"01" листопада 2013 р. справа № 2а-5357/11/1111
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2011 р. у справі № 2а-5357/11/1111 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-
27 травня 2011 р. позивач звернулась до суду першої інстанції з позовом, у якому просить поновити пропущений строк звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язати останнього здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 26.11.2010р. по 26.05.2011р.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2011 р. адміністративний позов задоволено
Визнано неправомірною бездіяльність відповідача.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 26.11.2010р. по 26.05.2010р. з урахуванням виплачених сум.
Дана адміністративна справа розглянута судом першої інстанції відповідно до ст. 183-2 КАС України, в порядку скороченого провадження.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, в позові відмовити.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач перебуває на обліку у відповідача і відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 р., набув статусу "Дитина війни", що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2006 р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус "Дитина війни", позивачу у 2007 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково, у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Слід зазначити, що застосування в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до частини 1 статті 28 базового пенсійного Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (1058-15), є правильним.
Відсутність грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє позивача, як особу, що має статус "Дитина війни", права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Тобто, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та виніс законне та обґрунтоване рішення, що не дає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як свідчать матеріали справи постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2011 р. у справі № 2а-5357/11/1111 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 26.11.2010р. по 26.05.2010р. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущена описка, стосовно року, що є підставою для зміни судового рішення в частині року.
Керуючись ст.ст.197, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2011 р. у справі № 2а-5357/11/1111 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2011 р. у справі № 2а-5357/11/1111 змінити в частині зазначення місяця, зазначивши період з 26.11.2010р. по 26.05.2011р.
Ухвала суду відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко