"20" грудня 2013 р. справа № 204/5896/13-а (2а/204/0161/2013)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська
на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2013 року
у справі № 204/5896/13-а (2а-204/0161/2013)
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська
про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася у Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська з позовом до управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії державного службовця.
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2013 року, з урахуванням виправленої описки, позовні вимоги задоволені. Визнано неправомірними дії та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії державного службовця на підставі довідки про заробітну плату від 10 липня 2013 року №04-11-05-19/8533 з урахуванням зазначених у ній сум виплаченої 40% винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, а також сум індексації.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська з 27 грудня 2006 року і отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».
У червні та липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська з заявою про приєднання до пенсійної справи довідок Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області: № 04-11-05-19/7882 від 21 червня 2013 року та № 04-11- 05-19/8553 від 10 липня 2013 року та перерахунок пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років в розмірі 40 % від посадового окладу та інших виплат, до яких віднесені матеріальна допомога, допомога на оздоровлення і соціально-побутові питання, суми індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.
Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська відмовило у перерахунку пенсії, оскільки стаж державної служби ОСОБА_1 складає 10 років, в зв'язку з чим, відсутні підстави для застосування надбавки в розмірі 40% від посадового окладу та надбавки за ранг для призначення пенсії. Крім того, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки не є складовими заробітної плати державного службовця (а. 28, 30).
За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 2 статті 35 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» встановлено, що керівникам надано право, в межах встановленого фонду оплати праці, надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. Враховуючи, що джерелом виплати матеріальної допомоги на оздоровлення є фонд заробітної плати, то матеріальна допомога, яка виплачувалася відповідно до статті 35 Закону України «Про державну службу» і з якої нараховувався збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є складовою частиною фонду заробітної плати, а тому являється об'єктом для призначення і перерахунку пенсії відповідно до статті 37 вказаного закону.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Відповідно до статтей 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку неврахування управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська сум винагороди за вислугу років в розмірі 40 %, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати як складової заробітної плати є неправомірним та задовольнив позовні вимоги.
Таким чином, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим