25 грудня 2013 року Справа № 803/2457/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Новак Л.О.,
з участю представника позивача Стецика Н.В.,
представника відповідача Сівчук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0006142204 від 18.07.2013 року, №0006702204 від 19.08.2013 року, №0006782201 від 19.08.2013 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «МР» (далі - ТзОВ «МР») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0006142204 від 18.07.2013 року, №0006702204 від 19.08.2013 року, №0006782201 від 19.08.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 13.06.2013 року по 19.06.2013 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «МР» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД», ПП «Прототип СЛВ», ПП «Екседра-8», за результатами якої складено Акт №3457/22.4/31735104 від 27.06.2013 року. На підставі даного Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0006142204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 210780,00 грн., в тому числі 150560,00 грн. - за основним платежем та 60148,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове повідомлення-рішення №0006132204, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у сумі 220144,00 грн. в тому числі 176525,00 грн. основного платежу та 35619, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В порядку адміністративного оскарження позивачем подавалися первинні та повторні скарги на вказані податкові повідомлення-рішення. Згідно рішення Головного управління Міндоходів у Волинській області про результати розгляду первинних скарг від 16.08.2013 року податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 18.07.2013 року №0006132204 частково скасовано та за результатами розгляду скарги Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0006702204 від 19.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у сумі 178740,00 грн., в тому числі 176525,00 грн. основного платежу та 2215,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення №0006782201 від 19.08.2013 року, яким збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість; податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 18.07.2013 року № 0006142204 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Позивач не погоджується із даними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, їх прийнятими з порушенням норм законодавства, та такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що фінансово-господарські операції між ТзОВ «МР» та ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД», ПП «Прототип СЛВ» фактично відбулися, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, а тому витрати по вказаних операціях позивачем правомірно були віднесені до складу валових витрат. Також вважає, що дані податкового обліку з податку на додану вартість на підставі вказаних операцій позивачем сформовані правомірно, оскільки підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, які відповідно до норм податкового законодавства є обов'язковою умовою для формування платником податків податкового кредиту.
За таких обставин, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0006142204 від 18.07.2013 року, №0006702204 від 19.08.2013 року, №0006782201 від 19.08.2013 року.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, у ньому викладених, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні та наданих суду письмових запереченнях адміністративний позов не визнала, мотивуючи наступним.
Зазначає, що під час проведення перевірки ТзОВ «МР» не надано договорів на проведення ремонтних робіт та наданих послуг з ПП «Паралель ВІД», а також довідок та актів виконаних робіт форми КБ2 та КБ3 на проведені ремонтні роботи; не надано договорів купівлі - продажу товарів (надання послуг), товарно-транспортних накладних, які б підтверджували поставку товару від ПП «Індастріалсервіс», документів складського обліку, доручень (копії чи оригіналу реєстрації доручень) на отримання товару; не надано документів, які підтверджують перевезення товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортні накладні, дорожні листи та ін.), отриманих у ПП «Прототип СЛВ», та документів, які підтверджують якість придбаних у даного підприємства товарів (сертифікати якості, відповідності).
Також вказує на те, що директором ПП «Паралель ВІД» ОСОБА_3 та директором ПП «Індастріалсервіс» ОСОБА_4 на запити Луцької ОДПІ не було надано для перевірки первинні документи на підтвердження вчинення господарських операцій з позивачем у зв'язку з їх відсутністю, у наданому 04.09.2012 року співробітникам СБУ поясненні ОСОБА_4 вказав, що фінансово-господарську діяльність він особисто не здійснював, однак, деякі документи підписував, не вникаючи в їх суть та зміст.
Представник відповідача зазначає, що на запити Головного управління Міндоходів у Волинській області територіальним управлінням Держгімпронагляду у Волинській області та УДАІ УМВС України у Волинській області були надані відповіді, що за контрагентами позивача не зареєстровані транспортні засоби. Проведеною перевіркою «ПП Прототип СЛВ» за період з 13.01.2010 року по 15.10.2012 року не підтверджено задекларовані підприємством показники декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток. В акті даної перевірки вказано, що директор підприємства жодних бухгалтерських документів не підписував та фінансово-господарською діяльністю не займався.
За таких обставин, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, просить суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 13.06.2013 року по 19.06.2013 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «МР» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД», ПП «Прототип СЛВ», ПП «Екседра-8» за 2009-2012 роки, за результатами якої складено Акт №3457/22.4/31735104 від 27.06.2013 року (а.с. 13-24).
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 176524,00 грн., в тому числі: у ІІ кварталі 2010 року - 394,00 грн., ІІІ кварталі 2010 року - 8460,00 грн., І кварталі 2011 року - 33404,00 грн. ІІ кварталі 2011 року - 45406,00 грн. ІІІ кварталі 2011 року - 88861,00 грн.
Також перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 150560,00 грн., в тому числі: за липень 2010 року - 315,00 грн., серпень 2010 року - 4612,00 грн. вересень 2010 року - 2156,00 грн., січень 2011 року - 18817,00 грн., лютий 2011 року - 7906,00 грн., липень 2011 року - 39484,00 грн. жовтень 2011 року - 77270,00 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0006142204 від 18.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 210708,00 грн., в тому числі 150560,00 грн. - за основним платежем та 60148,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10); та податкове повідомлення-рішення №0006132204 від 18.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у сумі 212144,00 грн. в тому числі 176525,00 грн. основного платежу та 35619, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.9).
Позивач, не погодившись із даними рішеннями контролюючого органу, скористався правом адміністративного оскарження.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду первинних скарг Головним управлінням Міндоходів у Волинській області було встановлено, що у зв'язку з допущеною механічною помилкою Луцькою ОДПІ неправильно розраховано штрафні санкції за І квартал 2011 року з податку на прибуток та за січень-лютий 2011 року - з податку на додану вартість. В зв'язку з наведеним, рішенням про результати розгляду первинних скарг №1325/10/10.2-06 від 16.08.2013 року податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0006132204 від 18.07.2013 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 212144,00 грн. частково скасовано в сумі 33404,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині залишено без змін, а скаргу часткового задоволено; податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0006142204 від 18.07.2013 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарг №11697/6/99.99.10.010 від 23.09.2013 року податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0006132204 та №0006142204 від 18.07.2013 року залишено без змін, з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу ТзОВ «МР» - без задоволення.
Судом також встановлено, що на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Волинській області №1325/10/10.2-06 від 16.08.2013 року Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0006702204 від 19.08.2013 року (а.с.11), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у сумі 178740,00 грн., в тому числі 176525,00 грн. основного платежу та 2215,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення №0006782201 від 19.08.2013 року (а.с.12), яким збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з нормами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки, вбачається, що підставою для висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 176524,00 грн., та заниження ПДВ на загальну суму 150560,00 грн. стали дані податкового обліку, сформовані товариством на підставі фінансового-господарських операцій між ТзОВ «МР» та ПП «Паралель ВІД», ПП «Індастріалсервіс», ПП «Прототип СЛВ».
Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки позивачем не було надано договорів на проведення ремонтних робіт та наданих послуг з ПП «Паралель ВІД», а також довідок та актів виконаних робіт форми КБ2 та КБ3 на проведені ремонтні роботи; не надано договорів купівлі - продажу товарів (надання послуг), товарно-транспортних накладних, які б підтверджували поставку товару від ПП «Індастріалсервіс», документів складського обліку, доручень на отримання товару; не надано документів, які підтверджують перевезення товарно-матеріальних цінностей, отриманих у ПП «Прототип СЛВ», та документів, які підтверджують якість придбаних у даного підприємства товарів. Також під час перевірки були використані акти перевірки контрагентів позивача №5522/22-1/37319777 від 25.10.2012 року, №5524/22-1/26892640 від 25.10.2012 року та №5521/22-196394654 від 25.10.2012 року, якими встановлено порушення цивільного законодавства в частині недодержання його вимог в момент вчинення правочинів, та порушення податкового законодавства в частині формування даних податкового обліку за вказаними правочинами, а також пояснення посадових осіб контрагентів позивача стосовно здійснення ними особисто фінансово-господарської діяльності.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.
Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року регулювались Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.04.2011 року - ПК України.
Згідно із пунктом 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Зазначені положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кореспондуються із нормами ПК України.
Так, згідно із статтею 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 року регулювався Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року - ПК України.
Згідно із пунктом 1.4 статті 1 зазначеного Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Відповідно пункту 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2. ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3. ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
З аналізу положень вищенаведених актів вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Також нормами податкового законодавства чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом встановлено, що 19.01.2011 року між позивачем та ПП «Паралель ВІД» укладено договір №8 відповідно до умов якого Замовник (ТзОВ «МР») доручає, а Виконавець (ПП «Паралель ВІД») зобов'язується виконати роботи будівельними машинами і механізмами згідно наданої Замовником схеми або проектно-кошторисної документації (а.с.39).
Згідно даного договору ПП «Паралель ВІД» у вересні 2011 року виконано ремонтні роботи по шпаклюванню стін на загальну суму 463620,00 грн., в тому числі ПДВ - 77270,00 грн.
Факт виконання даних робіт позивач підтверджує актами прийняття виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в № 1 за вересень 2011 року, № 2 за вересень 2011 року та № 3 за вересень 2011 (а.с. 40-43), а також податковими накладними №299 від 22.09.2011 року, №586 від 16.09.2011 року та №312 від 29.09.2011 року (а.с. 128-130).
Окрім того, у січні, червні 2011 року на умовах усного договору ПП «Паралель ВІД» надано позивачу послуги по оренді вантажного автомобіля та послуги автокрана та автонавантажувача на загальну суму 247 961,10 грн., в тому числі ПДВ - 41326,85 грн.
Надання даних послуг позивачем підтверджено відповідними актами приймання-передачі №41 від 30.06.2011 року, №42 від 30.06.2011 року, №40 від 29.06.2011 року №38 від 28.06.2011 року №37 від 27.06.2011 року та №12 від 26.01.2011 року (а.с. 43-48) та податковими накладними №57 від 26.01.2011 року, №213 від 28.06.2011 року, №210 від 27.06.2011 року №223 від 29.06.2011 року №224 від 30.06.2011 року та №225 від 30.06.2011 року (а.с. 131-136).
Оплата за надані ПП «Паралель ВІД» ремонтні роботи та послуги щодо оренди вантажного автомобіля та послуги автокрана та автонавантажувача здійснювалась у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника та шляхом оприбуткування в касу підприємства готівкових коштів, що стверджується Актом перевірки №2457/22.4/31735104 від 27.06.2013 року (а.с. 15 зворот - а.с. 16 зворот) та не заперечувалось учасниками судового процесу в ході розгляду даної адміністративної справи.
Судом також встановлено, що на умовах усного договору позивачем у ПП «Індастріалсервіс» придбано щебінь фракції 5-20 та отримано послуги по оренді вантажного автомобіля та послуги автокрана та автонавантажувача на загальну суму 40608,47 грн., в тому числі ПДВ - 6768,08 грн.
Придбання щебеню у ПП «Індастріалсервіс» товариство підтверджує накладними №235 від 10.09.2010року та №215 від 27.08.2010 року (а.с. 50-51), послуги щодо використання автокрана та вантажних автомобілів підтверджено актом здачі-прийомки виконаних робіт №35 від 31.08.2010 року (а.с.49). Також контрагентом позивача було виписано податкові накладні №215 від 27.08.2010 року, №223 від 31.08.2010 року та №235 від 10.09.2010 року (а.с. 137-139).
Придбаний у ПП «Індастріалсервіс» товар та отримані послуги/роботи щодо використання автотранспорту оплачені позивачем в повному обсязі, відомості про це зазначено в Акті перевірки №2457/22.4/31735104 від 27.06.2013 року (а.с.17 зворот).
Разом з тим, у червні 2010 року позивачем отримано послуги автокрана та у січні-лютому 2011 року, придбано пісок та відсів щебеню у ПП «Прототип СЛВ» на загальну суму 181977,77 грн., в тому числі ПДВ - 30329,63 грн.
Зазначені фінансово-господарські операції позивач підтверджує видатковими накладними №РН-0000001 від 14.01.2011 року, №РН-0000002 від 24.01.2011 року, №РН-0000003 від 28.01.2011 року та №РН-0000004 від 01.02.2011 року (а.с. 56-59), актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №08-0000030, №07-0000020, №ОУ-0000056 та №05-0000004 (а.с. 52-55), а також податковими накладними (а.с. 140-147).
Оплата за надані послуги та придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі, що стверджується Актом перевірки №2457/22.4/31735104 від 27.06.2013 року (а.с.20) та не заперечується відповідачем та його представником.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача ПП «Паралель ВІД», ПП «Індастріалсервіс», ПП «Прототип СЛВ» відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.
Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.
Із досліджених в судовому засіданні первинних документів по господарських операціях позивача із контрагентами ПП «Паралель ВІД», ПП «Індастріалсервіс», ПП «Прототип СЛВ» вбачається, що останні повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальне виконання сторонами своїх господарських зобов'язань.
Разом з тим, як вбачається з Акту №2457/22.4/31735104 від 27.06.2013 року, податковим органом не висловлено зауважень, заперечень до даних документів, а також вказівок на їх невідповідність вимогам законодавства, та (або) неповноту та (або) неправильність їх заповнення, а тому зазначені документи є підставою для формування даних податкового обліку.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивач довів реальність вчинення фінансово-господарських операцій, а, отже, і правомірність формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з ПП «Паралель ВІД», ПП «Індастріалсервіс», ПП «Прототип СЛВ».
Судом не приймаються до уваги твердження представника відповідача щодо обов'язкової письмової форми укладених ТзОВ «МР» договорів, оскільки надання позивачу послуг та придбання ним товарів здійснено шляхом укладення усних договорів у спрощений спосіб без оформлення єдиного письмового документа, що відповідає положенням частини першої статті 181 Господарського кодексу України, згідно з якими допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Також з акту перевірки слідує, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що товариством під час перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували поставку товару від ПП «Індастріалсервіс», документів складського обліку, доручень на отримання товару; документів, які підтверджують перевезення товарно-матеріальних цінностей, отриманих у ПП «Прототип СЛВ», та документів, які підтверджують якість придбаних у даного підприємства товарів.
Суд вважає такі доводи податкового органу безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, у водія перевізника повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
З цього слідує, що товарно-транспортні накладні повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху.
Разом з тим, доручення на отримання товару є документом, який оформляється в одному примірнику та передається постачальну товарів при його отриманні, а тому зазначені документи не могли бути надані контролюючому органу під час проведення перевірки.
Крім того, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на транспортування товару, доручення на отримання товару та сертифікатів відповідності на нього не може бути безумовною самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та віднесення витрат на придбання товару чи оплату послуги до складу валових витрат за умови наявності належним чином оформлених первинних документів, які є підставою для формування даних податкового обліку відповідно до вимог податкового законодавства.
Також ні в Акті перевірки Луцькою ОДПІ, ні в судовому засіданні представником відповідача не представлено доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій між ТзОВ «МР» і ПП «Паралель ВІД», ПП «Індастріалсервіс», ПП «Прототип СЛВ» цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії ТзОВ «МР» та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Суд не приймає до уваги як підтвердження неправомірності формування позивачем даних податкового обліку посилання представника відповідача на пояснення посадових осіб контрагентів позивача, надані співробітникам СБУ у Волинській області, у яких дані особи вказали, зокрема: директор ПП «Паралель ВІД» ОСОБА_3 на те, що жодних бухгалтерських документів він не підписував та фінансово-господарську діяльність не здійснював, а директор ПП «Індастріалсервіс» ОСОБА_4 - що фінансово-господарську діяльність він особисто не здійснював, однак, деякі документи підписував не вникаючи у їх суть та зміст, оскільки доказів, які б вказували на недійсність чи підробку вказаних первинних документів відповідачем суду не представлено.
Разом з тим відповідачем суду не представлено доказів, зокрема, які свідчать про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо протиправної діяльності із створення ПП «Паралель ВІД», ПП «Індастріалсервіс», ПП «Прототип СЛВ» як суб'єктів підприємницької діяльності з метою фіктивного підприємництва на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності для мінімізації сплати податків, чи доказів, які підтверджують початок досудового розслідування таких протиправних дій або вироків судів, що набрали законної сили, за обвинуваченням осіб у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, а саме - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою фіктивного підприємництва.
Судом також не береться до уваги надана представником відповідача на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та ПП «Паралель ВІД» постанова Волинського окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року, оскільки вказане рішення суду на момент розгляду даної адміністративної справи не набрало законної сили.
Крім того, суд вважає безпідставними висновки контролюючого органу, наведені в Акті перевірки №2457/22.4/31735104 від 27.06.2013 року, про завищення ТзОВ «МР» валових витрат та податкового кредиту з посиланням на акти перевірок контрагентів позивача, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.
При цьому суд зазначає, що відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та віднесення витрат до складу валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту на валових витрат поширюються тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом інших осіб.
Таким чином, з огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» як добросовісного платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту.
Також суд враховує, що однією з обов'язкових умов для формування податкового кредиту та віднесення витрат платника податків до складу валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника.
В матеріалах справи наявні представлені позивачем докази про використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності товариства, зокрема, звіти про рух матеріалів за серпень 2010 року, вересень 2010 року, за січень 2011 року, лютий 2011 року та березень 2011 року (а.с. 82- 85, 100-103, 106-107), акт переробки за вересень 2010 року (а.с. 86), звіти про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за вересень 2010 року, лютий 2011 року, березень 2011 року та червень 2011 року (а.с. 87-90, 104, зворот, 108, зворот, 111, зворот), акти приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за вересень 2010 року, лютий 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року (а.с. 91- 99, 105, 113-118, 120-127), акт переробки за березень 2011 року (а.с. 109), відомість на списання матеріалів від 29.04.2011 року (а.с.110), довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 за травень 2011 року, червень 2011 року (а.с. 112, 119).
Разом з тим, згідно із Статутом ТзОВ «МР» (а.с. 148-156) товариство займається будівельною діяльністю, також з довідки АА №689792 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 157) слідує, що до основних видів діяльності позивача за КВЕД-2010, серед інших, відносяться будівництво житлових і нежитлових будівель.
Однак, відповідачем під час проведення перевірки документи, які підтверджують використання придбаних матеріалів у господарській діяльності, у позивача не вимагались, та відповідний запит згідно вимог ПК України про надання додаткових документів не надавався.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ТзОВ «МР» правомірно сформований податковий кредит та віднесено до складу валових витрат витрати по фінансово-господарських операціях із ПП «Паралель ВІД», ПП «Індастріалсервіс», ПП «Прототип СЛВ».
З огляду на це, висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 176524,00 грн., та податку на додану вартість на загальну суму 150560,00 грн. суд вважає безпідставними.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0006142204 від 18.07.2013 року, №0006702204 від 19.08.2013 року та №0006782201 від 19.08.2013 року.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною 2 статті 162 КАС України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ №0006142204 від 18.07.2013 року, №0006702204 від 19.08.2013 року та №0006782201 від 19.08.2013 року.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З наданого позивачем платіжного доручення про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви №389 від 27.11.2013 року вбачається, що товариством сплачено судовий збір у сумі 459,00 грн.
Разом з тим, Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюються ставки судового збору - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Даний адміністративний позов підлягає оплаті судовим збором в розмірі 4558,00 грн., оскільки 2 відсотки від суми, визначеної рішеннями є більшим від встановленого підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» максимального розміру судового збору для позовних заяв майнового характеру.
Частиною третьою статті 4 вказаного Закону встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а, відтак, під час подачі даного адміністративного позову позивач повинен був сплатити 10 відсотків розміру судового збору, тобто 458,80 грн.
Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі, який позивач повинен був сплатити під час подачі до суду адміністративного позову - 458,80 грн.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0006142204 від 18.07.2013 року, №0006702204 від 19.08.2013 року та №0006782201 від 19.08.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 30 грудня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий О.А.Лозовський