Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 грудня 2013 р. Справа №805/17084/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі
Головуючий суддя: Буряк І.В.
при секретарі: Дзюбі А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Спиридонова О.М. (дов.)
відповідача: Пальцун С.О. (дов.)
Сенникової А.А. (дов.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз
Промисловості Донбаса»
до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного
управління Міндоходів у Донецької області
про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування
податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» (надалі - позивач, ТОВ «ІСПД») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - відповідач, Макіївська ОДПІ) про:
- визнання дій Макіївської ОДПІ щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з питань порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Триест-Дон», проведеної на підставі наказу від 18.10.2013 №799, незаконними;
- визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2013 №0004091500.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 04.11.2013 №2686/05-95-15/30502954, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесене без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.
В судовому засіданні від 18.12.2013 представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Макіївська ОДПІ надала до суду письмові заперечення на позов, згідно яких проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовує свою позицію висновками акту перевірки.
У судовому засіданні від 18.12.2013 представник відповідача проти позовних вимог заперечував.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» зареєстровано Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 30502954, місцезнаходження: 86156, Донецька область, м.Макіївка, мікрорайон «Зелений», буд.11А, кв.124), про що видане відповідне свідоцтво серія А01 №682567.
Макіївською ОДП була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ІСПД» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Триест-Дон» за період з 01.07.2013 по 31.07.2013, по закінченню якої було складено відповідний акт перевірки від 04.11.2013 №2686/05-95-15/30502954.
Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлено порушення пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України підприємством безпідставно сформовано податковий кредит в липні 2013 року за рахунок суми податку на додану вартість по податковій накладній, отриманій від підприємства ТОВ «Триест-Дон» на суму 106 815,00 грн., у зв'язку із встановленням нереальності здійснення господарської операції між ТОВ «ІСПД» та ТОВ «Триест-Дон».
На підставі акту перевірки від 04.11.2013 було винесене спірне податкове повідомлення-рішення №0004091500 від 18.11.2013, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 133 520,00 грн., у тому числі за основним платежем 106 816,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26 704,00 грн.
Між ТОВ «ІСПД» (покупець) та ТОВ «Триест-Дон» (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів №30/10 від 12.04.2010, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати нафтопродукти у відповідності з наданою покупцем заявки, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника, прийом товару по кількості здійснюється покупцем згідно кількості вказаної в товарних накладних.
Згідно додаткової угоди №1 к договору №30/!0 від 12.04.2010 строк діючого договору подовжено до 31.12.2013.
ТОВ «Триест-Дон» на адресу позивача були виписані:
1. видаткові накладні: №Т-00002160 від 02.07.2013, №Т-00002217 від 04.07.2013, №Т-00002283 від 10.07.2013, №Т-00002436 від 12.07.2013, №Т-00002406 від 17.07.2013, №Т-00002447 від 22.07.2013, №Т-00002467 від 24.07.2013, №Т-00002569 від 29.07.2013;
2. податкові накладні: №14 від 02.07.2013, №60 від 04.07.2013, №111 від 10.07.2013, №265 від 12.07.2013, №233 від 17.07.2013, №276 від 22.07.2013, №299 від 24.07.2013, №401 від 29.07.2013.
Також, позивачу були надані сертифікат відповідності дизельного палива, паспорт продукції
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку та даним декларації з податку на додану вартість за липень 2013 рік.
Розрахунки між позивачем та його контрагентом підтверджуються:
- рахунками від 29.07.2013 №130729/106, від 24.07.2013 №130724/33, від 22.07.2013 №130722/78, від 17.07.2013 №130717/14, від 12.07.2013 №130712/14, від 10.07.2013 №130710/39, від 04.07.2013 №130704/30, від 02.07.2013 №130702/9, якими підтверджується факт пред'явлення вимоги постачальника до покупця про сплату вартості товару, його вартість та кількість;
- банківськими виписками про здійснення платежів від ТОВ «ІСПД» постачальнику - ТОВ «Триест-Дон» за 30.07.2013, від 25.07.2013, від 23.07.2013, від 17.07.2013, від 16.07.2013, від 10.07.2013, від 04.07.2013, від 02.07.2013, які підтверджують факти сплати за отримані нафтопродукти.
Як вбачається із пояснень відповідача, висновок щодо нереальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Триест-Дон» зробив на підставі отриманої довідки від 23.09.2013 №126/05-61-22-08/33135428 проведення зустрічної звірки ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька по ТОВ «Триест-Дон», відповідно до якої встановлено, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Триест-Дон» із ТОВ «Доноптсервіс», ТОВ «Енерджі Стар», ТОВ «Омега-Сервіс», ТОВ «Ромпетрол Україна», ТОВ «ВК «Ойл Груп», ТОВ «Фьюіл Маркет», ТОВ «ТД Оіл Трейд», ТОВ «Мікстранс», ТОВ «Газукраїна-2020», ТОВ «Ессенс-Преміум», ТОВ «Біохім Груп», ТОВ «Донбас-Спектр», ТОВ «ТНК-Індастріз Україна», ТОВ «Компанія-Інтергал», ТОВ «ЗНГК» за липень 2013 року.
Відповідно до змісту ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2013, залишеною без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області задоволено частково.
Визнані неправомірними дії Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області по коригуванню в АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених Товариством з обмеженою діяльністю «Триест-Дон» в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, на підставі довідки про результати проведення зустрічної звірки від 23 вересня 2013 року № 126/05-61-22-08/33135428.
Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучити з АІС «Податковий блок» внесене коригування показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених Товариством з обмеженою діяльністю «Триест-Дон» в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, на підставі довідки про результати проведення зустрічної звірки від 23 вересня 2013 року № 126/05-61-22-08/33135428.
Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС «Податковий блок» показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених Товариством з обмеженою діяльністю «Триест-Дон» в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року з урахуванням додатків до декларації.
З мотивувальної частини вказаної постанови судом встановлено, що ДПІ у Будьонівському районі було порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення зустрічної звірки, передбачений пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232.
Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що довідка, на яку посилається відповідач в акті перевірки та в своїх заперченнях, не може бути належним та допустимим, в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказомпо справі, на підставі якого можно зробити висновок про нереальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом.
Суд зазначає, що на момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначалися Податковим кодексом України.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
У відповідності до п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У пункті 198.6 ст.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Щодо посилання відповідача на те, що податкові накладні містять недоліки, судом встановлено наступне.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);
ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Суд зазначає, що метою складання податковою накладної є відображення інформації про суми платежів та податку на додану вартість.
Із наданих позивачем податкових накладних вбачається можливим встановити необхідні для опадаткування та підтвердження сум платежів реквізити.
Таким чином, незначні недоліки не роблять податкові накладні недійсними.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрован платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.
Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права платника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.
Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.
У відповідності до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Фактичне використання у своїй господарській діяльності придбаних позивачем паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Триест-Дон» підтверджується копіями наступних документів:
- договору №1000190 від 01.03.2010Ю укладеним між ТОВ «ІСПД» та ПАТ «Єнакіївський металургійний завод» на реконструкцію об'єднаного шламонакопичувача, яким підтверджується факт необхідності виконання будівельних робіт;
- актів форми КБ-2в від 22.07.2013 №7/9, №7/!0, 37/!1, №7/12, відповідно до яких позивач у липні 2013 року виконав будівельні роботи по об'єкту !Об'єднаний шламонакопичувач» із застосуванням машин та механізмів;
-переліків будівельної техніки та автотранспорту, які є у власності ТОВ !ІСПД» і які необхідні для виконання робіт за вищезазначеним договором;
- наказу по ТОВ «ІСПД» від 20.01.2008 №4 про придбання основних засобів - ємкостей металевих для тимчасового зберігання паливно-мастильних матеріалів;
- договору №04/02-08-10 від 04.02.2008 з додатком №1 від 05.02.2013 на придбання у власність ємкостей металевих для зберігання нафтопродуктів, укладеним між ТОВ «ІСПД» та ТОВ «Інтерпрогрес Компані»;
- рахунку-фактури №309 від 06.02.2008 на оплату товарно-матеріальних цінностей за договором №04/02-08 від 04.02.2008;
- видаткової накладної №309 від 06.02.2008, яка підтверджує факт передачі ємкостей металевих від ТОВ «Інтерпроогрес Компані» до ТОВ «ІСПД»;
- інвентарних картків №136 та №137 від 29.02.2008, які підтверджують факт прийняття на баланс ТОВ «ІСПД» двох металевих ємкостей;
- актів вводу в експлуатацію вказаних вище металевих ємкостей від 29.02.2008;
- договору постачання нафтопродуктів від 12.04.2010 №30/10, відповідно до якого ТОВ «Триест-Дон» здійснює постачання нафтопродуктів ТОВ «ІСПД» своїм транспортом (до вартості товару включена вартість перевезення»;
- паспорту якості та сертифіката відповідності продукції, отриманої від ТОВ «Триест-Дон»;
- витягу з Журналу реєстрації довіреностей ТОВ «ІСПД», в якому зареєстрована довіреність №364 від 02.07.2013 на ім'я ОСОБА_4 на отримання дизельного палива від ТОВ «Триест-Дон».
Таким чином, на думку суду, обставини одержання економічного ефекту, за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами наданими до матеріалів справи.
Із вказаними вище висновками податкового органу про нікчемність укладеної угоди, суд не може погодитися оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обігу підтверджують факт того, що правочин з контрагентом набув реального настання правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.
Щодо посилання відповідача на те, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні обов'язкові для заповнення реквізити, а саме пункт навантаження, пункт розвантаження, дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дата і час прибуття до вантажоодержувача, дата і час виїзду від вантажоодержувача, густина нафтопродукту, температура нафтопродукту, маса нафтопродукту, марка та державний номер причипу, а також, у товарно-транспортних накладних №Т-0002160, «Т-00002467, №Т-00002569 не зазначено: марку автомобіля, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не належать до документів суворої звітності.
Тобто, відсутність у товарно-транспортних накладних вказаної інформації не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.
Подальше використання позивачем товарів спростовує нікчемність укладених правочинів, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності.
Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентам ТОВ «Триест-Дон» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідають вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.
У відповідності до частин 1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій, з урахуванням наявних у сторін вказаних операцій матеріально технічних ресурсів та трудових ресурсів.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2013 №0004091500 підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання дій Макіївської ОДПІ щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з питань порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Триест-Дон», проведеної на підставі наказу від 18.10.2013 №799, незаконними, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
У відповідності до п.79.1 ст.79 ПКУ документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Як було встановлено судом, Макіївською ОДПІ була отримана довідка від 23.09.2013 №126/05-61-22-08/33135428 проведення зустрічної звірки ДП у Будьонівському районі м.Донецька по ТОВ «Триест-Дон».
На підстав інформації, викладеної в зазначеній довідці, відповідачем було винесено наказ від 18.10.2013 №799 про проведення документальної невиїзної перевірки.
Наказ та повідомлення від 18.10.2013 №79 були направлені засобами поштового зв'язку, вказана обставина не спростовується сторонами.
При цьому слід зауважити, що Податковий кодекс України не містить норм, які обмежують право податкового органу проводити перевірки в порядку пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ при попередньому направленні запиту податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження і навіть за умови отримання від платника податків витребовуваних документів.
Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок щодо необґрунтованості позовних вимог в частині визнання дій Макіївської ОДПІ щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з питань порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Триест-Дон».
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» до Макіївської ОДПІ підлягають задоволенню частково.
Частиною третьою ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області №0004091500 від 18.11.2013, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 133 520,00 грн., у тому числі за основним платежем 106 816,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26 704,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» (ЄДРПОУ 30502954, місцезнаходження: 86156, Донецька область, м.Макіївка, мікрорайон Зелений, буд.11А, кв.124) судовий збір у розмірі 267 (двісті шістдесят сім) гривень 04 (чотири) копійки судового збору.
3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 18 грудня 2013 року, повний текст виготовлено 23 грудня 2013 року.
5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Буряк І. В.