"04" квітня 2013 р. справа № 2а-7685/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.,
представників сторін:
позивача : - не з'явився
відповідача: - Попович Т.В., дов. від 16.01.13 р. № 406/01-30
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області та ОСОБА_3
на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 жовтня 2011 р. у справі № 2а-7685/11
за позовом ОСОБА_3
до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області
про визнання протиправними дій, -
12.07.2011 р. ОСОБА_4 звернувся до Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу з адміністративним позовом, в якому просив:
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі - УПФУ в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу) призначити, провести перерахунок та виплачувати щомісячно підвищення пенсії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до Закону України згідно статті 77 (2) «Підвищення пенсій деяким категоріям громадян», як члену сім'ї громадян, що зазнали політичних репресій з 01.01.2001 р. і довічно;
- проміжок часу з 1949 р. по 1960 р. навчання та праці в Якутії включити у пенсійний стаж.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 належить до категорії громадян, які мають право на надбавку до пенсії, як примусово переселеним членам сімей реабілітованих громадян, на 25 % мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач у добровільному порядку не здійснює підвищення, тому позивач просить суд забезпечити ці виплати з урахуванням отриманих сум, у відповідності до вимог зазначеного Закону, з 01.01.2001 р. і довічно, стягнути з відповідача борг за не отримане щомісячне підвищення пенсії. Крім того, просив суд зобов'язати відповідача зарахувати час його навчання, праці та проживання у Якутії, у період з 1949 по 1960 р.р., до пенсійного стажу.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 13 липня 2011 р. у справі № 2а-7685/11 позовні вимоги, заявлені за період з 01.01.2001 р. по 12.01.2011 р. залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду (а. с.15).
Постановою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11 жовтня 2011р. у справі № 2а-7685/11 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано останнього перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 25 % від встановленого розміру мінімальної пенсії за віком з 12.01.2011 р. по 11.10.2011 р.; в решті позову відмовлено.
Постанову суду в задоволеній частині мотивовано наявністю у позивача права на отримання підвищення до пенсії у належному розмірі. В частині, в якій в задоволенні позовних вимог відмовлено, постанова мотивована відсутністю доказів на підтвердження позиції, відсутністю повноважень адміністративного суду на захист непорушених прав.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11 жовтня 2011 р. у справі № 2а-7685/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував інвалідності позивача, його статусу та визнання дій відповідача неправомірними.
Заперечуючи проти винесеної судом першої інстанції постанови, УПФУ в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11 жовтня 2011 р. у справі № 2а-7685/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не вірно визначив право на отримання позивачем розміру належної позивачу до виплати суми, застосувавши розмір мінімальної пенсії за віком.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явився позивач чи його представник . Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності позивача чи його представника суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з розуміння ч.4 ст. 196 КАС України нез'явлення в судове засідання представників сторони не перешкоджає розгляду скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є пенсіонером і перебуває на обліку в УПФУ в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу з 25.06.1999 р. та отримує пенсію на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до довідки № 4/5-Р-26428 від 23.08.1996 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на підставі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» № 962-ХІІ від 17.04.91 р. ОСОБА_4 є членом сім'ї, які зазнали політичних репресій, а згодом реабілітовано (а. с.7).
З даної довідки вбачається, що 23.09.1949 р. позивача разом із сім'єю виселено з села Читів (Помарянського) Золочівського району Львівської області на спецпоселення у селище Яжданськ ЯАРСР, звідки його звільнено 24.07.1956 р. (а.с.7).
Згідно даних відповідача позивачу виплачувалось підвищення до пенсії (а. с.11, 19, 20):
- з 01.01.2001 р. по 31.12.2001 р. - 4,53 грн. (18,10 мінімальна пенсія відповідно до Постанови КМУ № 861 від 25.07.2001 р. за віком х 25 %);
- з 01.01.2002 р. по 31.08.2008 р. - 4,98 грн. (19,91 грн. мінімальна пенсія відповідно до Постанови КМУ від 03.01.2002 р. № 1 за віком х 25 %);
- з 01.09.2008 р. - довічно - 43,52 грн. (відповідно до Постанови КМУ № 654 від 16.07.2008 р.).
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» як особа, що є членом сім'ї репресованої і згодом реабілітованої і яку було примусово переселено.
Відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Отже, підвищення до пенсії в розмірі 43 грн. 52 коп., яке щомісячно виплачується відповідачем позивачу як члену сім'ї репресованої і згодом реабілітованої особи і яку було примусово переселено, виплачується у розмірі меншому, ніж передбачено законом.
З урахуванням наведеного та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції вважає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу, як особі, що є членом сім'ї політично репресованого і реабілітованого і яку було примусово переселено, застосуванню підлягає п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 15 травня 1992 року, з наступними змінами і доповненнями, а не постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок) є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено п. «г»ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, оскільки відповідач без законних підстав не здійснив виплату належної соціальної виплати, чим порушує законні права позивача, слід визнати таку бездіяльність відповідача щодо ненарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії позивачу як особі, яка є членом сім'ї політично репресованого і згодом реабілітованого, будучи примусово виселеною протиправною та зобов'язати відповідача усунути порушення прав позивача шляхом проведення нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії як реабілітованому громадянину в розмірі, передбаченому п. «г»ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справ, ухвалою від 13.07.2011 р. у даній справі (а. с.15) суд першої інстанції відкрив провадження у справі в частині позовних вимог за період з 12.01.2011 р. , а в частині позовних вимог за період з 1 січня 2001 р. по 12.01.2011 р. - залишив без розгляду з посиланням на ч.1 ст.100 КАС України.
Підставою для залишення позову без розгляду стало пропущення позивачем без поважних причин шестимісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.01.2001 р. по 12.01.2011 р.
Вказана ухвала до апеляційної інстанції не оскаржена, тобто набрала законної сили.
Таким чином, колегією суддів переглядаються висновки суду першої інстанції щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити, провести перерахунок та виплачувати щомісячно підвищення пенсії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком з 12.01.2011 р. і довічно.
Стосовно доводів ОСОБА_4, щодо неправомірного обмеження його права на отримання підвищення до пенсії, встановленням кінцевого терміну перерахунку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, тобто захисту підлягає вже порушене право позивача. В той час як задоволення вимоги зобов'язати відповідача нараховувати підвищення до пенсії довічно, є вимогою спрямованою на майбутнє, суд не має підстав вважати, що відповідач в подальшому порушуватиме законні права ОСОБА_4, а тому задоволення позовних вимог з зазначенням кінцевого терміну перерахунку, є правомірною дією суду щодо захисту та відновлення порушеного права позивача.
Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині включення у пенсійний стаж ОСОБА_4 час з 1949 р. по 1960 р. навчання та праці в Якутії, то колегія суддів, з огляду на ненадання позивачем документальних доказів навчання та праці в Якутії з 1949 р. по 1960 р., вважає правомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в цій частині.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11 жовтня 2011 р. у справі № 2а-7685/11 залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11 жовтня 2011р. у справі № 2а-7685/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко