла як майновий поручитель за зобов'язаннями ОСОБА_4 за кредитним договором №014/035-05/51385 від 28.12.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 28.12.2007 р. за №170, скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 та вилучити запис №171 про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 з Єдиного реєстру іпотек. .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 14 червня 2013 року було відкрито провадження в цивільній справі № 133/1567/13 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. З отриманих документів йому стало відомо, що 28 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір № 014/035-051285, згідно з яким йому було надано кредит на споживчі цілі в сумі 30 600 доларів США строком до 28.12.2017 року. Того ж дня 28 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки. В іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1
Позивач вважає, що можливе задоволення зазначеного позову порушить його права власника ? частки квартири АДРЕСА_1 Позивач посилається на те. що він 24 січня 1975 року уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_3, під час перебування у шлюбі у 1988 році ними було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в житлово-будівельному кооперативі «Поділля». Кінцевий розрахунок вартості паєнагромадження (9621 крб.) було проведено в 1994 році. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність», який був чинним на той час, член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність», який був чинним на той час, майно, нажите подружжям за час шлюбу. належить їм на праві спільної сумісної власності.
Починаючи з 1997 року він став проживати окремо від ОСОБА_3, по АДРЕСА_2. Його дружина ОСОБА_3 залишилась проживати в квартирі АДРЕСА_1. Шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 було розірвано 27 січня 1998 року;
Рішенням виконкому Козятинської міськради від 24.04.2003 р. без його відома право власності на квартиру АДРЕСА_1, було оформлено на ОСОБА_3
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом зняття з реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб на стороні відповідача: Козятинської міськради Вінницької області, голови правління ОСББ «Поділля», банку «Аваль» про визнання квартири спільною сумісною власністю та визнання права на ? частку квартири за позивачем було визнано право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1.
Позивач вважає, що при укладанні договору іпотеки 28.12.2007 року його згода на укладання вказаного договору повинна була бути надана у письмовому вигляді. Про існування договору іпотеки йому взагалі нічого не було відомо. Так як ним, як власником ? частки квартири, письмова згода на укладання договору надана не була, то відповідачка ОСОБА_3 розпорядилась його власністю без його відома, а тому договір іпотеки має бути визнаний недійсним.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та підтвердив зазначені вище обставини. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що договір іпотеки був укладений ОСОБА_3 після припинення шлюбних відносин між нею та ОСОБА_1, а тому спірне майно було особистою власністю ОСОБА_3, а не власністю подружжя, тому вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і його згода під час укладення договору не була потрібна; під час укладення договору іпотеки були дотримані всі вимоги ЦК України; на час укладення договору іпотеки ОСОБА_3 набула у свою власність квартиру АДРЕСА_1, мала всі права щодо розпорядження своїм майном, а тому укладений 28.12.2007 року договір іпотеки є правочином, який укладено відповідно до вимог ЦК України, підстав для визнання його недійсним немає. Просить у позові відмовити.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце слухання справи, про що свідчать розписки(а.с.21, 46, 56, 70).
Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6, який діє згідно доручення(а.с.25-26) в судове засідання 25.12.2013 року не з'явився, в заяві від 10.12.2013 року позовні вимоги визнав повністю, просить справу слухати у його відсутність та відсутність відповідачки(а.с. 64).
Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання не з'явився, хоча відповідно до ст. 74 ЦПК України був належним чином повідомлений продату, час та місце розгляду справи ( а.с.23,,45, 62, 65, 71)..
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.
Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 у 1988 році було придбано квартиру АДРЕСА_1 в житлово-будівельному кооперативі «Поділля». Кінцевий розрахунок вартості паєнагромадження, згідно довідки ОСББ «Поділля», було проведено в 1994 році ( а.с.6). Шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3 було розірвано 27 січня 1998 року ( а.с.7).
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом зняття з реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача: Козятинська міська рада Вінницької області, голова правління ОСББ «Поділля», банк «Аваль». - про визнання квартири спільною сумісною власністю та визнання права на ? частку квартири позов ОСОБА_1 було задоволено. Квартира АДРЕСА_1 була визнана спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 За ОСОБА_1 було визнано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. Колегія суддів дійшла висновку, що спірна квартира отримана сторонами в період шлюбу, оскільки ордер виданий в 1990 році. Квартира придбана подружжям ОСОБА_1 в житлово-будівельному кооперативі «Поділля». Перший внесок зроблений ОСОБА_3 в 1988 році. остаточний розрахунок проведено в 1990 році. Колегія суддів погодилась з доводами ОСОБА_1 про те, що кошти за кооперативну квартиру були повністю виплачені ОСОБА_3 в період перебування у шлюбі, а тому спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і при розподілі їх частки є рівними. ( а.с.8-9,72-73).
Таким чином, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2010 року було встановлено, що кінцевий розрахунок за кооперативну квартиру було проведено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час перебування їх у шлюбі, у 1990 році. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру. Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 став власником ? частини квартири АДРЕСА_1, після повного внесення пайового внеску за квартиру. Позивач ОСОБА_1 зареєструвався у вказаній квартирі 26.03.1991 року(а.с.74). Судом також встановлено, що право власності на ?? частини квартири АДРЕСА_1, за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано не було. Однак відсутність реєстрації права власності не позбавляє особу самого права власності, особа не перестає бути власником належного їй майна.
Шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 було розірвано 27 січня 1998 року(а.с.7). На момент реєстрації розлучення ОСОБА_1 вже був співвласником квартири АДРЕСА_1
28 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки. В іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 Вінницької області( а.с.10-13). З тексту договору вбачається, що договір іпотеки був укладений без згоди позивача ОСОБА_1. Відповідачка ОСОБА_3 при укладанні вказаного договору іпотеки не мала повноважень на розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності.
Згідно з правилами ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).Окремим видом застави є іпотека. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України). Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Передана у іпотеку квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та(або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. . Відповідно до ч. 1 ст. 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою всіх співвласників
В порушення зазначених вимог закону договір іпотеки був укладений без згоди позивача ОСОБА_1, який про існування договору іпотеки дізнався лише влітку 2013 року. Відповідачка ОСОБА_3 при укладанні вказаного договору іпотеки в порушення вимог ч. 3 ст. 369 ЦК України не мала повноважень на розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку. що права позивача ОСОБА_1 були порушені і підлягають захисту за судовим рішенням шляхом визнання недійсним договору іпотеки, скасуванням заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 та вилученням запису про заборону відчуження вказаної квартири з Єдиного реєстру іпотек.
Правовідносини, які склались між сторонами відповідають вимогам ч. 4 ст. 369 ЦК України, згідно з якими правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Керуючись ст.572, ч. 1 ст. 575, ч. 1 ст. 578, ст. 369 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про іпотеку» ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд ,-
Позовні вимоги задовольнити..
Визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, укладений 28.12.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3, яка діяла як майновий поручитель за зобов'язаннями ОСОБА_4 за кредитним договором №014/035-05/51385 від 28.12.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 28.12.2007 р. за №170.
Скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 та вилучити запис №171 про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 з Єдиного реєстру іпотек.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Вінницької обл. через Козятинський міськрайсуд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які приймали участь у справі, однак не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляцію протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя - підпис
Згідно оригіналу:
Суддя
Секретар
.Дата документу 25.12.2013 року