Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 грудня 2013 р. Справа №805/17227/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 45 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.,
при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці
про визнання незаконною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України
в м. Дружківці від 05.08.2013р. № Ф -785 в розмірі 1 194,03 грн.,-
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Чупахіна Т.В. - за дов. від 29.03.2013р.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці від 05.08.2013р. № Ф -785 в розмірі 1 194,03 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером, отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та знаходиться на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці як платник єдиного внеску. Позивач одночасно є фізичною особою - підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Позивач отримав від Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці вимогу про сплату недоїмки № Ф-785 від 05 серпня 2013 року на суму 1 194,03 грн. Вважає, її незаконною, оскільки відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» він звільнений від сплати єдиного внеску, а тому просив визнати незаконними дії відповідача щодо стягнення з нього єдиного соціального внеску та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці № Ф- 785 від 5 серпня 2013 року у розмірі 1 194,03 грн..
Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці від 05.08.2013р. № Ф -785 зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 1 194,03 грн..
У судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву, відповідно до якої просив суд розглянути справу за його відсутності у зв'язку з незадовільним станом здоров'я.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав суду заперечення та просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» позивач не звільнений від сплати єдиного соціального внеску. Просив суд у задоволенні позову позивачу відмовити.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача, відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець державним реєстратором Виконавчого комітету Донецької міської ради 06.02.2002р., про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис № 22670170000001475, є пенсіонером відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», про що видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1. (арк. справи 11-12 том 1).
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці, є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011р. № 384/2011 (далі - Положення).
Згідно зі ст. 1 Положення, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Пенсійний фонд України вносить у встановленому порядку Міністру праці та соціальної політики України пропозиції з питань формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечує її реалізацію.
Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
У відповідності до п.п. 5 п. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо: забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; повного та своєчасного обліку платників страхових внесків; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум страхових внесків; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України; проведення перевірок правильності сплати страхових внесків, призначення та виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України; обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дружківці 05 серпня 2013 року була винесена вимога про сплату недоїмки № Ф-785 у розмірі 1 194,03 грн..(арк. справи 14 том 1).
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з незгодою із зазначеною вимогою, позивачем 03 вересня 2013 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області була направлена скарга. (арк. справи 15 том 1).
23 жовтня 2013 року листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу була надана відповідь (арк. справи 17-18 том 1) зі змісту якої вбачається, що оскільки позивач є отримувачем пенсії по вислузі років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску і на позивача не розповсюджуються норми ч. 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не передбачає такого виду пенсії, як пенсія за віком. З огляду на викладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було зроблено висновок, що УПФУ в м. Дружківці правомірно надіслано для узгодження вимогу про сплату недоїмки від 05.08.2013р. № Ф-785 на суму 1 194,03 грн.
Не погодившись із вищенаведеним, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Відповідно до п.4 ч.1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами п.4 ч.2 статті 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 8 статті 9 наведеного Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
З 06.08.2011р. набрала чинності частина четверта статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за приписами якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, за приписами цієї норми від сплати єдиного внеску звільняються саме пенсіонери за віком.
У пункті 16 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Види державних пенсій наведені у статті 2 наведеного Закону, за приписами якої за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
У статті 4 цього Закону визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ». Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби.
За приписами ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві призначено пенсію за вислугу років згідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки позивач не є пенсіонером за віком, а також не досяг пенсійного віку, що дає право на пенсію за віком, то на нього не розповсюджуються положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від сплати за себе єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування вимоги відповідача, а тому у задоволені позовних вимог позивачу слід відмовити.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 23, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 159, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці про скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці від 05.08.2013р. № Ф - 785 в розмірі 1 194,03 грн. - відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 грудня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 24 грудня 2013 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Абдукадирова К.Е.