Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 грудня 2013 р. Справа № 805/16795/13-а
Колегія Донецького окружного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Череповський Є.В.,
суддів Тарасенко І.М.
Лазарєв В.В.
секретар судового засідання Демішев А.О.,
за участю:
представник позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про визнання дій неправомірними, скасування рішення № 7820597 від 11.11.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,6 кв. м., в тому числі житловою - 29,8 кв. м.,-
21 листопада 2013 року позивач, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про визнання дій неправомірними, скасування рішення № 7820597 від 11.11.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,6 кв. м., в тому числі житловою - 29,8 кв. м.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24.10.2013 року по цивільній справі 259/9861/13 за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Куйбишевської районної в м. Донецьку ради, треті особи: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, Відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання права власності - було задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 52,6 кв. м., в тому числі житлова площа - 29,8 кв. м.
04 листопада 2013 року рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24.10.2013 року по цивільній справі 259/9861/13 - набрало законної сили.
06 листопада 2013 року представник позивача звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку для реєстрації права власності на підставі рішення суду.
13 листопада 2013 року представник позивача отримав рішення № 7820597 від 11.11.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Позивач вважає, що рішення № 7820597 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його законні права та інтереси на державну реєстрацію прав на нерухоме майно. На підставі викладеного просив скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 7820597 від 11.11.2013 року (а.с.2-3).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, мотивуючи свою позицію аналогічно викладеній в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка є в матеріалах справи. 11 грудня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2013 року за реєстраційним номером № 3841559 та документів поданих для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 11.11.2013 року №7820597.
Крім того, відповідач зазначив, що в ході розгляду заяви було встановлено, що право власності на квартиру, щодо якої подана заява, зареєстровано за іншою особою та відсутні дані про припинення/скасування цього права власності.
Стосовно вимоги щодо зобов'язання реєстратора здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор речових прав є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.
Таким чином, ніхто не може втручатись у прийняття будь-яких рішень державним реєстратором (в т.ч. і Укрдержреєстр), що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.
Діючим законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень державними реєстраторами Укрдержреєстру, і суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
На підставі викладено просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.36-40).
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
Частинами 1, 2 статті 41 Конституції України унормовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.
За змістом статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
В свою чергу, відносини пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).
Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (ч.1 ст.6 Закону).
Згідно пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року №395/2011, формування і забезпечення реалізації політики з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є одним з основних завдань Міністерства юстиції України.
Пунктом 7 цього положення також закріплено, що Мін'юст України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції.
Поряд з тим, процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 (далі - Порядок).
Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (п.2 Порядку).
Рішення щодо державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, форму та вимоги до оформлення яких встановлює Мін'юст, приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно. Державний реєстратор оформляє рішення за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках, крім випадків, передбачених цим Порядком (п.3 Порядку).
Таким чином, відповідач є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження державного реєстратора, надані йому Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Позивач - ОСОБА_3, мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач - Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонська Ірина Володимирівна при виконанні покладених на нього завдань щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно керується Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 20.12.2012 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого за № 1575, ОСОБА_7 прийнято у власність - 2/3 частини, а ОСОБА_8 - 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 52,6 кв. м., в тому числі житловою - 29,8 кв. м. (а.с. 10).
Відповідно до заповіту посвідчено 05.02.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 106, ОСОБА_9 усе майно, в тому числі квартиру в будинку АДРЕСА_1, заповів ОСОБА_3 (а.с.30).
На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу та заповіту ОСОБА_3 звернувся до Куйбишевського районного суду м. Донецька із позовом про визнання права власності.
24 жовтня 2013 року Куйбишевським районним судом м. Донецька по цивільній справі 259/9861/13, прийнято рішення про визнання за ОСОБА_3 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 52,6 кв. м., в числі житловою - 29,8 кв. м. (а.с.8-9).
04 листопада 2013 року рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24.10.2013 року по цивільній справі 259/9861/13 - набрало законної сили.
06 листопада 2013 року представник позивача звернувся із відповідною заявою, до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку для реєстрації права власності на підставі рішення суду.
Рішенням від 11 листопада 2013 року за № 7820597 державний реєстратор прав на нерухоме майно Мощонська І.В. відмовила у проведенні державної реєстрації прав на квартиру, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26)
Оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703.
Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Із наведеної норми слідує, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, визнаються дійсними якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія вважає за необхідне також зазначити наступне.
Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік підстав відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Оскаржуване рішення не містить посилань на відповідний пункт статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який став підставою для відмови у державній реєстрації прав. При цьому вказаний перелік не передбачає відмови в реєстрації права власності з підстав, вказаних відповідачем.
Відповідно до ч. 26 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:
1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;
2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;
5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;
6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;
8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;
10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;
13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;
14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Згідно п.27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно.
Таким чином, позивачем було надано відповідачу документ, який згідно з законодавством, є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №703 від 22.06.2011 року за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації. П.23 цього ж Порядку передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених чим Законом, заборонена.
Крім того, колегія зазначає, що відповідно до 1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); тощо.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене, дії відповідача з винесення рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відносно позивача не можуть вважатись обґрунтованими та законними, а рішення № 7820597 від 11.11.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Судові витрати позивача у сумі 69 грн. 00 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про визнання дій неправомірними, скасування рішення № 7820597 від 11.11.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,6 кв. м., в тому числі житловою - 29,8 кв. м. - задовольнити повністю.
Скасувати рішення Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни № 7820597 від 11.11.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Зобов'язати Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 69 (тридцять чотири) гривні 00 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено 23 грудня 2013 року.
Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2013 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Череповський Є.В.
Судді Тарасенко І.М.
Лазарєв В.В.