Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 грудня 2013 р. Справа №805/16990/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 год. 50 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Зінченка О.В.,
при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,
з участю:
позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - не з'явився,
представники третіх осіб - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції Головного управління юстиції у донецькій області Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Першої Макіївської державної нотаріальної контори, Четвертої Макіївської державної нотаріальної контори про зняття арешту, накладеного на невизначене майно, -
26 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України, з урахуванням поданих уточнень, про зобов'язання реєстраційну службу Макіївського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України прийняти рішення про зняття арешту, накладеного на невизначене майно.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у зв'язку зі смертю дружини, ОСОБА_4, яка в рівних частках володіла спільно з позивачем - ОСОБА_2 та дітьми, квартирою АДРЕСА_1. У жовтні 2013 року при оформленні спадщини позивач дізнався, що реєстратором Першої Макіївської державної нотаріальної контори 20 лютого 2006 року за № 2891102 на підставі листа б/н від 19 травня 1988 року Четвертої Макіївської державної нотаріальної контори, накладено арешт на невизначене майно позивача, в результаті чого він не може розпоряджатися вільно своїм нерухомим майном. Позивачем для з'ясування підстав накладання арешту зроблені відповідні запити до Першої та Четвертої нотаріальної контори, а також в Донецький обласний нотаріальний архів, але з отриманих відповідей інформацію позивачеві про підстави накладання арешту не надано, оскільки такою інформацією вони не володіють. Позивач зазначив, що ним у 1988 році отримувалась позика в Макіївському відділенні Ощадбанку СРСР у розмірі 2 500 радянських рублів для завершення спорудження садового будинку на дачній ділянці в товаристві «Ягідка», яка ним була погашена в 1993 році, про що свідчить лист з ТВБВ № 10004/ 0346 філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанку України за № 3800 від 10 жовтня 2013 року. Таким чином, позивач зауважив, що ймовірно ця позика і є підставою для накладення арешту. У зв'язку з відсутністю у суб'єктів владних повноважень, як вказав позивач, інформації, на підставі якої накладено арешт, а також у зв'язку із закінченням терміну давності відповідно до статі 257 Цивільного кодексу України позивач звернувся до реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції, однак через те, що з представлених документів нотаріальними службами, якими накладено арешт на майно не можливо встановити обтяжувача, а також підставу для накладення арешту - позивачу було відмовлено в знятті арешту. Таким чином, позивач просив у зв'язку з відсутністю підстав для накладення арешту на невизначене майно, а також у зв'язку із закінченням терміну давності визнати арешт на невизначене майно недійсним, а також зобов'язати реєстраційну службу Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області міністерства юстиції України зняти арешт на невизначене майно.
У попередньому судовому засіданні ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року залучено до участі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції Головного управління юстиції у донецькій області Міністерства юстиції України , про зобов'язання реєстраційну службу Макіївського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України прийняти рішення про зняття арешту, накладеного на невизначене майно - третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Першу та Четверту Макіївську державні нотаріальні контори, та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 20 грудня 2013 року.
20 грудня 2013 року у судовому засіданні позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд прийняти рішення про зняття арешту, накладеного на невизначене майно (арк. справи 34). Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідач та треті особи до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, уповноважених представників до суду не направили (арк. справи 33).
Через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду 20 грудня 2013 року
від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Першої Макіївської державної нотаріальної контори надійшла заява, згідно якої вказано, що цінною інформацією стосовно даного адміністративного позову нотаріальна контора не володіє, з урахуванням викладеного просили розглянути справу без їх участі, на підставі наявних у справі доказів (арк. справи 39).
З огляду на положення частини 2, 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та третіх осіб на підставі наявних у справі доказів.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1952).
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).
У відповідності до статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідач є органом, що проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
Відповідно до пункту 66 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, у разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є орган державної влади, орган місцевого самоврядування або їх посадові особи, якими встановлено обтяження.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1952 державна реєстрація прав є обов'язковою, інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону та виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Частиною 1 статті 10 Закону № 1952 визначено, що Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
За приписами частини 1 статті 15 наведеного Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Частиною 7 статті 15 Закону № 1952 передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.
Згідно частини 3 статті 16 Закону № 1952, разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі.
Згідно з положеннями частини 1 статті 26 Закону № 1952 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Як встановлено судом та підтверджується відомостями з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 20 лютого 2006 року реєстратором Першої державної нотаріальної контори за № 2891102 на підставі листа Четвертої Макіївської нотаріальної контори б/н від 19 травня 1988 року зареєстроване обтяження на об'єкт нерухомого майна, тобто накладено арешт на невизначене майно позивача, ОСОБА_2 (арк. справи 5).
З пояснень позивача, викладених в адміністративному позові та підтриманих у судовому засіданні, судом встановлено, що останній при оформленні спадщини у зв'язку зі смертю дружини - ОСОБА_4, на початку жовтня 2013 року дізнався про накладення арешту на його невизначене майно, в результаті чого він позбавлений можливості розпоряджатися власним майном. Дізнавшись про дане обтяження власного майна, позивач для виявлення обтяжувача, на вимогу якого накладено арешт, та переліку майна, на яке саме накладено арешт, звернувся із відповідними запитами до Першої та Четвертої Макіївських державних нотаріальних контор, та в Донецький обласний нотаріальний архів.
З відповіді Першої Макіївської державної нотаріальної контори від 10 жовтня 2013 року № 3320/01-16 на запит ОСОБА_2 щодо накладення арешту на його невизначене майно вбачається, що Першою Макіївською державною нотаріальною конторою при формуванні Єдиного державного реєстру заборон було накладено заборону на невизначене майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 на підставі алфавітних покажчиків Четвертої Макіївської державної нотаріальної контори як реєстратором. Запис було внесено 19 травня 1988 року, як архівний запис (підстава не вказана). При формуванні Єдиного електронного реєстру заборон відчуження нерухомого майна данні про накладення заборон та арештів вносилися до Єдиного реєстру згідно алфавітних покажчиків та книг про накладання заборон та арештів на нерухоме майно, які надавались Першою, Другою, Третьою, Четвертою та П'ятою Макіївськими державними нотаріальними конторами. Також зазначено, що всі книги надавались представнику філії Державного інформаційного центру в м. Донецьку, який згідно даних книг та їх покажчиків вносив відомості до єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, та після внесення необхідної інформації повертав зазначені вище книги всім зазначеним нотаріальним конторам м. Макіївки. Акти передачі алфавітних покажчиків та книги про накладення заборони та арештів на нерухоме майно у тимчасове користування для внесення даних у Єдиний електронний реєстр заборон відчуження нерухомого майна між представником філії Державного інформаційного центру в місті Донецьку та Державними нотаріальними конторами м. Макіївки не укладались, тому надати документи, на підставі яких було накладено арешт на майно не є можливим (арк. справи 6).
У своїй відповіді від 22 жовтня 2013 року вих. № 1063/01/16 Четверта Макіївська державна нотаріальна контора повідомила, що даних по накладенню арешту на майно, яке належить ОСОБА_2 не збереглися, оскільки усі документи з цього питання передано до Донецького обласного державного нотаріального архіву, а саме: Алфавіт обліку заборони відчуження і арештів нерухомого майна (т.1, 1977-1997 рр., яка зберігається в архіві 1997 р. за № 230 «А») (арк. справи 7).
Листом Донецького обласного державного нотаріального архіву № 1972/02 -14 від 11 жовтня 2013 року позивачу надана відповідь на його запит, з якої вбачається, що реєстр для реєстрації заборон четвертої Макіївської державної нотаріальної контори на зберігання до обласного нотаріального архіву не передавався, у зв'язку з чим надати відомості щодо підстав накладення заборони на майно позивача є не можливим (арк. справи 8).
З урахуванням вищевикладеного, позивач, ОСОБА_2 звернувся до реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту з нерухомого майна, у зв'язку з відсутністю інформації про обтяжувача, на підставі вимог якого накладено арешт на його нерухоме майно. Однак, з відповіді реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій областівід 12 листопада 2013 року № 581/04.5-10 вбачається, що з представлених документів нотаріальними службами, якими накладено арешт на невизначене майно позивача неможливе встановити обтяжувача, а також підставу накладення арешту, у зв'язку з чим відсутні законні підстави для зняття арешту накладеного на невизначене майно (арк. справи 10).
З вищенаведених обставин, можна зробити висновок, що первісний реєстратор обтяжень - Перша державна нотаріальна контора, ініціатор обтяження - Четверта Макіївська державна нотаріальна контора, а також відповідач, тобто орган, який з набранням чинності Законом № 1952 проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, не володіють інформацією та документами стосовно підстав для обтяження належного позивачеві майна, тобто накладення арешту на невизначене майно. При цьому, будь-які відомості чи докази з приводу обтяження майна позивача суду не надані.
Разом із цим, за вищенаведеними приписами Закону № 1952, обов'язковою підставою для реєстрації обтяжень прав, є надання разом із відповідною заявою оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації таких обтяжень, або ж їх копій, засвідчених в установленому порядку, однак, як установлено судом, означені документи у відповідача та третіх осіб відсутні, тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції Головного управління юстиції у донецькій області Міністерства юстиції України про зняття арешту, накладеного на невизначене майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки означені вище обставини не можуть бути підставою для позбавлення його права на розпорядження своєю власністю, що гарантоване нормами Конституції України, норми якої є нормами прямої дії.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статями 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції Головного управління юстиції у донецькій області Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Першої Макіївської державної нотаріальної контори, Четвертої Макіївської державної нотаріальної контори, про зняття арешту, накладеного на невизначене майно, - задовольнити повністю.
Зняти арешт на невизначене майно ОСОБА_2, що зареєстрований 20 лютого 2006 року реєстратором Першої державної нотаріальної контори за № 2891102 на підставі листа Четвертої Макіївської нотаріальної контори б/н від 19 травня 1988 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 68,82 грн. (шістдесят вісім грн. 82 коп.).
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 20 грудня 2013 року.
Повний текст постанови виготовлений 25 грудня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зінченко О.В.