"31" жовтня 2013 р.справа № 2а-422/226/12
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Манцова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2012 року
у адміністративній справі № 2а/422/226/2012 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міськради та третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і TOB «Квартал» про скасування акту, -
встановила:
Постановою Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 14 лютого 2012 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування рішення Дніпропетровської міськради від 16.10.2008 року № 50/37 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам у Ленінському районі М.Дніпропетровська», зазначених в пунктах 1, 2, 3 Додатку 2 до вказаного рішення, яким за твердження позивачки на підставі недостовірної документації, підготовленої землевпорядною організацією TOB «Квартал», її сусідам з АДРЕСА_2, незаконно було передано у власність частину земельної ділянки, на якій розташовано будинок АДРЕСА_1, в якому знаходиться придбана нею 04.06.2009 року за договором купівлі-продажу квартира № 1.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, оскільки судом першої інстанції неповністю було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи та грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Третя особа по цій справі - ОСОБА_5 приєдналася до апеляційної скарги позивачки, та вказуючи на порушення судом норм матеріально і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки отримавши у свою власність після смерті матері ОСОБА_7 у 1995 р. 1/3 частину будинку по АДРЕСА_2, вона не зверталася до Дніпропетровської міськради та БТІ для виготовлення проектної документації, підгодовування землевпорядної справи, чи отримання у приватну власність земельної ділянки, у зв'язку з чим просить задовольнити апеляційну скаргу позивачки в повному обсязі.
В письмових запереченнях проти апеляційної скарги позивачки, представник третіх осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_4 вказується про ненадання позивачкою суду доказів, які б свідчили про порушення її прав, оскільки спірна земельна ділянка передана у власність рішенням відповідача за рік до того, як позивачка придбала у свою власність вказану нею квартиру в будинку по АДРЕСА_1, і на вказану квартиру земельна ділянка в установленому законом порядку не виділялася на час прийняття оскаржуваного рішення. Просить відмовити у задоволені вимог апеляційної скарги позивачки та залишити без змін постанову суду першої інстанції
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду відповідач та треті особи до суду не прибули, що відповідно до 4.4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Позивачка, її представник та тертя особа ОСОБА_3, в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, та наполягали на її задоволенні, вказуючи на неповне встановлення судом першої інстанції обставин спірних правовідносин, та на безпідставну відмову в перевірці землевпорядної справи, що була підготовлена TOB «Квартал», спадкової справи ОСОБА_7, копії технічного паспорту домоволодіння АДРЕСА_2 та заяв власників домоволодіння АДРЕСА_2 пр. надання їм у власність земельної ділянки, які за твердженням позивачки і її представника свідчать про незаконність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки воно було прийнято на підставі підроблених документів.
Заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивачки та для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції було вжито усі передбачені законом заходи, що необхідні для з'ясування всіх обставин у справі та здійснено їх оцінку відповідно до норм матеріального і процесуального права, якими регулюються спірні правовідносини, а також належним чином досліджено докази по справі, які стосуються спірних правовідносин.
Так, судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване у цій справі рішення Дніпропетровської міськради від 16.10.2008 року № 50/37 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам у Ленінському районі М.Дніпропетровська» (а.с.17 т.1), прийнято відповідачем на підставі заяв громадян та технічних матеріалів, що підтверджують розміри земельних ділянок. Цим рішенням затверджено технічні матеріали, що розроблені TOB «Квартал» та підтверджують розміри земельних ділянок, які пунктом 2 цього рішення були безоплатно передані у власність, у тому числі спільну сумісну, для обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд громадянам у Ленінському районі м.Дніпропетровська згідно додатків 1 та 2, в яких наведено списки вищевказаних громадян. Зокрема, в додатку № 2 (а.с.18 т.1) зазначені громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, у спільну сумісну власність яких передано земельну ділянку с загальнодержавним кадастровим номером - 1210100000:08:677:0071 загальним розміром 0,0915 га.
Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції узяв до уваги, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 04.06.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округа ОСОБА_9, належить на праві власності квартира № 1, що розташована в будинку АДРЕСА_1 (а.с.6-8, 50 т.1), в якому також розташована квартира № 2, що складає 3/5 цього домоволодіння, яка належить третій особі по справі - ОСОБА_3 на праві власності, отриманого на підставі договору дарування, посвідченого другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 18.09.1986 року (а.с.73-74 т.1). Сусіднє розташоване домоволодіння АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 по 1\3 частини у кожного, та було отримано ними у спадщину після смерті у 1995 р. їх матері ОСОБА_7, з оформленням свідоцтва про право на спадщину від 07.06.1999 року та від 16.03.2003 року, та видачею їм виконкомом Дніпропетровської міськради свідоцтва про право власності від 19.05.2011 року (а.с.83 т.1).
Також судом першої інстанції враховано, що на підставі оскаржуваного позивачкою у цій справі рішення Дніпропетровської міськради від 16.10.2008 року № 50/37 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам у Ленінському районі м.Дніпропетровська» (а.с. 17 т.1), ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були видані державні акти на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 (а.с.24, 108-110 т.1), а оформленню зазначених актів, передувала процедура встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2, за результатами якої було складено акт від 21.03.2008 року (а.с. 106 т.1), в якому зазначено про узгодження меж з власником на той час '/г частини домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_10 (а.с.50 зворт.)
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені вимог позивачки правильно керувався положеннями ст. 125 Земельного кодексу України, якою: в редакції з січня 2002 року передбачалося виникнення права власності або користування земельною ділянкою після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи користування, або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості; а в редакції з 05.03.2009 року передбачається виникнення права власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації цих прав
За наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки у цій справі, оскільки права позивачки не порушені, а позивачка не має законних підстав висувати вимоги про скасування рішення Дніпропетровської міськради від 16.10.2008 року № 50/37, та виданих на його підставі актами пр. право власності на земельну ділянку, у зв'язку з їх прийняттям у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача, якими не спростовуються законні та обґрунтовані висновки суду першої інстанції у цій справі.
Додатково судова колегія акцентує увагу на тому, що оскаржуване у цій справі позивачкою рішення відповідача в розумінні ст.17 КАСУ є правовим актом індивідуальної дії, який за загальновідомими правилами можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.
Як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття відповідачем рішення від 16.10.2008 року № 50/37 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам у Ленінському районі М.Дніпропетровська», позивачка по цій справі не була власником квартир АДРЕСА_1, і відповідно не користувалася земельною ділянкою на якій розташовано зазначене домоволодіння. Крім того, навіть станом на період розгляду спору в суді, позивачка не зверталася до міськради чи інших відповідних органів задля оформлення свого права користування чи володіння земельною ділянкою на якій розташоване належне їй на праві власності нерухоме майно. Попереднім власником квартири АДРЕСА_1, також не оформлювалося право користування чи право власності на земельну ділянку за вказаною адресою, межі земельної ділянки в натурі на місцевості не встановлювалися.
За таких обставин, судова колегія підтверджує, що права, свободи чи інтереси позивачки у сфері публічно-правових відносин не було порушено, а звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
До того ж, вимоги про скасування акту індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, бо задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акта юридичної сили (здатності до застосування), але у даному випадку, оскаржуване рішення відповідача вичерпало свою дію, та є юридичним фактом, що відбувся у минулому і призвів до виникнення певних правових наслідків, що також є підставою для відмови у задоволені вимог позивачки.
Вимоги позивачки про захист її права на користування земельною ділянкою у тому розмірі, що користувався попередній власник домоволодіння АДРЕСА_1 - не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, оскільки фактично позивачкою ініціюється спір про право на земельну ділянку, на якій знаходиться її житловий будинок, і частину якої на її погляд незаконно приватизували суміжні користувачі, що не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, адже навіть у разі визнання недійсними та скасування державних актів про право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 (а.с.24, 108-110 т.1), у позивачки не виникає жодних правових наслідків, бо державний акт - це лише документ, що посвідчує право на земельну ділянку, а відповідно до ст.125 ЗК «Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав». Отже, закон пов'язує існування права на земельну ділянку, саме з існуванням відповідного запису у державному реєстрі земель.
Тобто, якщо порушення права особи поєднано із внесенням до державного реєстру земель змін, за якими особа вже не є власником чи користувачем (тобто коли до реєстру внесений запис про нового власника тієї ж ділянки), слід вважати, що відповідного права її позбавили, і належним способом захисту у цьому випадку є відновлення становища, що існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК), а саме, повернення потерпілій особі права на земельну ділянку, шляхом внесення нового запису до державного реєстру земель. Якщо виникає спір у зв'язку із оспорюванням права, це право може бути захищено шляхом подання позову про визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК), і задоволення такого позову є підставою для скасування запису у державному реєстрі земель.
За наведених обставин, судова колегія вважає, що відмовою суду першої інстанції у задоволені вимог позивачки про скасування рішення міськради та прийнятих на його підставі державних актів про право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 - ніяким чином не порушуються права позивачки, оскільки право позивачки на користування спірною земельною ділянкою підлягає захисту в порядку цивільного судочинства, і позивачка такої можливості не позбавлена до наступного часу.
Враховуючи вищенаведене у його сукупності, судова колегія вважає за необхідне залишити без задоволенні апеляційну скаргу позивачки, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2012 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, що передбачені ст.212 КАС України.
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов