"14" листопада 2013 р. справа № 201/784/13-а(2а/201/49/13)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - не з'явився
відповідача: - Кузнєцова О.П. (дов. від 08.02.2013 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_3
на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2013 р. у справі № 201/784/13-а(2а/201/49/13)
за позовом ОСОБА_3
до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій, -
16 січня 2013 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області в якому просив визнати неправомірними дії відповідачів щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 пенсії, як громадянину України, що мешкає за межами країни; зобов'язати відповідачів прийняти рішення про нарахування та виплату пенсії за віком та стажу роботи, без обмеження місцем мешкання.
Позовні вимоги обґрунтовані обов'язком відповідачів, згідно до рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року, відновити виплату пенсії, як громадянину України, що мешкає за кордоном.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2013 р. у справі № 201/784/13-а(2а/201/49/13) в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій - відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що позивач, звертаючись до органу Пенсійного фонду України, не надав всіх необхідних для призначення пенсії документів, а тому рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії є обґрунтованим та правомірним.
Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу ОСОБА_3, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2013 р. у справі № 201/784/13-а(2а/201/49/13), як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував передбачене Конституцією та пенсійним законодавством України право позивача на отримання пенсії.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Позивач та представник відповідача -1 в судовому засіданні призначеному на 24.10.13 р. надали пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги позивача, в зв'язку з встановленням обставин виплати раніше призначеної позивачу пенсії, та необхідністю долучення копії пенсійної справи, суд був вимушений переносити розгляд справи на іншу дату.
До судового засідання, призначеного на 14 листопада не з'явився позивач, представником відповідача долучена копія пенсійної справи, відповідно до якої підтверджується виплата пенсії ОСОБА_3 до 25.06.97 р., та припинення її в зв'язку з виїздом в державу Ізраїль.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 1994 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Дніпропетровська отримує пенсію за віком та вислугою років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У червні 1997 року позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку чим, на підставі ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплату пенсії припинено.
12.08.2012 року ОСОБА_3 звернувся до УПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська з заявою про поновлення виплати пенсії. Заява отримана УПФУ у Жовтневому районі м. Дніпропетровска 21.08.12 р. Листом від 04.09.2012 року Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська відмовило позивачу у поновленні виплат та призначенні пенсії. Відмова мотивована тим, що ОСОБА_3 пенсію призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», в той час як рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року визнано неконституційним положення ст.ст. 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стосовно виплат пенсій громадянам України, що мешкають за кордоном. Зміни в Закон України «Про пенсійне забезпечення» щодо поновлення виплат громадянам, що виїхали на постійне місце перебування за кордон не вносились; пенсія згідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_3 не призначалась, отже правові підстави для поновлення пенсійних виплат відсутні.
Позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про поновлення виплат. Листом від 01.11.2012 року Головне УПФУ в Дніпропетровській області відмовило у поновленні виплат, обґрунтовуючи дане рішення тим, що виплата пенсій позивачу припинена у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон до набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, отже право на поновлення виплати раніше призначеної пенсії відсутнє.
Не погодившись з наданими відмовами, ОСОБА_3 звернувся до суду за захистом порушеного права на поновлення виплат раніше призначеної пенсії, на що отримав відмову в задоволенні його позовних вимог з підстав, викладених вище .
Дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми ст.ст. 19, 124 Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.
Згідно статті 24 Конституції України зазначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Згідно з частиною другою ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.
Базовим законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 частини 1 статті 49 цього Закону визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України
Згідно із статтею 51 Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року N 25-рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
В мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України зазначив, що в інших правових актах, крім оспорюваного суб'єктом права на конституційне подання, містяться посилання на статті 49, 51 Закону або вказується, що пенсійне забезпечення деяких категорій громадян, які проживають за межами України, здійснюється лише на підставі міждержавних договорів. Зокрема, такі положення є у статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, частині третій статті 1, частині другій статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частині першій статті 591 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких підстав Конституційний Суд України вважає, що у зв'язку з визнанням неконституційними пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Верховна Рада України повинна привести положення названих законів у відповідність із цим Рішенням. Такі рекомендації надані судом в пункті 3 резолютивної частини цього рішення.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року N 25-рп/2009 позивач набув право на отримання раніше призначеної пенсії.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на ненадання ОСОБА_3 документів, необхідних для призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає даний висновок помилковим, оскільки пенсія позивачу призначена та виплачувалась з 1994 року до моменту виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю в 1997 році, тому повторне призначення пенсії є безпідставним.
Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, порушив конституційне право ОСОБА_3 на соціальний захист, на отримання пенсії, не врахувавши, що проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Згідно частини другої ст. 49 Закону України №1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності підстав для відновлення її виплати.
Підставою для припинення виплати пенсії був виїзд позивача на постійне місце проживання за межі України, жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок або право Пенсійного фонду автоматично здійснювати відновлення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера. З урахуванням того, що заява про поновлення виплати пенсії надана відповідачу 21.08.2012 року, тому поновлення виплати пенсій має бути здійснено саме з моменту звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає що суд першої інстанції не повно з'ясував всі обставини по справі та дійшов помилкового висновку про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимоги, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України дане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. З урахуванням того, що при поданні позову ОСОБА_3 сплачено 113,40 грн., а при поданні апеляційної скарги сума судового збору, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» становить 50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, сума, що підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету становить 170,10 грн.
Керуючись ст.ст. 94, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2013 р. у справі № 201/784/13-а(2а/201/49/13) - задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2013 р. у справі № 201/784/13-а(2а/201/49/13) - скасувати та винести нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська протиправними щодо відмови у поновленні виплат пенсії ОСОБА_3 у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська поновити виплату пенсії ОСОБА_3 у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.08.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 170,10 грн. судового збору.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко