83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
17.12.2013 Справа № 905/7255/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Нестеренко Ю.С.
при секретарі судового засідання Вашето Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Шахтарського міжрайонного прокурора, м.Шахтарськ, Донецька область
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Шахтарськ, Донецька область
про стягнення заборгованості у розмірі 23279,25грн., 3% річних у сумі 434,48грн. та пені у розмірі 2115,64грн.
за участю уповноважених представників:
Прокурор: Осипенко Ю.С.,який діє на підставі посвідчення №003174 від 10.09.2012р..
Від позивача: Колесникова С.І., яка діє на підставі довіреності від 28.1.2012р №юр/7718.
Від відповідача: ОСОБА_1 - особисто.
Шахтарський міжрайонний прокурор, м.Шахтарськ, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Шахтарськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 23279,25грн., 3% річних у сумі 434,48грн. та пені у розмірі 2115,64грн.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором на поставку теплової енергії №86 від 15.10.2012 щодо оплати за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2012р. по серпень 2013р., що стало підставою для нарахування 3% річних у сумі 434,48грн. та пені у розмірі 2115,64грн.
На підтвердження викладених у позові обставин Позивач надав копії: договору на поставку теплової енергії №86 від 15.10.2012р. разом з додатками до нього, додаткової угоди б/н від 14.12.2012р., рахунків, актів, акту на включення опалення б/н від 15.10.2012р., акту на відключення опалення б/н від 15.04.2012р., акту про відключення житлового будинку від системи централізованого опалення б/н від 15.04.2013р.
Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтовує ст.20 ЗУ «Про прокуратуру», ст.ст. 1, 2, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 530, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України.
В процесі розгляду справи Прокурор та позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, надали заяву б/н від 17.12.2013р., якою просили зменшити позовні вимоги, в частині стягнення пені та 3% річних, та просили стягнути пені -2087,24грн. та 3% річних - 294,56 грн.
Отже суд розглядає справу з урахуванням заяви б/н від 17.12.2013р., оскільки, згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити або збільшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.
Відповідач надав відзив б/н б/д на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнав у повному обсязі.
17.12.2013р. Відповідачем через канцелярію суду надане клопотання, в якому останній просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, обґрунтовуючи свою вимогу тяжким фінансовим становищем та тяжким збігом життєвих обставин.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :
15.10.2012р. між Позивачем (Теплопостачальна організація) та Відповідачем (Споживач) був укладений договір на поставку теплової енергії №86 відповідно до п.1.1. якого Теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п.2.1. договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору, зокрема, на потреби опалення.
За приписами п.5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться споживачам , що не мають прилади обліку - згідно з договірними навантаженнями.
Додатковою угодою від 14.12.2012р., яка набрала чинності з 01.01.13р., було внесено зміни до п.5.1. договору, якою встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться:
- Споживачам, що не мають прилади обліку - згідно норми споживання теплової енергії на централізоване опалення 1 кв.м. площі, встановленої Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 15.11.2012р. №833.
Згідно п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг №20 від 30.09.2011р. та складають:
- теплова енергія 1 Гкал - 1086,84грн. без ПДВ.
Пунктом 6.2. договору сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п.6.3. договору Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість визначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.
Як зазначено у п.6.5. договору кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов'язаний сплатити не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.
За приписами п.6.6. договору в платіжному документі Споживача вказується період, за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію. При наявності заборгованості у Споживача за послуги теплопостачання Теплопостачальна організація нараховує оплату, що надійшла, у рахунок погашення заборгованості, незалежно від признач
Пунктом 6.8. договору Сторони визначили, що при укладенні цього договору заборгованість Споживача перед Теплопостачальною організацією складає 15338,02грн. Споживач зобов'язаний погасити цю заборгованість в повному обсязі в термін до 01.03.2013р.
Згідно п.7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п.7.2.4. договору Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми боргу.
Договір набуває чинності з 15 жовтня 2012 року та діє до 15 квітня 2017 року.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.
Додатком №1 встановлено, що Теплопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію в межах Q рік =5,653Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням Q=0,0034584Гкал/год.
У Додатку №4 до Договору зазначено реєстр споживачів теплової енергії, а саме СПД ОСОБА_1 саме: АДРЕСА_1, опалювальна площа-54,2кв.м.
Відповідно додатку №1 «Планові обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення Споживачу» Теплопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію в межах Qрік=8,69531Гкал/рік.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач володіє нежитловим приміщенням, площею 54,2кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності №232 від 20.06.2001р.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне:
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов Договору позивачем було підключено опалення до приміщення відповідача, про що складено акт б/н від 15.10.2012р., який підписано представниками сторін та складено акти виконаних робіт за жовтень 2012р., листопад 2012р., грудень 2012р., січень 2013р., лютий 2013р., березень 2013р., квітень 2013р.
Отже матеріалами справи встановлено, що відповідач отримав від позивача теплову енергію на загальну суму 23279,25 грн.
Позивачем Відповідачу були вручені рахунки на оплату спожитих послуг: №1012_86 від 23.10.2012р. на суму 236,93грн., №1112_86 від 19.11.2012р. на суму 798,38грн., №1212_86 від 10.12.2012р. на суму 1081,84грн., №113_80 від 18.01.2013р. на суму 2014,57грн., №213_86 від 12.02.2013р. на суму 1853,80грн., №313_86 від 12.03.2013р. на суму 1555,73грн., №413_86 від 17.04.2013р. на суму 399,98грн. Факт отримання підтверджується підписом Відповідача на зазначених рахунках.
Між Сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків за опалювальний сезон 2012-2013рр., яким Відповідач підтвердив наявність заборгованості у сумі 23279,25грн. Даний акт підписаний сторонами та скріплений печатками.
Крім того, Відповідач у своєму відзиві визнав наявну за ним заборгованість у повному обсязі.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У порушення умов договору, відповідач отримані послуги своєчасно не сплатив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за послуги з теплопостачання на загальну суму 23279,25грн. за період з жовтня 2012 року по серпень 2013 року.
Оскільки відповідачем до теперішнього часу надані позивачем послуги не оплачені, то суд вважає, що за відповідачем наявна заборгованість у сумі 23279,25грн., яка підтверджується наявними матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Керуючись вищенаведеною нормою закону, позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 294,56 грн. за період 24.11.2012р. по 01.08.2013р. та пред'явлено до стягнення зазначену суму.
У зв'язку з вищенаведеним, враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати, господарський суд перевіривши розрахунок позивача стосовно нарахування 3% річних, приймаючи до уваги вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Також, на підставі договору Позивачем нараховано та заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2087,24грн.
Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його вірним, а позовні вимоги у зазначеній частині такими, що підлягають задоволенню повністю у сумі 2087,24грн.
Відповідачем до матеріалів справи було надане клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.
В обґрунтування наданого клопотання Відповідач посилається на важке фінансове становище, стан здоров'я, а також на рішення Шахтарської міської ради від 19.09.12р. №555, яким ОСОБА_1 призначена опікуном над малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4
За приписами п.6. ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до приписів п.п.7.1.2. пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р.«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» - розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Приписами п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р..«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
В основу рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що тяжкий матеріальний стан відповідача може утруднити виконання рішення суду, що призведе до негативних наслідків для фізичної особи-підприємця (у вигляді порушення його господарської діяльності у разі накладення арешту на майно підприємства та його відчуження).
З урахуванням викладеного, керуючись п. 6 ст. 83 ГПК України, з метою створення належних умов для виконання рішення суду, задля уникнення ускладнень при його виконанні, з огляду на бажання відповідача виконати рішення суду у добровільному порядку, світлі фінансового становища сторін і необхідності збереження можливості відповідача продовжування здійснення господарської діяльності, своєчасного отримання позивачем стягнутих на його користь грошових коштів, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду строком на 5 місяців рівними частками починаючи з січня 2014р. до повного погашення суми.
У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
Позовні вимоги Шахтарського міжрайонного прокурора, м.Шахтарськ, Донецька область до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Шахтарськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 23279,25грн., 3% річних у сумі 294,56грн. та пені у розмірі 2087,24грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Шахтарськ, Донецька область (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2, МФО 335106, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Виробничої одиниці «Шахтарськтепломережа» (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Зої Комодем'янської, 1-А, р/р 26000300400902 у філії Донецьке ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄДРПОУ 05540899) заборгованість у розмірі 23279,25грн., 3% річних у сумі 294,56грн. та пені у розмірі 2087,24грн.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Шахтарськ, Донецька область (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2, МФО 335106, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь державного бюджету 1720,50грн.
Розстрочити виконання судового рішення від 17.12.2013р. по справі №905/7255/13 строком на 5 місяців рівними платежами.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 17.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 23.12. 2013р.
Суддя Ю.С. Нестеренко