Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 грудня 2013 р. Справа № 805/16651/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки до Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про визнання бездіяльності незаконною, зобов,язання усунути допущені порушення та вчинити певні дії,-
Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки звернулось до суду з позовом до Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про визнання бездіяльності незаконною, зобов,язання усунути допущені порушення та вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у провадженні відповідача знаходиться на примусовому виконанні вимога від 01.06.2004 року № Ф309 про стягнення боргу в примусовому порядку з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки на загальну суму 680,00 грн.
При ознайомленні зі станом реалізації виконавчого провадження 27.09.2013 року по виконанню зазначеної вимоги посадовими особами стягувача стало відомо про відсутність дій, тобто бездіяльність державного виконавця щодо витребування вичерпної інформації про наявні реальні джерела готівкових або безготівкових коштів, а також даних про обсяг активів (баланс) від боржника, витребування даних про наявні розрахункові рахунки від Державної податкової адміністрації та інших органів, встановлення наявності будівель, земельних ділянок, транспорту, інших ліквідних активів (товару), найбільш перспективного місця здійснення виконавчого провадження.
Таким чином, державним виконавцем у порушення ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не приймаються заходи з примусового виконання вищевказаної вимоги про сплату недоїмки, не вчиняються у повному обсязі виконавчі дії.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідач у судове засідання не з,явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України. Органом державної виконавчої служби, зокрема, є районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2004 року Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки була винесена вимога №Ф-309 про стягнення з ОСОБА_1 на користь управління ПФУ в Центрально - Міському районі м. Горлівки боргу в розмірі 680,00 грн. Зазначена вимога була отримана ОСОБА_1, про що свідчить поштове повідомлення про її вручення.
30.07.2004 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Центрально - Міського районного управління юстиції м. Горлівки була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 2529/4 про примусове виконання вимоги №Ф309, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки, про стягнення з ОСОБА_1 на користь управління ПФУ в Центрально - Міському районі м. Горлівки боргу в розмірі 680,00 грн.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606).
Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ст. 32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
У відповідності до статті 52 Закону № 606, якою визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, містить, в тому числі, наступні приписи: звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів; готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються; на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту; у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Як вбачається з протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження по виконанню вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки від 01.06.2004 року № Ф309 про стягнення боргу в примусовому порядку з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на загальну суму 680,00 грн., ніяких заходів щодо виконання зазначеної вимоги, передбачених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем не здійснювались.
Ухвалами суду неодноразово витребувались з Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції матеріали виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеної вимоги, проте, зазначені документи не були надані суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 6 цієї статті якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Дійсно, матеріали справи не містять відомостей, які б переконливо свідчили про виконання державним виконавцем своїх обов,язків з примусового стягнення боргу, зокрема, не витребувано ані інформації про наявні реальні джерела готівкових або безготівкових коштів, а також даних про обсяг активів (баланс) від боржника, ані даних про наявні розрахункові рахунки від Державної податкової адміністрації та інших органів, встановлення наявності будівель, земельних ділянок, транспорту, інших ліквідних активів (товару), тощо.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку щодо визнання бездіяльності Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції незаконною.
Стосовно позовних вимог Управління в частині зобов'язання державного виконавця вчинити виконавчі дії направлені на стягнення з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 11 Закону № 606 визначені права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження. Отже, реалізацію таких прав державний виконавець здійснює за власним розсудом відповідно до вимог закону та згідно змісту виконавчого документу.
За таких умов судовий захист прав стягувача у виконавчому провадженні не може полягати у визначенні судом та зобов'язанні судовим рішенням державного виконавця здійснювати певні виконавчі дії, які він повинен здійснювати відповідно до вимог закону.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки до Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про визнання бездіяльності незаконною, зобов,язання усунути допущені порушення та вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки до Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про визнання бездіяльності незаконною, зобов,язання усунути допущені порушення та вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції щодо вживання заходів з примусового виконання вимоги від 01.06.2004 року № Ф309 про стягнення боргу з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки на загальну суму 680,00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Бабаш Г.П.