"07" листопада 2013 р. справа № 411/4366/12(2а/411/163/12)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.
за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2012 року у справі № 411/4366/12(2а/411/163/12) за позовом ОСОБА_1 до Держаного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Ковальова Євгена Олександровича, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування постанови та акту про передачу майну стягувачу, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на 1/2 частку нерухомого майна , -
Позивач звернувся до суду з позовом до Держаного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Ковальова Євгена Олександровича, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування постанови та акту про передачу майну стягувачу, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на 1/2 частку нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушенням норм ст.. 61 Закону України «про виконавче провадження» були вчинені дії щодо передачі майна, а також без врахування всіх обставин у справі. Також зазначає на посилання у оскарженій постанові на нормативні акти, які не можливо застосувати у даних правовідносин.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2012р. у задоволенні позову було відмовлено.
Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.
В судове засідання інші учасники по справі не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що оскаржені рішення відповідача - виконавчої служби, прийняті з додержанням норм законодавства, а також пропущення позивачем строку звернення до суду та відсутності поважних підстав для його поновлення.
Колегія суду не погоджується з доводами суду першої інстанції та вважає їх помилковими враховуючи наступне.
Щодо строку звернення до суду про оскарження рішення виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження за виконавчим листом №1-79 виданого у кримінальній справі відкрито 21.01.2009р., відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 (позивач). Відповідно до заяви позивача на адресу виконавчої служби, з підстав відбування покарання, просив кореспонденцію надсилати на адресу колонії (а.с. 89).
Направлення документів виконавчого провадження регламентуються нормою ст.. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинною на час виникнення правовідносин).
Відповідно матеріалам справи, відповідачем надано копії супровідних листів про направлення оскаржених постанови та акт, відповідно до яких ОСОБА_1 копії вказаних документів не направлялись (а.с. 147).
Відповідно до вказаного супровідного листа, копії вказаних документів були направлені ОСОБА_5, проте остання, як вбачається з матеріалів справи, лише 28.12.10р. отримала копії вказаних документів за письмовою заявою, поданою до виконавчої служби 09.12.2010р., про що свідчать матеріали справи, та інше не доведено відповідачем (а.с. 151-152).
Позов було подано до суду в інтересах позивача 11.01.2011р.
Таким чином позов подано до суду в строк визначений ст.. 181 КАС України.
Таким чином колегія суду вважає помилковим посилання суду на порушення позивачем строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень виконавчої служби.
Також колегія суду вважає помилковим посилання суду першої інстанції на ухвалу Довгинцівського районного суду м. кривого Рогу від 14.12.2010р., якою позов ОСОБА_5 про звільнення майна з під арешту було залишено без розгляду, оскільки провадження у вказані справі було відкрито у липні 2010р., залишено без розгляду за заявою позивача, а також будь-які посилання на рішення виконавчої служби які оскаржені в порядку адміністративного судочинства - відсутні, а тому це є припущення суду про можливу обізнаність позивача про оскаржені рішення відповідача.
Щодо скасуванні постанови про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу та акту про передачу майну стягувану, колегія суду приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи прилюдні торги арештованого майні (1/2 частини квартири), що належить позивачу призначене на 08.07.2010р. не відбулись (з відсутністю зареєстрованих покупців) (а.с. 132-135).
26.07.2010р. складено Акт переоцінки майна (1/2 частини квартири) -а.с. 137.
Прилюдні торги арештованого майні (1/2 частини квартири), що належить позивачу призначене на 18.08.2010р. не відбулись (з відсутністю зареєстрованих покупців) (а.с. 139-143).
Постановою Держаного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 07.09.2010р. передано майно боржника - ОСОБА_1. Ѕ частини квартири стягувану - ОСОБА_3, а також 07.09.2010р. складено акт про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу. На підставі вказаного акту 29.11.2010р. ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на не реалізоване майно - Ѕ частину квартири.
Частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час виникнення правовідносин) передбачено звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Арешт майна, як зазначено у ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження"полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Ця ж стаття передбачає обов'язок державного виконавця подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не звужують його законних інтересів.
У відповідності до ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.
Продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснюється спеціалізованою організацією на комісійних та інших договірних началах, передбачених законом. Продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього Закону, визначається Національним банком України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо у місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна.
Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.
Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. У разі коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат на виконавче провадження, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подовжиться його строк.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач листом від 15.06.2010р. повідомив ПП «Нива-В.Ш.», що останньою буде проводитися реалізація арештованого майна, що належить ОСОБА_1 Отже по суті можна вважати, що арештоване майно було передано для реалізації торгівельній організації 15.06.2010р.
Як зазначено вище, та вбачається з матеріалів справи, реалізація майна була призначене на 08.07.2010р., яка не відбулась, та рекомендацією вказаної торгівельної організації 26.07.2010р. складено Акт переоцінки майна (1/2 частини квартири) -а.с. 137.
Проте відповідно до вказаної вище норми ст.. 61 Закону України "Про виконавче провадження" майно підлягає переоцінці, якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців. А також якщо у місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна.
Таким чином відповідачем не було дотримано вимог ст.. 61 Закону України "Про виконавче провадження" при реалізація арештованого майна.
Враховуючи зазначене, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем вимог ст.ст. 24, 30, 61 Закону України "Про виконавче провадження".
Проте колегія суду вважає, що апеляційна скарга та позов підлягають задоволенню частково з тих підстав, що позивач ставить питання щодо скасування свідоцтва про права власності на 1/2ч. квартири. Вказане свідоцтво є правовстановлюючим документом. Таким чином позивач заявляє вимоги які пов'язані з виникненням та переходом права власності, а відтак не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки не відносяться до публічно-правових відносин.
Таким чином, суд першої інстанції помилково розглядав позовні вимоги і в цій частині.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, постанова суду в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 203, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2012 року у справі № 411/4366/12(2а/411/163/12) за позовом ОСОБА_1 до Держаного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Ковальова Євгена Олександровича, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування постанови та акту про передачу майну стягувачу, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на 1/2 частку нерухомого майна - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держаного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Ковальова Євгена Олександровича, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частині скасування свідоцтва про право власності на 1/2 частку нерухомого майна - закрити.
В іншій частині позов задовольнити.
Скасувати постанову Державного відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу від07.09.2010 (ВП №18637069). Скасувати Акт про передачу майна Державного відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 07.09.2010 (ВП №18637069).
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник