Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 грудня 2013 р. Справа №805/16739/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 16-00 год.
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого - судді Волгіної Н.П.,
при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю., за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника першого відповідача - Кравченко С.В.,
представника третьої особи - Пархоменка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області,
третя особа - Головне управління Держземагенства у Донецькій області
про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом (з урахуванням уточнень) до Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, третя особа - Головне управління Держземагенства у Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області та голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Дмитрієва С.Л. щодо неподання до Головного управління Держземаганства України в Донецькій області клопотання позивача від 26 лютого 2010 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою;
- зобов'язати відповідачів негайно передати клопотання позивача від 26 лютого 2010 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на розгляд до Головного управління Державного земельного агентства в Донецькій області (а.с. 2, 62).
В обґрунтування заявлених позовних вимог у позові зазначено наступне.
26 лютого 2010 року позивач звернувся до голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Дмитрієва С.Л. з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 7 га в оренду розташованою за межами населених пунктів на території Великоновосілківської селищної ради лот № 86.
23 березня 2010 року головою Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Дмитрієвим С.Л. надано відповідь, що прийняття рішення по заяві від 26 лютого 2010 року призупинено до виявлення осіб винних в скоєні порушення земельного законодавства (використання земельної ділянки не за цільовим призначенням).
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України у редакції, яка діє з 1 січня 2013 року, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.
Частиною 2. ст. 123 Земельного кодексу України передбачено що, особа яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Оскільки порушене в клопотанні питання щодо відведення земельної ділянки в оренду розташованою за межами населених пунктів на теперішній час не входить до повноважень голови Великоновосілківської районної державної адміністрації, то позивач вважає, що у відповідності до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» його клопотання до РДА про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 26 лютого 2010 року з усіма матеріалами відповідач має передати на розгляд до Головного управління Державного земельного агентства в Донецькій області.
У зв'язку з тривалим (з 1 січня 2013 року і по теперішній час) невиконання відповідачами вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», який, за думкою позивача, підлягає застосуванню у даних правовідносинах, позивач звернувся до суду із даним позовом (а.с. 2, 13).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник Великоновосілківської РДА Донецької області у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши наступне.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Пунктом 2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Звернення ОСОБА_1 до райдержадміністрації датоване 26 лютого 2010 року.
Позивач на своє клопотання від 26 лютого 2010 року отримав відповідь райдержадміністрації 23 березня 2010 року за № 518/01-41 таким чином строк для звернення до суду із даною позовною заявою обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, з 23 березня 2010 року - дати надання відповіді позивачу.
Положеннями ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду. Позовна заява може бути залишена без розгляду, як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Дмитрієва С.Л. щодо неподання до Головного управління Держземаганства України в Донецькій області клопотання з усіма доданими до нього матеріалами на розгляд, зазначив наступне.
1 січня 2013 року вступили в дію зміни до Земельного кодексу України (зокрема, в ст. 122) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», згідно яких повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якими до 1 січня 2013 року розпоряджалась райдержадміністрація, передані до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, у зв'язку із чим позивач на теперішній час має право звернутись до відповідних органів з приводу надання йому земельної ділянки в оренду.
10 квітня 2013 року позивач звернувся до РДА з листом, в якому просив повідомити про остаточне рішення за результатом розгляду його заяви від 26 лютого 2010 року.
26 квітня 2013 року листом № 901/01-37 позивачу райдержадміністрацією була надана відповідь, в якій повідомлено про те, що матеріали за його заявою від 26 лютого 2010 року направлені до правоохоронних органів. Також повідомлено, що з 1 січня 2013 року повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якими до 1 січня 2013 року розпоряджались районні державні адміністрації, передані до органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів в галузі земельних відносин.
Пунктом 149 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства в центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крам, місцевих органах виконавчої влади» визначено, що усі документи, що надходять до установи, приймаються централізовано не головою райдержадміністрації, а в службі діловодства. Пунктом 252 вищезазначеної постанови передбачено, що документи з часу створення (надходження) і до передачі до архіву установи зберігаються за місцем їх формування, а не у голови райдержадміністрації.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій представляють відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами.
Таким чином, голова райдержадміністрації окремо від органу державної виконавчої влади, яким є Великоновсілківська райдержадміністрація, не має можливості спрямувати за належністю звернення позивача тому, що воно особисто в нього не перебуває та не повинно перебувати з урахуванням положень наведених вище.
З урахуванням вищевикладеного представник першого відповідача просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі (а.с. 24-28).
Голова Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Дмитрієв С.Л. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлено Дмитрієва С.Л. повідомлено судом належним чином. Причини неявки другого відповідача суду не повідомлено.
Представник третьої особи, Головного управління Держземагенства у Донецькій області, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначивши наступне.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла до 1 січня 2013 року, вимог п. 12 Розділу X «Перехідні положення» цього Кодексу, повноваження щодо передачі земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання були віднесені до повноважень райдержадміністрацій.
26 лютого 2010 року позивач звернувся до Великоновосілківської райдержадміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,0 га, яка розташована на території Великоновосілківської селищної ради за межами населеного пункту в оренду.
Повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України, у власність або у користування для всіх потреб віднесені до компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів з 1 січня 2013 року згідно із п. 11 ч. 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Відповідно до змін до Положення про Головне управління Держземагентства у Донецькій області, затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 1 березня 2013 року № 82 Головне управління передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного кодексу України.
Згідно ч. 2, 3 цієї статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Громадянин ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Донецькій області не звертався з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування.
За таких підстав, Головним управлінням не можуть бути реалізовані повноваження, визначені ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, щодо розгляду його клопотанням від 26 лютого 2010 року, направленого ним на адресу Великоновосілківської райдержадміністрації.
Також представник третьої особи зазначив, що дія ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», якою визначений п'ятиденний термін пересилання звернень громадян за належністю відповідному органу чи посадовій особі, не розповсюджується на звернення громадян із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, поданими в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Враховуючи наведене, Головне управління Держземагентства у Донецькій області вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 39-41).
Заслухавши позивача, представників відповідача та третій особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
26 лютого 2010 року позивач звернувся до голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Дмитрієва С.Л. з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7 га (у т.ч. пасовищ 7 га із земель сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби) в оренду розташованою за межами населених пунктів на території Великоновосілківської селищної ради (КСП «Родіна») (а.с. 22-23).
Відповідно до постанови прокуратури Великоновосілківського району Донецької області від 26 червня 2013 року, підписаної слідчим прокуратури Гарликою С.С. (а.с. 15-19) прийнятої за результатом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013050620000014 за заявою ОСОБА_1, 9 березня 2010 року головою Великоново-сілківської районної державної адміністрації Дмитрієвим С.Л. на підставі клопотання ОСОБА_1 від 26 лютого 2010 року проведено обстеження земельної ділянки площею 7 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Великоно-восілківської селищної ради (землекористування колишнього КСП «Родіна») на предмет її цільового призначення, за результатом виявлено обробку земельної ділянки та проростання на ній посівів пшениці.
23 березня 2010 року Великоновосілківською РДА надано відповідь ОСОБА_1 на клопотання від 26 лютого 2010 року, що земельна ділянка, яку він бажав отримати у оренду на цей час використовується невідомими особами не за цільовим призначенням, у зв'язку з чим, прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 призупинено до виявлення осіб винних в скоєнні порушення земельного законодавства. Зазначене підтверджується також матеріалами адміністративної справи (а.с. 20) та поясненнями сторін.
Як вбачається з зазначеної вище постанови прокуратури Великоновосілківського району Донецької області від 26 червня 2013 року, того ж дня (23 березня 2010 року) головою Великоновосілківської районної державної адміністрації направлено лист до прокуратури Великоновосілківського району з проханням провести перевірку за фактом використання невідомими особами земельної ділянки не за цільовим призначенням, який переправлений до Великоновосілківського РВ ГУМВС України в Донецькій області для проведення дослідчої перевірки в порядку ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року).
За результатами проведеної дослідчої перевірки 9 квітня 2010 року старшим о/у СДСБЕЗ Великоновосілківського РВ ГУМВС України в Донецькій області Дегтяренком О.А. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року) винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом самовільного зайняття земельної ділянки.
Також у постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що 22 жовтня 2012 року розпорядженням голови Великоновосілківської районної державної адміністрації № 459 надано дозвіл ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею 4 га, в тому числі 2,47 га ріллі та 1,53 га пасовищ, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Великоновосілківської селищної ради (лот № 86 в межах колишнього землекористування КПС «Родіна»).
Згідно висновку слідчого прокуратури Гарлика С., в діях голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Дмитрієва С.Л. відсутній будь-які наміри щодо вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку із чим кримінальне провадження № 42013050620000014 закрито. Постанову направлено на адресу позивача. Станом на час розгляду справи відомості щодо її скасування у суду відсутні (а.с. 15-19).
10 квітня 2013 року позивач звернувся до РДА з листом, в якому просив повідомити про остаточне рішення за результатом розгляду його заяви від 26 лютого 2010 року.
26 квітня 2013 року листом № 901/01-37 ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його заяви, поданої в 2010 році, а саме - вказано, що розпорядження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після подання відповідної заяви в 2010 році не приймалося. Матеріали передані до правоохоронних органів. Також повідомлено, що з 1 січня 2013 року повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якими до 1 січня 2013 року розпоряджались районні державні адміністрації, передані до органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів в галузі земельних відносин (а.с. 21).
У вересні 2013 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом про визнання дій голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Дмитрієва С.Л. з приводу розгляду його клопотання від 26 лютого 2010 року про відведення земельної ділянки незаконними, скасування розпорядження зазначеної особи від 2 жовтня 2012 року № 459, зобов'язання цієї особи та Головного управління Державного земельного агентства Донецької області розглянути по суті його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
18 жовтня 2013 року постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/12801/13-а за адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, Головного управління Державного земельного агентства Донецької області, голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Дмитрієва С.Л., за участю третіх осіб - ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання дій неправомірними, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано дії голови Великоно-восілківської районної державної адміністрації Дмитрієва С.Л. щодо зупинення розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26 лютого 2010 року про відведення земельної ділянки неправомірними. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 29-31).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року скасовано, позовну заяву в частині визнання дій голови Великоновосілківської РДА Дмитрієва С.Л. з приводу розгляду його клопотання про відведення земельної ділянки незаконними - залишено без розгляду. В решті постанову залишено без змін (а.с. 32-38).
Позивач, вважаючи незаконною бездіяльність відповідачів щодо не передання його клопотання від 26 лютого 2010 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для розгляду до Головного управління Держземагенства у Донецькій області, звернувся до суду із даним позовом.
При вирішення питання щодо порушення/не порушення позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1, останнім оскаржується бездіяльність відповідачів щодо не передачі протягом тривалого часу (з 1 січня 2013 і по теперішній час) його звернення до голови Великоновосілківської РДА від 26 лютого 2010 року про надання дозволу про розробку проекту землеустрою. Тобто, позивачем оскаржується бездіяльність відповідачів, яка має триваючу дію і станом як на час звернення до суду, так і на час розгляду даної справи, зазначена бездіяльність не припинилась.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суд з даним позовом, який встановлений ст. 99 КАС України.
При вирішенні справи по суті суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до cт. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - Земельний Кодекс України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року № 586-XIV, місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів.
Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Зі змісту частини першої ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинної на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 26 лютого 2010 року і до 31 грудня 2012 року) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.
Відповідно до ч.ч. 1 -3 ст. 123 Земельного кодексу України (станом на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 26 лютого 2010 року) надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпоряд-ження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз. 2 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абз. 3 цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. До розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та зміна цільового призначення земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абз. 2 цього пункту) здійснюється за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
Таким чином, станом на час звернення позивача до голови Великоновосілківської РДА Донецької області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (26 лютого 2010 року) рішення щодо надання земельної ділянки в оренду із державних земель сільськогосподарського призначення за межами Великої Новосілки відносилось до повноважень Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", що набрав чинності 1 січня 2013 року, переглянуті повноваження органів влади щодо розпорядження земельними ділянками.
Так, відповідно до частин 3 та 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, яка набула чинності з 1 січня 2013 року та діє станом на час розгляду справи) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затверджене указом Президента України № 445/2011 від 8 квітня 2011 року зі змінами та доповненнями (далі - Положення), Держземагентство України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб (п.п. 6-1 п. 4).
Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи (п. 7 Положення).
Відповідно до Положення про Управління (Відділ) Держземагентства у районі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10 травня 2012 року, третя особа є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.
Завданням Управління є реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, у межах визначених законодавством, передача відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.
Зазначене кореспондується із Положенням про Головне управління Держземагенства у Донецькій області (а.с. 47-54).
Згідно вимог п. 4.28 цього Положення (зі змінами, затвердженими Наказом Держземагенства України від 1 березня 2013 року № 82, а.с. 45-46) Головне управління передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.
Таким чином, з 1 січня 2013 року Головне управління Держземагенства у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який реалізує повноваження територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в тому числі з питань передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державного фонду на території Донецькій області .
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із державних земель сільськогосподарського призначення для наступного отримання в оренду після 1 січня 2013 року, особа повинна звернутись із відповідною заявою до органу Держземагенства.
А ні Земельним кодексом України, а ні Законом України "Про місцеві державні адміністрації", а ні Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" не передбачено передання районними державними адміністраціями заяв та клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сільськогос-подарських потреб, отриманих ними до 1 січня 2013 року, органам Держземагентства.
Суд відхиляє доводи позивача, що подане ним до голови Великоновосілківської РДА клопотання від 26 лютого 2010 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою має бути передано на розгляд до Головного управління Державного земельного агентства в Донецькій області на підставі ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Проаналізувавши наведені норми права, суд приходить до висновку, що приписи Закону України «Про звернення громадян» не розповсюджуються на розгляд звернень осіб (в тому числі, фізичних осіб) із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, які подаються в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами.
Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що в діях/бездіяльності відповідачів щодо не передачі до Головного управління Держземагенства у Донецькій області клопотання позивача про від 26 лютого 2010 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відсутні ознаки незаконності.
Відповідно, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, третя особа - Головне управління Держземагенства у Донецькій області, про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 17 грудня 2013 року в присутності позивача та представників сторін.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений та підписаний 20 грудня 2013 року.
Суддя Волгіна Н.П.