Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 грудня 2013 р. Справа № 2а-23545/10/0570
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасенка І.М.,
суддів Старосуд І.М., Череповського Є.В.,
за участю секретаря судового засідання Бебешко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду за адресою: м. Донецьк, вул.. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України, Управління пенсійного фонду України в місті Димитров, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання протиправною бездіяльності відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України з ненадання Управлінню пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області довідки про виплату ОСОБА_2, судді у відставці Димитрівського міського суду Донецької області у період з 1 січня до 1 листопада 2010 року довічного утримання судді у відставці з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" та Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік"; зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України надати Управлінню пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області довідку про отримання працюючими суддями місцевого суду заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" та Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік"; зобов'язання Управління пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області виплатити недоотриману суму довічного утримання судді у відставці з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" та Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік", -
ОСОБА_2 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України, Управління пенсійного фонду України в місті Димитров, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання протиправною бездіяльності відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України з ненадання Управлінню пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області довідки про виплату ОСОБА_2, судді у відставці Димитрівського міського суду Донецької області у період з 1 січня до 1 листопада 2010 року довічного утримання судді у відставці з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" та Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік"; зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України надати Управлінню пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області довідку про отримання працюючими суддями місцевого суду заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" та Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік"; зобов'язання Управління пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області виплатити недоотриману суму довічного утримання судді у відставці з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" та Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік"
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 22.06.1991р. по 25.06.2001р. працювала на посаді судді Димитрівського міського суду Донецької області, після чого на підставі постанови Верховної Ради України від 29 травня 2001 року №2567-ІІ вийшла у відставку та має статус судді у відставці.
Також, позивач посилалась на те, що оплата праці працюючих суддів місцевих загальних судів, здійснюється відповідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" та з урахуванням показників, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 614 "Деякі питання віднесення областей та міст до груп за оплатою праці", судді місцевого загального суду 3-ї групи міст, до якої віднесене м. Димитров Донецької області, має бути встановлений оклад у розмірі 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п. 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р, який був доповнений Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005р., в посадовий оклад позивача встановлюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 332,00 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не проводився.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р. та ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 29.10.2009р. пункт 4-1 зазначеної Постанови визнано протиправним та скасовано.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008р. по справі № 2/174, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009р. по справі № 22-а-26751/08, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005р. № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865" та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Також, позивач зазначає, що приписами статті 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15.12.1992р. передбачено, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Відповідно до статті 44 зазначеного Закону, заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Тому розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати працюючих суддів відповідних судів і , у випадку зміни розміру заробітної плати працюючих суддів відповідних судів, судді у відставці мають право на перерахунок отриманого ними довічного грошового утримання.
Абзацом 3 пункту 1 Постанови Верховної Ради України № 2563 від 15.12.1992р. "Про введення в дію Закону України "Про статус суддів" встановлено, що довічне грошове утримання судді у відставці виплачується в суді за основним місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання.
Приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено дію абзацу 3 пункту 1 зазначеної постанови щодо визначення органів, які виплачують щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці і відновлено виплату у цьому році даного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України. Рішенням Конституційного Суду України від 18.06.2007р. визнано неконституційними положення пункту 49 статті 71 та статті 104 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", але розпорядженням Кабінету Міністрів України № 40226/1/1-07 від 21.09.2007р. до кінця 2007 року призначення, перерахунок та виплата довічного грошового утримання суддям у відставці проводилися органами Пенсійного фонду України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. № 107-VI внесено зміни до статті 43 Закону України "Про статус суддів" в частині призначення та виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. по справі № 10-рп/2008 дана норма визнана неконституційною.
З позовної заяви вбачається, що пенсійна справа позивача не була передана УПФУ до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій, тому фактично виплата довічного грошового утримання здійснюється органами Пенсійного фонду України. Незважаючи на те, що з 3 грудня 2007 року втратив чинність пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року, а з 19 серпня 2009 року - ПостановаКабінету Міністрів України № 1243 від 21 грудня 2005 року в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 ПостановиКабінету Міністрів України № 1310 від 31 грудня 2005 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2005 року № 865» та пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2005 року № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області повинно здійснювати матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також виплачувати заробітну плату працюючим суддям і не надавати до УПФУ, які фактично здійснюють виплату суддям у відставці довічне утримання, довідки із окладами, виходячи із розміру підвищеної мінімальної заробітної плати, встановленої Законами України про Державний бюджет України, що є звуженням гарантій незалежності суддів та порушенням прав на матеріальне та соціальне забезпечення суддів, встановлених Конституцією України та Законом України "Про судоустрій України".
У зв'язку з вищевикладеним позивач вважає, що бездіяльність ТУ ДСА в Донецькій області у період з 01.01.2010р. по 01.11.2010р. полягає у не направленні до УПФУ в м. Димитрові відповідної довідки з урахуванням підвищеної заробітної плати та невиплаті їй довічного грошового утримання та просить задовольнити позовні вимоги.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином , причин неявки суду не повідомив.
Представник відповідача 1 - ТУ ДСА в Донецькій областіу судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав письмові заперечення, відповідно до яких просив справу розглянути без його участі.
Представники відповідачів 2,3,4 та третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином , причин неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вирішив наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції при розгляді справи.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 22.06.1991р. по 25.06.2001р. працювала на посаді судді Димитрівського міського суду Донецької області. 25.06.2001р. була звільнена з займаної посади у зв'язку із відставкою (а. с. 9 - 20 том 1).
Пунктом 15 статті 3 КАС України, передбачено, що діяльність судді, є публічною службою, а спір пов'язаний з проходженням публічної служби вирішується за правилами цього Кодексу, виходячи з компетенції адміністративних судів встановленої пунктом 2 частини 2 статті 17 КАС України.
Згідно пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України. Статтею 11 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, передбачено, що незалежність суддів забезпечується, зокрема, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу. Згідно із статтею 14 цього Закону, однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів.
Згідно із абзацом першим частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Пунктом 33 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, дію абзацу першого частини четвертої статті 43 було зупинено на 2007 рік (щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання без обмеження його граничного розміру).
Рішенням Конституційного Суду України від 18.06.2007р. № 4-рп/2007 зупинення дії абзацу першого частини 4 статті 43 на 2007 рік, передбачене пунктом 33 статті 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Абзацом 3 п. 1 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. № 2863-XII передбачалося, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, а виплачується - в суді за останнім місцем роботи або за їх вибором у суді за місцем їх проживання.
Проте, пунктом 63 розділу II Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-VI було виключено абзац 3 п. 1 Постанови Верховної Ради України від 15.12.1992р. № 2863-XII щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці судом за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання.
Разом з тим, п.п. 1 п. 61 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-VI було встановлено, що призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що є неконституційними зазначені зміни щодо призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання органами Пенсійного фонду, а також положення п. 63 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-VI, яким виключено норму щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці судом за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання.
Таким чином, з 22.05.2008р. є чинним редакція Постанови Верховної Ради України від 15.12.1992р. № 2863-XII щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці судом за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що даний спір пов'язаний саме з визначенням розміру довічного грошового отримання судді у відставці та визначенням повноважень органів пенсійного фонду та ТУ ДСА в Донецькій області щодо нарахування та виплати довічного грошового отримання судді у відставці.
Стосовно визначення розміру довічного грошового отримання судді у відставці суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, що діяв на час спірних відносин, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 закону України «Про державну службу».
Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів», заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України, згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих суддів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів.
Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною постановою, Кабінету Міністрів України від 21.грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.
Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищені мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03 вересня 2005 року №865 до набрання нею чинності.
При обчисленні окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01 вересня 2005 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати 332 грн., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України « Про статус суддів» суддям, які мають кваліфікаційні класи, що встановлюються залежно від посади, стажу, досвіду роботи і рівня професійних знань, нараховуються доплати до посадових окладів.
Також, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 не скасовуються і не змінюються, а навпаки встановлюються надбавки та доплати за виконання особливо важливої роботи, за науковий ступінь, для вирішення соціально-побутових питань, а також визначено порядок преміювання тощо.
Зазначені обґрунтування підтверджуються постановою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 року постановленої за результатами розгляду адміністративної справи № К-37929/09.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заробітна плата працюючого судді, зокрема голови суду, не підвищувалася, виходячи із співвідношення до посадового окладу Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя, на момент призначення довічного грошового утримання, посадовий оклад позивача становив 2 822, 00 грн. і не змінювався у 2010 році, що також підтверджується штатним розписом Димитрівського міського суду, затвердженого ДСА України.
Враховуючи наведене, у Територіального управління відсутні правові підстави для надання довідки для подальшого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується позивачу у відсотках до заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Також, суд звертає увагу позивача на те, що територіальним управління в 2010 році складалися довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_2, з яких вбачається, що заробітна плата працюючого судді у 2020 року підвищувалась з урахуванням премії, надбавки за вислугу років та надбавки за поконання особливо важливої роботи.
Проте, розмір посадового окладу залишився на попередньому рівні 2 822, 00 грн., що свідчить про те, що заробітна плата працюючого судді не підвищувалась пропорційно підвищенню мінімальної заробітної плати, яка складала 332 грн.
Стосовно позовних вимог, щодо зобов'язання УПФУ в м. Димитрові Донецької області виплатити позивачу недоотриману суму довічного утримання судді у відставці , суд зазначає наступне.
Абзацом 3 (речення друге, третє) пункту 1 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. № 2863-XII передбачалося, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, а виплачується - в суді за останнім місцем роботи або за їх вибором у суді за місцем їх проживання.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено на 2007р. дію абзацу 3 пункту 1 Постанови Верховної Ради України від 15.12.1992р. № 2863-XII (п. 49 статті 71 Закону). Поряд з цим статтею 104 Закону було встановлено, що у 2007 році призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду України. Порядок призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
На виконання вказаної норми, постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2006р. № 21-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.01.2007р. за № 47/13314 було затверджено Порядок призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, який визначав механізм призначення, перерахунку, виплати та припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в лютому 2007р. ТУ ДСА в Донецькій області було надано подання про встановлення щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, довідку, що визначають право на пенсію, розрахунок стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання (а. с. 140, 149, 151 том 1).
УПФУ в м. Димитрові на підставі переданих документів призначено позивачу щомісячне грошове утримання в розмірі 5 279,34 грн. (а. с. 135 том 1).
Рішенням Конституційного Суду України від 18.06.2007 р. № 4-рп/2007 положення п. 49 статті 71 та статті 104 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" визнано неконституційними.
У вказаному Рішенні зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
У зв'язку з цим постановою правління Пенсійного фонду України від 06.08.2007р. № 15-1 було скасовано постанову правління Пенсійного фонду України від 22.12.2006р. № 21-3.
Пунктом 61 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" були внесені зміни до ч. 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів", а саме, встановлено, що призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету, а пунктом 63 розділу ІІ цього Закону виключено абз. 3 п. 1 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. № 2863-XII щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці судовими органами та проведення перерахунків.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 положення пункту 62 та пункту 63 розділу II Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Тобто, з 22.05.2008р. втратила чинність норма щодо призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету, а набрала чинність норма абз. 3 п. 1 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. № 2863-XII, якою встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці виплачується в суді за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання.
Враховуючи повноваження органів Пенсійного Фонду України, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для зобов'язання ТУ ДСА в Донецькій області надати довідку до органів Пенсійного фонду України та зобов'язання УПФУ в м. Димитрові виплатити недоплачену суму довічного грошового утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати у зв'язку із відсутністю підстав для вчинення таких дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України, Управління пенсійного фонду України в місті Димитров, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, треті особи - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, Димитрівський міський суд Донецькій області, про визнання протиправною бездіяльності відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України з ненадання Управлінню пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області довідки про виплату ОСОБА_2, судді у відставці Димитрівського міського суду Донецької області у період з 1 січня до 1 листопада 2010 року довічного утримання судді у відставці з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" та Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік"; зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України надати Управлінню пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області довідку про отримання працюючими суддями місцевого суду заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" та Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік"; зобов'язання Управління пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області виплатити недоотриману суму довічного утримання судді у відставці з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" та Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" - відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 грудня 2013 року.
Повний текст постанови складений 24 грудня 2013 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Тарасенко І.М.
Судді Старосуд І.М. Череповський Є.В.