"12" грудня 2013 р. справа № 2а-2886/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2011 року у справі № 2а-2886/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2011 рік, -
В листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2011 року у справі № 2а-2886/11 позовні вимоги задоволено.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2011 рік, відповідно до положень ст.48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат на день її виплати та з урахуванням фактично отриманих сум у цей період.
Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести рішення , яким відмовити позивачу в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та має посвідчення серії НОМЕР_1 другої категорії (а.с. 7).
Відповідно до статті ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС другої категорії , виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).
Зі змісту ст. 1 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХІІ.
З 2008 по 2011 роках відповідачем виплачувалась державна допомога на оздоровлення в сумі 100 грн.
У своїй відповіді від 05.09.2011 року Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації на заяву позивача про перерахунок щорічної державної допомоги на оздоровлення з 2008 по 2011 року відмовив позивачу у перерахунку щорічної державної допомоги на оздоровлення з 2008 по 2011 рік.
Враховуючи, що положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на час виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення були чинними, то за висновками колегії суддів при розрахунку позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення необхідно керуватися положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач повинен був сплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2011 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами.
В 2011 році нормативні акти Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не приймалося.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у 2011 році нарахування одноразової допомоги на оздоровлення також повинно здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону та не може бути віднесено до реалізації права визначеного ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Колегія суддів вважає, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» щодо надання права Кабінету Міністрів України встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань не можуть бути застосовані до визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки він вже встановлений ст. 48 зазначеного Законом, тому норма Закону в будь-якому випадку має вищу юридичну силу ніж постанова КМ України.
В 2011 році змін та доповнень до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вносилося. Тому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.
Отже, відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону №796 та у 2011 році сплатити позивачу належну до виплати щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у відповідності до ст. 48 зазначеного Закону, а не в розмірах, передбачених Постановою КМУ від 12 липня 2005 року № 562.
Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду , встановленого цим кодексом або іншими законами , Частиною другою вказаної статті визначено , що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Тому, враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом , а саме 03.11.2011 року колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до положень ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат на день її виплати та з урахуванням фактично отриманих сум у цей період.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 199, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2011 року у справі № 2а-2886/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бут оскаржена в касаційному порядку у встановлений законом строк.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник