Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними
26 грудня 2013 р. Справа №805/17736/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
при секретарі судового засідання Залмаєвій О.М.,
за участю
позивача - ОСОБА_1 - особисто,
представника відповідача - Панасенка С.А. - на підставі довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання протиправними та скасування вимог, -
встановив:
10 грудня 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя (далі - Відповідач або УПФУ), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 05 липня 2013 року № Ф-1722;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 05 серпня 2013 року № Ф-1722.
Одночасно із поданням позовної заяви позивач заявлено клопотання про визнання причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду поважними та про поновлення цього строку.
Клопотання мотивовано тим, що про існування спірних вимог позивачу нічого не було відомо. Тільки самостійно звернувшись до УПФУ з приводу надання копій прийнятих стосовно нього вимог (рішень) та отримавши відповідь Центру поштового зв'язку № 5, ОСОБА_1 зібрав необхідні докази на підтвердження факту порушення його прав. Просив врахувати той факт, що є людиною похилого віку, хворіє, має статус інваліда другої групи, внаслідок чого позбавлений можливості робити все самостійно та своєчасно (а.с.2-3).
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народився 15 квітня 1953 року, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.5-7).
З 12 грудня 2012 року позивачу безстроково встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням, що підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серії 06 ААВ № 389508 від 03 січня 2013 року (а.с.9).
05 липня 2013 року УПФУ сформована вимога про сплату недоїмки за № Ф-1722, згідно з якою станом на 01 липня 2013 року у позивача наявна заборгованість в сумі 5 766,45 грн. (недоїмка зі сплати єдиного внеску за відсутності штрафів та пені) (а.с.40).
05 серпня 2013 року УПФУ сформована вимога про сплату недоїмки за № Ф-1722, згідно з якою станом на 01 серпня 2013 року у позивача наявна заборгованість в сумі 6 164,46 грн. (недоїмка зі сплати єдиного внеску за відсутності штрафів та пені) (а.с.39).
В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 8754801167857, здійсненого 12 серпня 2013 року, відповідно до якого поштова кореспонденція доставлена особисто ОСОБА_1 15 серпня 2013 року (а.с.21).
Листом від 21 листопада 2013 року за № 16/10-2-272 Центр поштового зв'язку № 5 повідомив позивача про те, що рекомендований лист з рекомендованим повідомленням № 8754801167837 з м. Маріуполя, адресований ОСОБА_1, надійшов до відділення поштового зв'язку № 28 м. Маріуполя 15 серпня 2013 року та вручений під особистий підпис 15 серпня 2013 року. Встановити особу отримувача цього листа не видається можливим, оскільки Центр поштового зв'язку № 5 не повноважний проводити почеркознавчу експертизу (а.с.26).
30 вересня 2013 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Криловою Л.Ю. відкрито виконавче провадження ВП № 40006339 про примусове виконання вимоги УПФУ від 05 липня 2013 року № Ф-1722 (а.с.14).
21 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ із заявою, в якій зазначив, що отримав постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги УПФУ, однак ніяких вимог він не отримував, а тому просив надати йому всі вимоги (рішення) прийняті УПФУ стосовно нього (а.с.16).
Листом від 24 жовтня 2013 року № 26591/02 УПФУ повідомила позивача про донарахування єдиного внеску за період з серпня по грудень 2011 року в сумі 1 698,23 грн., за 2012 рік - в сумі 4 572,42 грн., за 2013 рік - в сумі 1 592,04 грн. (а.с.17-18). Вказаний лист надісланий на адресу позивача 24 жовтня 2013 року, про що свідчить штамп підприємства зв'язку на поштовому конверті (а.с.19).
Із вказаною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 05 грудня 2013 року, про що свідчить штамп підприємства зв'язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.3 ст.99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ч.5 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Предметом спору по справі є вимоги про сплату недоїмки, тобто рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» може бути заявлено вимогу про стягнення грошів.
Як вбачається зі змісту повідомлення про вручення поштового відправлення, оскаржувані вимоги надіслані на адресу ОСОБА_1 12 серпня 2013 року та вручені адресату 15 серпня 2013 року.
Таким чином, перебіг визначеного ч.5 ст.99 КАС України строку на звернення до суду розпочався 16 серпня та сплинув 16 вересня 2013 року.
Позовна заява ОСОБА_1 датована 04 грудня 2013 року, на адресу суду надіслана 05 грудня 2013 року.
Отже, позивач звернувся до суду із вказаним позовом поза межами строку, передбаченого ч.5 ст.99 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поряд із цим, право особи на судовий захист гарантується Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з п.п.22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
В п.30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд,- і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного буде остаточно вирішено.
Крім того, у рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінивши в сукупності повідомлені позивачем обставини та надані ним докази, а також враховуючи те, що позивач є інвалідом другої групи та особою, яка важко пересувається та говорить без сторонньої допомоги, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про визнання причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду підлягає задоволенню.
З приводу клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду суд відзначає, що чинна редакція КАС України інституту «поновлення строку звернення до адміністративного суду» не передбачає. Водночас правовим наслідком визнання судом поважними причин пропуску такого строку є можливість розгляду справи по суті позовних вимог.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.55 Конституції України, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ст.ст.99, 100, 160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
1. Клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та про його поновлення - задовольнити частково.
2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання протиправними та скасування вимог.
3. В іншій частині клопотання - залишити без задоволення.
4. Ухвала постановлена, складена і підписана у нарадчій кімнаті 26 грудня 2013 року.
5. Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту постановлення.
Суддя Кравченко Т.О.