"05" вересня 2013 р. справа № 1170/2а-2618/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання:Стельмашовій Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі №1170/2а-2618/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олто" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2, в рамках укладених угод, які є нікчемними. Оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012р. позов задоволено.
Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову, прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що правочини укладені між позивачем та контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, тому формування за такими взаємовідносинами податковий кредит є порушенням норм чинного законодавства.
У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши представника позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача за результатами якої складено акт №72/2330/24744314 від 20.03.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірми "Олто" з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.03.2011р. по 31.03.2012р.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за березень 2011р. на суму 55397 грн..
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012р. №0000100225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55398 грн., в тому числі, за основним платежем 55397 грн. та 01 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Судом встановлено, що позивачем укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір №03-19/-1 від 03.11.2010р., згідно якого фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зобов'язується передати у власність ТОВ фірми "Олто" товар (нафтопродукти), а Покупець - прийняти та оплатити цей товар, відповідно до умов даного договору. (а.с.41-44)
Факти отримання позивачем від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вищезазначеного товару згідно договору підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (а.с.46, 48, 51), податковими накладними (а.с.47, 49, 52), рахунками-фактурами (а.с.45, 50).
Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за березень 2011р. на суму 55397 грн., що встановлено податковим органом при перевірці позивача. Разом з тим, в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ сума ПДВ по ФОП ОСОБА_2 задекларована позивачем становить 65595,85 грн. (а.с.78-81) Представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити, на підставі чого податковий орган дійшов висновку, що сума завищення податкового кредиту -55397 грн..
Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вартість отриманого товару, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.82-85)
Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для врахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Щодо правосуб'єктності контрагентів позивача, відповідачем сумнівів не зазначено.
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентом зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договору підтверджено матеріалами справи.
Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача із цим контрагентом, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.
Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку з приводу висновків Акту перевірки щодо правочинів між позивачем та контрагентом, який на думку перевіряючих, порушує публічний порядок, а відтак, в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемним та сумніву реальність вчиненого правочину, оскільки нереальність певного правочину та правові наслідки його вчинення встановлені ст. 234 ЦК України, а згідно із ч. 2 цієї статті фіктивний правочин є оспорюваним, а не нікчемним. Тому єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочинів, вчиненого між позивачем та контрагентами може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі №1170/2а-2618/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олто" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: С.В. Чабаненко