Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 грудня 2013 р. Справа №805/16625/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючий суддя: Буряк І.В.
при секретарі: Дзюбі.А.М.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 (дов.)
відповідача: Ляшенка І.Ю. (дов.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву ОСОБА_12
до Донецького прикордонного загону Східного регіонального
управління Державної прикордонної служби України
про скасування постанови, скасування рішення, зобов'язання вчинити
певні дії
Громадянин Грузії ОСОБА_12 (надалі - позивач, ОСОБА_12) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (надалі - відповідач) про:
- скасування постанови від 14.05.2013, затверджену начальником Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про заборону в'їзду в України терміном на три роки громадянину Грузії ОСОБА_12;
- скасування рішення від 14.05.2013, інспектора 1 категорії 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Донецьк» Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Грузії ОСОБА_12;
- зобов'язання начальника Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України виконати дії, пов'язані з виключенням громадянина Грузії ОСОБА_12 з обліку (бази даних) іноземців, яким заборонено в'їзд в Україну та виконати всі необхідні дії пов'язані з надісланням на адресу зацікавлених органів державної влади та адміністрації Державної прикордонної служби України повідомлень про це.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що не володіє українською мовою, тому не міг прочитати документи, які підписував на українській мові. Також, позивач звертає увагу на відсутність фактів порушення законодавства України про статус іноземців, протягом його попереднього перебування на території України.
Позивач вважає, що рішення про відмову в перетинанні державного кордону іноземцю та постанова про заборону в'їзду в Україну є - незаконними, та винесені відповідачем за відсутності жодної законної підстави, з огляду на що не відповідають приписам Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Закону України «Про прикордонний контроль».
У судовому засіданні від 19.12.2013 представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог:
- скасування постанови від 14.05.2013, затверджену начальником Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про заборону в'їзду в України терміном на три роки громадянину Грузії ОСОБА_12;
- скасування рішення від 14.05.2013, інспектора 1 категорії 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Донецьк» Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Грузії ОСОБА_12.
Представник позивача у судовому засіданні від 19.12.2013 позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміни позовних вимог, підтримав.
Відповідач надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи, що ОСОБА_12 правомірно було відмовлено в перетинанні кордону України та заборонено в'їзд на територію України строком на три роки.
В обґрунтування вказаних заперечень відповідач зазначив, що позивач надав неправдиві відомості та не міг пояснити мету, з якою прагне перетнути кордон України.
У судовому засіданні від 19.12.2013 представник відповідача проти позову, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, заперечував.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідків, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.1 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Виконавчою Владою Грузії про безвізові поїздки громадян від 31.03.1999, громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця їх постійного проживання, можуть в'їзжати, прямувати транзитом, виїжджати та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди.
17 листопада 2012 року ОСОБА_12, громадянин Грузії, прибув в Україну через пропускний пункт Міжнародний аеропорт Донецьк рейсом «Тбілісі-Донецьк» з метою відвідати свого родича - громадянина України ОСОБА_5, на законних підставах перебував на території України та був звільнений від реєстрації у компетентних органах за місцем перебування (за умови, що термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в'їзд) та не порушуючи спливу 90 денного строку перебування в Україні 03.12.2013 покинув територію України, про що свідчать відмітки в паспорті позивача.
14 лютого 2013 року ОСОБА_12 прибув в Україну та покинув територію України 12.03.2013 разом з ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_6
14.05.2013 ОСОБА_12 з метою (згідно пояснень представника позивача) відвідати свого родича прибув з Грузії в Україну рейсом «Імеретія-Донецьк», в Міжнародному аеропорту Донецьк проходив прикордонний контроль, за результатами якого посадовими особами відділу прикордонної служби «Донецьк» Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонного служби України йому було заборонено в'їзд в Україну строком на три роки, згідно постанови про заборону в'їзду в Україну від 14.05.2013, складену інспектором 1-ої категорії 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Донецьк» Донецького прикордонного загону, старшим прапорщиком ОСОБА_7 та затвердженої Начальником Донецького прикордонного загону полковником ОСОБА_8 та рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 14.05.2013, складену тією же посадовою особою, на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про прикордонний контроль», з зазначенням причини відмови в тому, що ОСОБА_12 не може підтвердити мету запланованого перебування на території України.
Як вбачається із пояснень представника позивача, з вказаним рішенням ОСОБА_12 ознайомлений 14.05.2013, про що свідчить особистий підпис позивача на екземплярі рішення, однак зазначене рішення складене на українській мові, якої позивач не розуміє, а перекладача при ознайомленні з рішенням від 14.05.2013 не було, копія рішення йому не надавалась.
У судовому засіданні від 17.12.2013 свідки ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 надали аналогічні за змістом свідчення про те, що ОСОБА_12 не володіє українською мовою, одружений з українкою, під час перебування на території України проживав з родичами та займався спортом у Комунальній позашкільній установі «Дитячо-юнацька спортивна школа №3 з боксу».
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України закріплені Законом України «Про прикордонний контроль».
Відповідно до п.6 та п.8 ч.1 ст.19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються:
- здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон;
- запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Частиною 1 ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль» встановлено, що прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про прикордонний контроль» уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови:
1) наявності в нього дійсного паспортного документа;
2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну;
3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України;
4) підтвердження мети запланованого перебування;
5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.
Відповідач зазначає, що ОСОБА_12 під час проходження державного кордону не міг підтвердити мету запланованого перебування.
Як вбачає із пояснень представника позивача та свідків, ОСОБА_12 приїхав в Україну до родичів та для того, щоб займатися спортом, а саме боксом.
На підтвердження того, що позивач займається спортом в матеріалах справи є лист Комунальної позашкільної установи «Дитячо-юнацька спортивна школа №3 з боксу» (вих.№43 від 18.12.2013), відповідно до якого повідомляє, що громадянин Грузії ОСОБА_12 не є учнем КПУ ДЮСШ з боксу №3 м.Донецьк, однак займався боксом у ПС «Шахтар» у приватному порядку.
Також, представник позивача зазначив, що 09.02.2013 було зареєстровано шлюб ОСОБА_12, громадянина Грузії, з ОСОБА_11, громадянкою України, про що видане відповідне свідоцтво серія НОМЕР_2.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 підтвердила, що є дружиною позивача та те, що він приїхав в Україну до неї та родичів.
Частиною 1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
- якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Тобто, відмовити у в'їзді на територію України можливо при наявності однієї з наведених вище умов.
Суд зазначає, що відповідачем у судовому засіданні не доведено та матеріалами справи не підтверджується, що ОСОБА_12 не дотримувалась вимог, встановлених законодавством України, при перетинанні кордону.
Доказів того, що позивачем, під час попереднього перебування на території України було притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності до суду не були надані.
Натомість відповідачем не забезпечено належний порядок збирання інформації, а саме не було запрошено перекладача, що позбавило позивача можливості в повній мірі зрозуміти суть питання з яким до нього зверталися посадові особи відповідача.
У судове засідання з'явився свідок відповідача ОСОБА_7, яким було винесено оскаржувані рішення та постанова, та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких зазначає, що під час бесіди з позивачем перекладач не був потрібен, тому що ОСОБА_12 розумів про що йде мова, однак не міг зазначити мету прибуття до України.
Інших підстав для відмови у в'їзді в Україну та заборони в'їзду відповідачем не зазначається.
У відповідності до частин 1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач у судовому засіданні не довів правомірність та обґрунтованість винесення рішення від 14.05.2013, відповідно до якого громадянину Грузії ОСОБА_12 відмовлено у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну, та постанову від 14.05.2013 про заборону в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_12 строком на 3 роки.
На підставі викладеного, суд робить висновок про задоволення позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов ОСОБА_12 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 14.05.2013, винесеного Донецьким прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, відповідно до якого громадянину Грузії ОСОБА_12 відмовлено у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну.
Визнати протиправним та скасувати постанову від 14.05.2013 про заборону в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_12 строком на 3 роки.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_12, що дії через представника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) 68 (шістдесят вісім) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки судового збору.
4. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України.
5. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 19 грудня 2013 року, повний текст виготовлено 24 грудня 2013 року.
6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Буряк І. В.