"05" грудня 2013 р. справа № 2а-9300/09/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.
за участю секретаря судового засідання:Фірсік Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року у справі №2а-9300/09/0470 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "ОДІУМ-ПРЕСТИЖ" про визнання протиправними дій, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Одіум-Престижз вимогами: стягнути з Приватного підприємства Одіум-Престижна користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 9391,30 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 334,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за не здійснення працевлаштування інвалідів, в результаті чого завдано значної шкоди державним інтересам.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010р. у задоволенні позову відмовлено.
Позивач на вказане рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме зазначає, що відповідачем не надано доказів по залученню працевлаштування тієї категорії інвалідів. Також скарга містить висновки що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не залежить від дій відповідача, оскільки законодавством передбачено або працевлаштування відповідної кількості інвалідів згідно нормативу або сплата за його невиконання.
У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.02.2009р. позивач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма 10-ПІ) у якому самостійно зазначили , що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично за рік становить 23 особи, штатні працівники ПП Одіум-Престиж, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, відсутні, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніу відповідності до 4% нормативу від штатної чисельності зазначено 1 особа.
У 2008 році на ПП Одіум-Престиж, було створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.
На протязі 2008року ПП Одіум-Престиж інформував відповідний Центр зайнятості про потребу в працевлаштуванні інвалідів, що підтверджують щомісячні звіти відповідача за формою 3-ПН, а саме з січня 2008року по грудень 2008року.
Саксаганським районним центром зайнятості м. Кривого Рогу на підприємство відповідача у 2008 році було направлено для працевлаштування лише 1 особу, яка відмовилася від працевлаштування.
Випадки безпідставної відмови у прийнятті інвалідів на роботу та порушення підприємством відповідача стосовно них норм трудового законодавства районним центром зайнятості у 2008р. не зареєстровані.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже норма статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак це не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на Фонд соціального захисту інвалідів та Державну службу зайнятості.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини, як умови відповідальності, пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Якщо роботодавець вжив всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення то застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих є незаконним.
Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України 31.01. 2007 за № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем були вжиті всі необхідні заходи та виконання всі передбачені законодавством зобов'язання щодо забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування.
Доводи, які викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року у справі №2а-9300/09/0470 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "ОДІУМ-ПРЕСТИЖ" про визнання протиправними дій - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник