25 грудня 2013 року Справа № 915/1850/13
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль Ю.М.,
при секретарі Бартошук В.О.,
з участю представників сторін:
від позивача - Богатирьова О.О., дов. від 19.10.2012 р. № 496/12;
від відповідача - Буряченко Т.В., дов. Від 01.03.2013 р. б/н;
від третьої особи представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",
01011, вул. Лєскова, 9, м. Київ,
адреса для листування: 95000, вул. Набережна, 32, каб. 602, м. Сімферополь,
до Товариства з додатковою відповідальністю Будівельна фірма "Житлобуд-Ніко",
54007, вул. Казарського, 2-в, м. Миколаїв,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
03150, вул. Ковпака, 29, м. Київ,
адреса для листування: 54001, вул. Фалєєвська, 14/1, м. Миколаїв,
про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості з повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне повернення суми кредиту і сплату відсотків за укладеним між сторонами договором кредитування, -
Публічним акціонерним товариством (ПАТ) "Райффайзен Банк Аваль" пред'явлено позов до Товариства з додатковою відповідальністю Будівельна фірма "Житлобуд-Ніко" (далі - Будівельна фірма) про звернення стягнення на предмет іпотеки за укладеним між ними договором іпотеки від 10.12.2007 р. із змінами і доповненнями до нього, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М., і зареєстрованим у Державному реєстрі іпотек 13.12.2007 р. за № 6217738, а саме: на виробничу базу, загальною площею 3297,40 кв. м., яка розташована в м. Миколаїв, вул. Казарського, буд. 2-В, і складається з адміністративного побутового корпусу, літ. А-2, загальною площею 841,6 кв. м.; столярного цеху, літ. Б, загальною площею 1077,8 кв. м.; ремонтного цеху, літ. В, загальною площею 247,2 кв. м.; навісу літ. В'-1; арматурного цеху, літ. Г, загальною площею 641,6 кв. м.; складу, літ. Д, загальною площею 119,1 кв. м.; арматурного цеху, літ. Е, загальною площею 295,0 кв. м.; майстерні-кузні, літ. Ж-3, загальною площею 24,6 кв. м.; складу, навісу ГСМ, літ. И № 22; котельні, літ. К, загальною площею 50,5 кв. м.; пилорами, літ. 3; складу, літ. М; складу, літ. Н; навісу, літ. Р; вбиральні, літ. У; огорожі № 9-18, 21; споруд № 23, І; відкритих складів № 19, 20, 12, та належить Будівельній фірмі "Житлобуд-Ніко" на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною незалежним експертом оцінювачем у межах виконавчого провадження, за рахунок чого задовольнити вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за укладеним з відповідачем кредитним договором від 06.12.2007 р. № 010/01-02/07-094 та додатковими угодами до нього у загальній сумі 15893562 грн. 61 коп., з яких: заборгованість з повернення суми кредиту - 12041001 грн. 50 коп.; заборгованість за відсотками - 1881101 грн. 11 коп.; пеня за порушення строків повернення кредиту - 1828167 грн. 70 коп.; пеня за порушення строків сплати відсотків за кредитом - 143292 грн. 30 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням Будівельною фірмою грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором.
Ухвалою суду від 07.11.2013 р. за клопотанням Будівельної фірми залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Укрсоцбанк", яке є також іпотекодержателем предмету іпотеки, на який просить звернути стягнення позивач у даній справі, за укладеним з Будівельною фірмою іпотечним договором від 30.08.2007 р.
У судовому засіданні позовні вимоги представник позивача підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги визнав частково. Не заперечуючи обґрунтованості вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки Будівельною фірмою допущені порушення строків виконання грошових зобов'язань за укладеним з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" кредитним договором, і правильності поданих позивачем розрахунків заборгованості з повернення суми кредиту та заборгованості із сплати відсотків за користування кредитними коштами, у той же час представник відповідача вважає неправильним, здійсненим без урахування положень ч.6 ст.232 ГК України, поданий позивачем розрахунок пені за порушення строків повернення суми кредиту та пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами. У зв'язку з цим представником Будівельної фірми подано свій розрахунок пені, згідно якого сума пені за порушення строків повернення суми кредиту складає 1151647 грн. 50 коп., а пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами - 114907 грн. 80 коп.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими у зв'язку з таким.
Між попередником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та Будівельною фірмою укладено кредитний договір від 06.12.2007 р. № 010/01-02/07-094, відповідно до умов якого Банк зобов'язався відкрити Будівельній фірмі невідновлювальну кредитну лінію в сумі 15000000 грн. строком до 05.12.2008 р. зі сплатою 13,5% річних для фінансування витрат по будівництву двох житлових будинків.
Пунктом 3.4. Кредитного договору сторони встановили, що погашення основної суми кредиту буде здійснюватися згідно додатку № 1 до кредитного договору, яким сторони узгодили графік погашення кредитної заборгованості.
Відповідно до п. 6.1. кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячно не пізніше 26-го робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.
Додатковими договорами від 13.07.2008 р. № 010/01-02/07-094/1, від 31.12.2009 р. № 010/01-02/07-094/4, від 30.06.2010 р. № 010/01-02/07-094/5 та додатковими угодами від 31.03.2011 р. № 010/01-02/07-094/6, від 04.05.2012 року № 010/01-02/07-094/7 до кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитом, кінцевий термін погашення кредиту, а також графік погашення заборгованості неодноразово змінювались. Остаточний кінцевий термін погашення кредиту додатковою угодою від 04.05.2012 року № 010/01-02/07-094/7 узгоджено до 24.09.2012 р. Цією ж угодою визначено графік погашення кредитної заборгованості, а також, що плата за користування кредитними коштами розраховується на основі процентної ставки в наступних розмірах: з 10 грудня 2007 року по 14 липня 2008 року - 13,5 % річних; з 15 липня 2008 року по 30 грудня 2009 року - 18,0 % річних; з 31 грудня 2009 року по 31 січня 2011 року. - 20,7 % річних; з 01 лютого 2011 року по 03 травня 2012 року - 16 % річних; з 03 травня 2012 року - 16,2% річних.
На виконання зобов'язань за кредитним договором та додаткових угод до нього попередником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відкрито невідновлювальну кредитну лінію в сумі 15000000 грн., що підтверджується анкетою на отримання кредиту від 20.10.2007 р. та заявкою від 31.10.2007 р. (а.с.100-102).
Додатковим договором від 31.12.2009 р. № 010/01-02/07-094/4 до кредитного договору розмір невідновлювальної кредитної лінії зменшено до 13694600 грн.
Будівельною фірмою своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків за користування ними станом на 27.08.2013 р. не виконано. Згідно поданих позивачем розрахунків заборгованість з повернення кредиту складає суму 12041001 грн. 50 коп., а із сплати процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 30.07.2012 р. по 29.07.2013 р., - суму 1881101 грн. 11 коп. Розрахунки вказаної заборгованості узгоджується з поданими позивачем виписками з банківських особових рахунків Будівельної фірми (а.с. 12-43), відповідачем не оспорюється, а тому суд визнає їх правильними.
У зв'язку з невиконанням умов укладеного сторонами кредитного договору, Банк звернувся до Будівельної фірми з письмовою претензією-вимогою про погашення заборгованості, направлення якої підтверджується копією фіскального чеку відповідного поштового відділення від 12.06.2013 р. Дану претензію-вимогу відповідач залишив без реагування та виконання.
Чинним законодавством України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Цивільним законодавством України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України).
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з повернення кредиту в сумі 12041001 грн. 50 коп. та сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 1881101 грн. 11 коп. підлягають задоволенню повністю.
Суд також визнає, що за прострочення повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами позивачем обґрунтовано нараховано пеню на підставі умов укладеного сторонами кредитного договору та чинного законодавства України.
Так, ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
У пп. 10.2 п.10 укладеного сторонами кредитного договору сторони узгодили, зокрема, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Ці умови договору узгоджуються з положеннями вказаного вище законодавства та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.1,3 якого визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом з тим, суд вважає, що позивачем визначено розмір пені за прострочення повернення кредиту та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами з порушенням порядку, визначеному ст.232 ГК України.
Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ні законом, ні умовами укладеного сторонами договору щодо спірних правовідносин не встановлено іншого порядку застосування штрафних санкцій, ніж визначеного ч.6 ст. 232 ГК України.
Отже, нарахування пені за порушення Будівельною фірмою грошових зобов'язань за укладеним сторонами кредитним договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мали бути виконані.
Ураховуючи викладене, суд погоджується з поданим Будівельною фірмою розрахунком сум пені, котрі становлять за несвоєчасне погашення кредиту 1151647 грн. 50 коп., а за несвоєчасну сплату відсотків 114907 грн. 80 коп.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, і з Будівельної фірми належить стягнути пеню в сумі 1151647 грн. 50 коп. за прострочення повернення кредиту і пеню в сумі 114907 грн. 80 коп. за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені суд підстав не знаходить.
На забезпечення виконання зобов'язань по укладеному сторонами кредитному договору між попередником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і Будівельною фірмою 10.12.2007 р. укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. (ас.56-58), і зареєстрований в Державному реєстрі іпотек 13.12.2007 р. № 6217738 (ас.156), у котрий внесено зміни від 10.12.2007 р., посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. (ас.59-60). Згідно умов договору, з урахуванням внесених змін, Будівельна фірма надала в іпотеку належну йому на праві власності нерухомість, а саме: виробничу базу, загальною площею 3297,40 кв. м., яка розташована в м. Миколаїв, вул. Казарського, буд. 2-В, і складається з адміністративного побутового корпусу, літ. А-2, загальною площею 841,6 кв. м.; столярного цеху, літ. Б, загальною площею 1077,8 кв. м.; ремонтного цеху, літ. В, загальною площею 247,2 кв. м.; навісу літ. В'-1; арматурного цеху, літ. Г, загальною площею 641,6 кв. м.; складу, літ. Д, загальною площею 119,1 кв. м.; арматурного цеху, літ. Е, загальною площею 295,0 кв. м.; майстерні-кузні, літ. Ж-3, загальною площею 24,6 кв. м.; складу, навісу ГСМ, літ. И № 22; котельні, літ. К, загальною площею 50,5 кв. м.; пилорами, літ. 3; складу, літ. М; складу, літ. Н; навісу, літ. Р; вбиральні, літ. У; огорожі № 9-18, 21; споруд № 23, І; відкритих складів № 19, 20, 12.
Згідно п. 1.1 іпотечного договору, з урахування змін, внесеними додатковою угодою, іпотека вище переліченого майна забезпечує повне виконання грошових зобов'язань позичальника, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з кредитного договору та додаткових угод до нього. У випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, які вже укладенні і можуть бути укладеними в подальшому, Банк як іпотекодержатель має право отримати задоволення за рахунок заставленого майна (п. 1 договору про внесення змін до іпотечного договору).
Право власності Будівельної фірми на іпотечне майно підтверджується поданими представником позивача копіями: витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.10.2007 р. № 16143234; державного акту на право постійного користування землею та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 05.09.2000 р. Миколаївською міською радою м. Миколаєва за рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 27.08.2000 р. № 533.
Згідно витягу до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 10.12.2007 р. внесено реєстраційний запис № 6196469 про заборону відчуження нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 10.12.2007 р. №1178, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М.
У судовому засіданні 17.12.2013 р. представником третьої особи надано суду копію витягу від 31.08.2007 р. №14191025 про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек запису про обтяження спірного об'єкту на підставі договору іпотеки від 30.08.2007 р. № 2675, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та Будівельною фірмою, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою Оленою Вікторівною.
Ухвалою суду від 18.12.2013 р. суд зобов'язав приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Сірякову О.В. надати письмову інформацію щодо обставин унесення до Державного реєстру іпотек записів від 30.08.2007 р. та від 22.02.2011 р. про обтяження предмету іпотеки: виробничої бази по вул. Казарського, 2-в, м. Миколаїв, належної іпотекодавцю Товариству з додатковою відповідальністю Будівельної фірми "Житлобуд-Ніко", за укладеним між останнім та ПАТ "Укрсоцбанк" іпотечним договором від 30.08.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. 30.08.2007 р. і зареєстрованим за № 2675.
На виконання даної ухвали суду приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. надано письмову інформацію від 24.12.2013 р. № 340-01-16-1, з якої вбачається, що здійснену 30.08.2007 р. в Державному реєстрі іпотек реєстрацію іпотечного договору від 30.08.2007 р. № 09-17/14-524, укладеного між АКБ СР "Укрсоцбанк" та Будівельною фірмою, виключено з реєстру іпотек 10.12.2007 р. на підставі повідомлення АКБ СР "Укрсоцбанк" за вихідним №16.2-20/14-3031 від 09.12.2007 р., про що іпотекодавцю та іпотекодержателю було направлено оригінали витягів з реєстру. 22.12.2011 р. ПАТ "Укрсоцбанк" повторно надіслано нотаріусу, як реєстратору, повідомлення про реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, у зв'язку з чим внесено в цей же день запис про відповідне обтяження.
З огляду на викладене, суд виходить з того, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" має переважне право на іпотечне нерухоме майно, на котре просить звернути стягнення.
У відповідності до ст.ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України "Про іпотеку", зокрема ст.3 передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Стаття 33 цього Закону встановлює, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки на забезпечення виконання зобов'язань Будівельної фірми за укладеним сторонами кредитним договором підлягають задоволенню повністю.
Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову частково на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
У судовому засіданні 25 грудня 2013 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.
2. Звернути стягнення на предмет іпотеки, за іпотечним договором від 10.12.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М., і зареєстрованим у Державному реєстрі іпотек 13.12.2007 р. № 6217738, а саме: на виробничу базу, загальною площею 3297,40 кв. м., яка розташована в м. Миколаїв, вул. Казарського, буд. 2-В, і складається з адміністративного побутового корпусу, літ. А-2, загальною площею 841,6 кв. м.; столярного цеху, літ. Б, загальною площею 1077,8 кв. м.; ремонтного цеху, літ. В, загальною площею 247,2 кв. м.; навісу літ. В'-1; арматурного цеху, літ. Г, загальною площею 641,6 кв. м.; складу, літ. Д, загальною площею 119,1 кв. м.; арматурного цеху, літ. Е, загальною площею 295,0 кв. м.; майстерні-кузні, літ. Ж-3, загальною площею 24,6 кв. м.; складу, навісу ГСМ, літ. И № 22; котельні, літ. К, загальною площею 50,5 кв. м.; пилорами, літ. 3; складу, літ. М; складу, літ. Н; навісу, літ. Р; вбиральні, літ. У; огорожі № 9-18, 21; споруд № 23, І; відкритих складів № 19, 20, 12, та належить Товариству з додатковою відповідальністю Будівельна фірма "Житлобуд-Ніко", 54007, м. Миколаїв, вул. Казарського, буд. № 2-в, ідентифікаційний код 19289428, на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Миколаївською міською радою м. Миколаєва 05.09.2000 р. на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 27.08.2000 р. №533, шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною визначеною незалежним експертом оцінювачем у межах виконавчого провадження, за рахунок чого задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909, по кредитному договору № 010/01-02/07-094 від 06.12.2007 року в загальній сумі 15 188 657 (п'ятнадцять мільйонів сто вісімдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 91 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 041001 (дванадцять мільйонів сорок одна тисяча одна ) грн. 50 коп.; заборгованість за відсотками -1 881 101 (один мільйон вісімсот вісімдесят одна тисяча сто одна ) грн. 11 коп.; пеня за порушення строків сплати тіла кредиту - 1 151 647 (один мільйон сто п'ятдесят одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 50 коп.; пеня за порушення строків сплати відсотків за кредитом -114907 (сто чотирнадцять тисяч дев'ятсот сім ) грн. 80 коп.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Будівельна фірма "Житлобуд-Ніко", 54007, м. Миколаїв, вул. Казарського, буд. № 2-в, ідентифікаційний код 19289428, на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909, судовий збір в сумі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 26.12.2013 р.
Суддя Ю.М. Коваль