"04" жовтня 2013 р. справа № 2а-8588/11/1111
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бишевської Н.А.
суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Кіровограді ради на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 жовтня 2011 р. у справі № 2а-8588/11/1111 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Кіровограді ради про визнання протиправними дій,-
"28" вересня 2011 р. позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив поновити пропущений строк звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Кіровограді ради здійснити перерахунок та виплату позивачу, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2005-2011 роки в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 жовтня 2011 р. у справі № 2а-8588/11/1111, прийнятої за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Кіровограді ради здійснити перерахунок та виплатити позивачу суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2005-2011 роки рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахування різниці, яка фактично виплачена.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, в позові відмовити.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач має статус інваліда війни і користується пільгами, встановленими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Дослідивши обставини справи, колегія суддів зазначає, що під час здійснення висновку про наявність підстав для задоволенні позовних вимог судом першої інстанції не враховано наступного.
Стосовно вимог за 2005-2010 роки, матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з позовом 28.09.2011р.
Так, відповідно до ч.1, 2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як свідчать обставини справи, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень виплачується позивачу соціальна допомога на оздоровлення не в належному розмірі.
При цьому необхідно враховувати, що предметом позову в даній справі є бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язана з соціальними виплатами, які є регулярними, щорічними платежами, тому слід перевіряти строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір.
Враховуючи, що позивач одержував щорічно дані платежі та на протязі періоду - 2005 - 2011 роки міг звернутись до органу Управління праці та соціального захисту населення з вимогами про надання роз'яснення формування своєї допомоги, однак цим правом скористався лише в вересні 2011 року,- дату отримання відповіді на звернення не можна вважати за дату, з якої позивачу стало відомо про порушення своїх прав.
Зокрема, для правильного обчислення строку звернення до суду важливим є визначення його початкового моменту.
Виходячи з вимог ст. 99 ч. 2 КАС України початок перебігу строку звернення до суду, суд пов'язує не з фактом обізнаності особи, якій належить порушене право в зв'язку з тим, що цей суб'єктивний момент є результатом недбалого ставлення особи до охорони власних прав, а з моменту, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення. Об'єктивними даними про цей момент є актуальність положень рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року (офіційне опублікування в Офіційному Віснику України № 38 від 06.06.2008 року) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік (офіційне опублікування в Урядовому кур'єрі № 247 від 31.12.2007 року), які широко обговорювалися в Україні засобами масової інформації, на телебаченні на той час, а тому позивач не міг не знати про факт порушення його прав. Позивачем не доведено, що ним пропущено шестимісячний строк, передбачений ст. 99 КАС з поважних причин.
Посилання на юридичну необізнаність позивача, з урахуванням принципу, закріпленого ст.68 Конституції України не може бути належною підставою для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення з позовом.
Стосовно вимоги про перерахунок щорічної допомоги до 5 травня за 2011 рік, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову в цій частині, з огляду на наступне.
У 2011 році позивачу сплачено 580 грн. щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №341 від 04.04.2011 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".
Колегія суддів вважає за можливе погодитись з судом першої інстанції про протиправність таких дій відповідача.
Так, на момент виплати позивачу грошової допомоги, розміри виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інваліду війни встановлено ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено в редакції Закону, відновленої згідно Рішення Конституційного Суду України № 10рп/2008 від 22.05.2008р., а саме: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, встановленими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На 2011 рік (станом на час отримання допомоги) дія відповідної статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема, Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" не зупинялася та не змінювалася.
Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, у даних правовідносинах застосуванню підлягає саме Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постанова Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011р. року, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову про виплату грошової допомоги до 5 травня в розмірі, який встановлений ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відсутність грошових коштів на здійснення вказаних вище виплат не позбавляє позивача, як особу, що має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни, права на їх отримання. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежує таке право наявністю фінансування.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення з невірним застосуванням норм процесуального права, внаслідок чого наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги в частині скасування рішення суду першої інстанції та залишення без розгляду позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Кіровограді ради на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 жовтня 2011 р. у справі № 2а-8588/11/1111 задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 жовтня 2011 р. у справі № 2а-8588/11/1111 скасувати.
Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Кіровограді ради у здійсненні перерахунку ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Кіровограді ради здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням фактично проведених виплат.
Іншу частину позовних вимог - залишити без розгляду
Постанова суду відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко