"12" грудня 2013 р. справа № 804/7316/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.
за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі № 804/7316/13-а за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Виробнчо-комерційної фірми "РАЛЕДА" про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Раледа» про стягнення адміністративно-господарської санкції у розмірі 9850,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції у розмірі 1,97 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ст. 19 Закону України Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» внаслідок, а тому адміністративно-господарські санкції у розмірі 9850 грн. 00 коп. та пеня підлягають стягненню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013р. у задоволенні позову відмовлено.
Позивач на вказане рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме зазначає, що відповідачем не надано доказів по залученню працевлаштування тієї категорії інвалідів. Також скарга містить висновки що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не залежить від дій відповідача, оскільки законодавством передбачено або працевлаштування відповідної кількості інвалідів згідно нормативу або сплата за його невиконання.
У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач у 2012 році подавав до Бабушкінського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій 3-ПН за 2012р. з січня по грудень 2012р. щомісяця, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем.
Також відповідачем було подано звіт форми №10-ПІ до позивача.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже норма статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак це не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на Фонд соціального захисту інвалідів та Державну службу зайнятості.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини, як умови відповідальності, пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Якщо роботодавець вжив всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення то застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих є незаконним.
Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України 31.01. 2007 за № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем були вжиті всі необхідні заходи та виконання всі передбачені законодавством зобов'язання щодо забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування.
Доводи, які викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі № 804/7316/13-а за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Виробнчо-комерційної фірми "РАЛЕДА" про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник