"07" листопада 2013 р. справа № 2-а/326/19/13
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.,
без представників сторін;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької
на постанову Приморського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2013 р. у справі № 2-а/326/19/13
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької
про визнання протиправними дій, -
"12" квітня 2013 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької в якому просив визнати відмову відповідача в перерахунку розміру довічного грошового утримання неправомірно; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 01.01.2013 року а розмірі 90% згідно довідки про суддівську винагороду від 04.03.2013 року №08-03-101, наданої ТУ ДСА в Запорізькій області з урахуванням виплачених сум без обмежень максимального розміру.
Позовні вимоги обґрунтовані законодавчо визначеним правом позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною розміру суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Постановою Приморського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2013 р. у справі № 2-а/326/19/13 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької про визнання протиправними дій - задоволено.
Постанову суду мотивовано наявністю у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької , згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Приморського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2013 р. у справі № 2-а/326/19/13, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не вірно застосовані норми матеріального права, в частині підстав здійснення перерахунку, оскільки позивач не був суддею Конституційного Суду України, то норми ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», щодо необхідності здійснення перерахунку довічного грошового утримання, до нього застосовуватися не можуть. Крім того, скаржник зазначає, що судом неправомірно визначено розмір грошового утримання судді без обмеження максимального розміру.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 є суддею у відставці, звільнений у 10.08.2000 року. Стаж роботи на посаді судді складає 29 років 07 місяців 00 днів.
Позивач знаходиться на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
07 березня 2013 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області з проханням здійснити перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням підвищення розміру заробітної плати працюючим суддям виходячи з довідки ТУ ДСА в Запорізькій області від 01.03.2013 року №08-03/101.
Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки органи Пенсійного фонду України здійснюють лише призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Вказано, що діючим законодавством не передбачено проведення перерахунків щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відмова Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області щодо розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, є безпідставною та неправомірною.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає можливим погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п. п, 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, а саме: заробітної плати, пенсії, щомісячного довічного грошового утримання тощо, надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Умови призначення і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на момент призначення його позивачу встановлювались законом України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року N 2863-ХІІ.
Пункт 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», зокрема, передбачав:
«Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання...».
Абзацом 3 пункту 1 вищезазначеної Постанови Верховної Ради України (в редакції до 01 січня 2008 року) встановлено, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до п.63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» абзац 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України був виключений.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, положення п. 63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключений абзац 3 п.1 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів». У рішенні Конституційного Суду України, зокрема, зазначено, що виключення Законом абзацу 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України та скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення п. 63 розділу II Закону не узгоджується зі ст. 22, ч.1 ст.126 Конституції України.
Згідно з положеннями статті 58 Конституції України, яка, зокрема, передбачає, що «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, слід дійти висновку, що норми ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України 25.01.2008р. № 3-1 не можуть регулювати порядок перебування у відставці та обмежувати права особи, яка отримала право на відставку та названі права у 1998 році.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Таким чином, виходячи з норм ст.58 Конституції України та висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, слід дійти висновку, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, які були встановлені на день виходу позивача у відставку (тобто станом на 10.08.2000 р.) не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.
Оскільки на день виходу позивача у відставку (10.08.2000 р.) умови і порядок призначення, виплати та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці були визначені статтею 43 Закону України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів», вимоги позивача стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із 90% нового розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, є законними та обґрунтованими.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1 статті 2 розділу І Закону від 8 липня 2011 року № 3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), зокрема, передбачено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, згідно до абзацу першого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм Закону № 3668 та правових позицій Конституційного Суду України,є підстави стверджувати, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не може бути поширене на позивача як пенсіонера (суддю у відставці), оскільки:
1) виплата щомісячного довічного грошового утримання призначалася позивачу відповідно до Закону «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, а не відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, на який йде посилання у пункті 1 статті 2 розділу І Закону № 3668.
2) щомісячне довічне грошове утримання призначено позивачу до набрання чинності Законом № 3668.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо протиправності рішення суду першої інстанції спростовуються зазначеним вище і не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької на постанову Приморського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2013 р. у справі № 2-а/326/19/13 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2013 р. у справі № 2-а/326/19/13 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко