Провадження № 22-ц/774/8336/13 Справа № 403/15705/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т.В. Доповідач - Ткаченко І.Ю.
Категорія 20
19 грудня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Повєткіна В.В., Рудь В.В.
при секретарі - Шаботинець С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2013 року,
17 грудня 2012 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на його користь 400 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.12.2012 р., що становить 3197,20 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму завдатку в подвійному розмірі 31986,00 грн., а також стягнути з відповідачів на його користь моральну школу в розмірі 8840,00 грн., та сплачений судовий збір.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 06.03.2012 р. між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, який займається наданням посередницьких послуг населенню з купівлі - продажу нерухомості, було укладено у простій письмовій формі договір № 02/24 про надання послуг, умовами якого передбачено надання допомоги та співробітництво задля укладення в майбутньому договору купівлі - продажу нерухомості - квартири АДРЕСА_1. У відповідності до п. 4.3 вказаного договору, як зазначає позивач, він сплатив відповідачу винагороду суму еквівалентну 400 доларів США та зобов'язався сплатити суму еквівалентну 400 доларів США під час укладення основного договору купівлі - продажу вищевказаної квартири між продавцем та позивачем, а останній в свою чергу зобов'язався у відповідності до розділу 2 договору підготувати та перевірити повний пакет документів необхідний для укладення договору купівлі-продажу. Того ж дня за допомогою відповідача позивач зустрівся з ОСОБА_4, з якою позивач домовився про купівлю - продаж квартири АДРЕСА_1, яка належить їй згідно договору купівлі - продажу від 04.08.2006 р. ВЕВ № 130718, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 2365. На виконання вищевказаної домовленості та для того, щоб відповідач належним чином в строк до 31.05.2012 року підготувала необхідні для купівлі-продажу документи, в рахунок належних за основним договором платежів на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі - продажу квартири та своєю платіжної спроможності 06.03.2012 р. позивач передав відповідачу суму у розмірі 8000 грн., про що сторони уклали відповідну угоду про завдаток. В подальшому на вимогу відповідача позивач 03.04.2012 року передав їй в рахунок купівлі зазначеної квартири ще 1000 грн., а потім ще 870 доларів США та 430 грн., що підтверджується її власноручними розписками. Свої зобов'язання по вищевказаним договорам, як зазначає позивач, він виконав повністю, що підтверджується підписаними сторонами договорами та розпискою. Однак, відповідачі свої зобов'язання за вищевказаними договорами в установлений строк не виконали, документи необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу зазначеної квартири не підготували. Після 31.05.2012 р., коли позивач усвідомив, що відповідачі не збираються виконувати свої обов'язки за договорами, він звернувся до відповідача з усною вимогою про повернення йому завдатку. Однак відповідач запевнив його, що все владнає, а згодом почав уникати зустрічі з ним та не відповідати на телефонні дзвінки, а з відповідачем-власницею квартири позивач взагалі зв'язатися не може. Крім того, йому стало відомо, що квартира, яку він мав намір придбати перебуває в іпотеці, про що відповідачі його не повідомили, тим самим ввели його в оману, через що, як зазначає позивач, він залишився без свого житла, яке мав і зараз вимушений жити в гуртожитку. З даного приводу позивач був вимушений звернутися до правоохоронних органів. Таким чином, відповідачі свої зобов'язання по вищевказаними договорами не виконали, з їх вини не укладено основний договір купівлі - продажу квартири, а тому відповідно до п. 5.3 договору завдатку у випадку невиконання умов цього договору продавцем, він зобов'язується повернути покупцю протягом трьох днів з дати встановленої п. 6.1 цього договору подвійну суму завдатку в розмірі 16000 грн., а відповідач у відповідності до п. 5.3 договору про надання послуг в разі, якщо правочин не буде укладено між замовником та продавцем з причини, яка залежить від продавця терміном до 31 травня 2012 року, зобов'язаний за бажанням замовника повернути йому сплачену суму протягом 3-х днів. У зв'язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено (а.с.49-54).
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 76-77).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що 06 березня 2012 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг № 02/24, згідно п. 1.1 якого, виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику посередницькі послуги з пошуку об'єкта нерухомості у відповідності з вимогами замовника, а також сприяти підписанню договору купівлі - продажу. Згідно п. 4 договору, адреса об'єкта - АДРЕСА_1, вартість об'єкта становить суму еквівалент 20000 доларів США, розмір винагороди виконавця становить суму еквівалент 800 доларів США, та сплачується замовником двома частками: до підписання даного договору замовник сплатив виконавцю (а виконавець отримав) суму еквівалент 400 доларів США, та зобов'язується сплатити суму еквівалент 400 доларів США, під час укладання основного договору між продавцем і замовником об'єкта вказаного в п. 4.1 даного договору. Згідно п. 6 вказаного договору, договір набирає сили з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань по даному договору (а.с. 8).
06.03.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу, згідно п. 1.1 якого сторони зобов'язуються в майбутньому, в обумовлений п. 6.1 цього договору строк, укласти і належним чином оформити договір купівлі - продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених цим договором. Вказаний попередній договір був підписаний сторонами та посвідчений печаткою фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (а.с. 9). Згідно зазначеного договору ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_2 суму еквівалентну 1000,00 доларів США завдатку за квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, замовлення ОСОБА_2 виконано ОСОБА_6 в повному обсязі, будь-яких порушень в його діях суд не вбачав, а від укладення основного договору купівлі-продажу відмовився саме покупець ОСОБА_2, мотивуючи це обтяженням об'єкту нерухомості кредитними зобов'язаннями продавця. Суд зазначив, що позивачем не було надано суду доказів, які б доводили, що відповідачі порушили взяті на себе, згідно укладених договорів, зобов'язання, а тому сума передана на оплату наданих послуг та завдаток, сплачений позивачем в силу вимог закону та умов укладених договорів не підлягає поверненню.
При цьому суд посилався на ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.
Згідно статті 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Відповідно до ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення суми не підтверджені матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Однак з вказаними висновками суду 1 інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Судом встановлено і з цим погоджується колегія суддів, що 06 березня 2012 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг № 02/24 (а.с. 8).
06.03.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, згідно п. 1.1 якого сторони зобов'язуються в майбутньому, в обумовлений п. 6.1 цього договору строк, укласти і належним чином оформити договір купівлі - продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених цим договором (а.с. 10), який між сторонами укладено не було.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку, земельної ділянки або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному засвідченню й державній реєстрації. Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному засвідченню й державній реєстрації вважається укладеним з моменту державної реєстрації. Частиною 1 статті 570 ЦК України визначено, що завдатком визнається грошова сума або рухоме майно, які видаються кредиторові боржником в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання й на забезпечення його виконання. Частиною 2 статті 570 ЦК України передбачено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Враховуючи, що сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу, але належним чином його не оформили, тому сплачені в рахунок виконання договору грошові кошти є авансом і підлягають поверненню у тому розмірі, в якому вони передавалися, без застосуванню наслідків, передбачених ст. 571 ЦК України.
Таким чином, судом 1 інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а відповідно рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми, згідно ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що в судовому засіданні апеляційної інстанції, як позивач так і відповідач визнали що за попереднім договором купівлі продажу позивач передав відповідачу ОСОБА_4 суму 8000 грн., яка є авансом, та що також підтверджується п. 5.1 зазначеного договору, однак сторони не уклали і належним чином не оформили договір купівлі - продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених договором, то з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню сума 8000 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення суми слід відмовити, оскільки вони належними доказами не підтверджені та не обґрунтовані.
Враховуючи, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 умови договору № 02/24 від 06.03.2012 року про надання послуг, яким передбачено було надання допомоги та співробітництва задля укладення в майбутньому договору купівлі - продажу нерухомості - квартири АДРЕСА_1, в повній мірі виконано не було, відповідно до п. 2 договору ним не було підготовлено та перевірено повний пакет документів, необхідний для укладання договору купівлі-продажу зазначеної квартири, не було повідомлено позивача, що квартира перебуває в іпотеці банку, про що не було зазначено в попередньому договорі купівлі-продажу, то з нього на користь позивача, згідно п. 5.3. договору, слід стягнути грошові кошти еквівалентні 400 доларам США, які були передані позивачем відповідачу, а саме - 3169 грн. Проти стягнення зазначеної суми відповідач в судовому засіданні апеляційного суду не заперечував та зазначив, що готовий повернути позивачу отриману від нього суму в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача також слід стягнути сплачений ним судовий збір пропорційно до суми задоволених позовних вимог, виходячи з розміру, встановленого Закону України «Про судовий збір».
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів маральної шкоди, суд 1 інстанції виходив із того, що дані правовідносини між сторонами виникли та регулюються умовами договорів, а відшкодування моральної шкоди відноситься до позадоговірних зобов'язань, у яких суб'єкти не перебувають у договірних відносинах, а тому відшкодування моральної шкоди у даному випадку не передбачено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно Пленуму Верховного Суду України (п.2) від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині є обґрунтованим та відповідає вимогам матеріального й процесуального права, висновки суду достатньо обґрунтовані та підтверджені наявними в матеріалах справи доказами. Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди, який виник між сторонами, суд 1 інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи позивача та дав їм належну правову оцінку. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду в зазначеній частині ухвалено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, вони не спростовують правильність висновків суду, а стосуються переоцінки доказів у справі, що не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду. Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми - скасувати.
Позов ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3169 грн. та судові витрати в сумі 214 грн. 60 коп., а всього 3383 грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8000 грн. та судові витрати в сумі 214 грн. 60 коп., а всього 8214 грн. 60 коп.
В іншій частині позову про стягнення суми - відмовити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2013 року - в частині стягнення моральної шкоди - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: