Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 грудня 2013 р. Справа №805/16934/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 40 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Лазарєва В.В.,
за участю секретаря судового засідання Кан.О.А.
представника позивача Саркісова О.В.,
представника відповідача Мичак О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку, адміністративну справу за позовом комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка до Краматорської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними рішень від 17 жовтня 2013 року про неможливість фінансування
за заявками розрахунками, зобов'язання вчинити певні дії, -
Комунальний лікувальний заклад «Центральна міська лікарня» м. Дружківка звернувся до суду з позовною заявою до Краматорської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними рішень від 17 жовтня 2013 року про неможливість фінансування за заявками розрахунками, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 17 жовтня 2013 року відповідачем прийняті оскаржувані рішення про неможливість фінансування позивача за заявами-розрахунками: № 278 від 11 липня 2012 року на суму 4071,67 грн.; № 134 від 06 лютого 2013 року на суму 3870,62 грн.; № 211 від 21 лютого 2013 року на суму 7226,84 грн.; № 250 від 05 березня 2013 року на суму 1783,66 грн. Вказані рішення мотивовані тим, що нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності ОСОБА_3 проведено з порушенням ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», оскільки питання встановлення законності прийняття ОСОБА_3 на посаду заступника головного лікаря залишається відкритим.
Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, оскільки до повноважень відповідача не входить перевірка законності призначення будь-якої особи на будь-яку посаду. Права та обов'язки Фонду визначені ст. 28 Закону, відповідно до якої страховик зобов'язаний здійснювати контроль за достовірністю поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей, визначених статтями 27 і 51 цього Закону. Серед відомостей, які має право перевіряти страховик, не містяться відомості щодо законності призначення застрахованої особи на займану посаду. Також, представник позивача зазначив, що думка Державної інспекції України з питань праці у Донецькій області, викладена у листі від 14.05.2012 року, не є джерелом права, а питання про законність призначення застрахованої особи на займану посаду не є «відкритим» (невизначеним). Застрахована особа - ОСОБА_3 призначена на займану посаду відповідно до норм Кодексу законів про працю України і відповідний наказ про призначення застрахованої особи на посаду не скасований і не визнаний незаконним.
У зв'язку з чим позивача звернувся до суду із даним позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 17 жовтня 2013 року за №№ 8-02-1335, 8-02-1337, 8-02-1338, 8-02-1339 про неможливість фінансування комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка та зобов'язати відповідача профінансувати позивача за заявами-розрахунками щодо надання матеріального забезпечення застрахованій особі - ОСОБА_3
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України № 2240-ІІІ страховик має право одержувати необхідні пояснення (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час перевірок.
Скориставшись цим правом, Фонд листом № 07-19-1142 від 08.05.2012 року звернувся до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області з проханням перевірити правомірність призначення ОСОБА_3 на посаду заступника головного лікаря амбулаторно - поліклінічної роботи КЛЗ «ЦМЛ м. Дружківка». У відповіді Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області від 14.05.2012 року № 09-123/05-09 зазначено, що звільнення ОСОБА_3 проведено з порушенням ст. 38 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України), що впливає на законність її прийняття наступного дня на іншу посаду.
Таким чином, на думку представника відповідача, позивачем не дотримано вимог ст. 38 КЗпП України, що підтверджується висновком Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області № 09-123/05-09 від 14.05.2012 року, а нарахування заробітної плати, а також компенсації втрати заробітної плати є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Комунальний лікувальний заклад «Центральна міська лікарня» м. Дружківка є юридичною особою та перебуває на обліку в Краматорській міській виконавчій дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Позивачем до Краматорської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності застрахованої особи - ОСОБА_3 було подано заяви-розрахунки: № 278 від 11 липня 2012 року на суму 4071,67 грн.; № 134 від 06 лютого 2013 року на суму 3870,62 грн.; № 211 від 21 лютого 2013 року на суму 7226,84 грн.; № 250 від 05 березня 2013 року на суму 1783,66 грн.
Спеціалістами виконавчої дирекції Краматорської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності були проведені позапланові перевірки комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка з питань виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. За результатами перевірок складено акти № 528 від 01.10.2013 року, № 529 від 02.10.2013 року, № 530 від 02.10.2013 року, № 531 від 02.10.2013 року.
У відповідності до висновків з вищевказаних актів, відповідач вважає, що нарахування допомоги з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3, за листками непрацездатності, що вказані в заявах-розрахунках № 278 від 11 липня 2013 року, № 134 від 06.02.2013 року, № 211 від 21.02.2013 року, № 250 від 05.03.2013 року є неправомірними. Про що відповідачем 17 жовтня 2013 року прийняті рішення за №№ 8-02-1335, 8-02-1337, 8-02-1338, 8-02-1339 про неможливість фінансування комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка.
Позивач оскаржує вищевказані рішення відповідача, як такі що винесені із порушенням вимог чинного законодавства та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 3 Закону України № 2240 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі за текстом - Закон України № 2240), законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, базується на Конституції України та складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів. Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, смерті громадянина або члена його сім»ї.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке включає право на забезпечення у разі їх повної, часткової та тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який в розумінні ст. 9 Закону України № 2240 здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір, акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені ст. 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Отже, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері додержання суб'єктами норм законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідач відмовив у фінансуванні заяв-розрахунків у зв'язку з тим, що питання встановлення законності прийняття ОСОБА_3 на посаду заступника головного лікаря з 25.09.2010 року, за результатами перевірки комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка Державною інспекцією України з питань праці у Донецькій області, залишається відкритим. Суд вважає вказану підставу для відмову неправомірною з наступних підстав.
Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 51 Закону України № 2240 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за погодженням з Фондом.
Порядок, умови видачі та продовження листків непрацездатності визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року № 455 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 2.1 зазначеної Інструкції листок непрацездатності у разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності, до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).
Спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 року № 532/274/136-ос/1406, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2004 року № 1456/10055, затверджена Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності.
Пунктом 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності визначено, що листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.
Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб) (ч. 3 ст. 50 Закону № 2240).
Суд зазначає, що ст. 37 Закону № 2240 визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Згідно зі ст. 2 Закону України № 2240 застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, жодна з перелічених ст. 37 Закону № 2240 підстав не була визначена відповідачем у якості відмови у здійсненні страхових виплат шляхом не прийняття до заліку в рахунок страхових внесків витрат щодо виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та не була підставою для відмови відповідача у прийнятті до заліку.
Крім того, відповідно до п. 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 25 від 23.06.2008 року, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов'язана приймати рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення виплати його (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Оскільки у комісії були відсутні підстави прийняти рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення ОСОБА_3, передбачені ст. 37 Закону № 2240, нею правомірно прийнято рішення про призначення матеріального забезпечення.
Посилання відповідача на те, що питання встановлення законності прийняття ОСОБА_3 на посаду заступника головного лікаря з 25.09.2010 року, за результатами перевірки комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка Державною інспекцією України з питань праці у Донецькій області, залишається відкритим, суд вважає необґрунтованим, оскільки законність звільнення, прийняття працівника розглядається в судовому порядку, Державна інспекція України з питань праці не може підміняти встановлений спосіб поновлення порушеного права та розгляду трудових спорів.
Крім того, рішенням Дружківського міського суду від 29 липня 2013 року по справі № 229/2777/13-ц встановлено законність надання допомоги з тимчасової втрати працездатності за період з 26.03.2012 року по 23 квітня 2012 року та з 26 грудня 2012 року по 01 березня 2013 року та стягнуто з комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка заборгованість за лікарняними листками.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При розгляді справи відповідачем не надано суду доказів в підтвердження обґрунтованості свого рішення.
Таким чином, рішення Краматорської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 17 жовтня 2013 року за №№ 8-02-1335, 8-02-1337, 8-02-1338, 8-02-1339 про неможливість фінансування комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки останні прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка до Краматорської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними рішень від 17 жовтня 2013 року про неможливість фінансування за заявками розрахунками, зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка до Краматорської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними рішень від 17 жовтня 2013 року про неможливість фінансування за заявками розрахунками, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Краматорської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 17 жовтня 2013 року за №№ 8-02-1335, 8-02-1337, 8-02-1338, 8-02-1339 про неможливість фінансування комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка.
Зобов'язати Краматорську міську виконавчу дирекцію Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснити фінансування комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка за заявами-розрахунками: № 278 від 11 липня 2012 року на суму 4071,67 грн.; № 134 від 06 лютого 2013 року на суму 3870,62 грн.; № 211 від 21 лютого 2013 року на суму 7226,84 грн.; № 250 від 05 березня 2013 року на суму 1783,66 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального лікувального закладу «Центральна міська лікарня» м. Дружківка суму сплаченого судового збору у розмірі 1995 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 78 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 25 грудня 2013 року.
Постанова виготовлена у повному обсязі 27 грудня 2013 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лазарєв В.В.