Справа № 500/2442/13-ц
Провадження № 2/500/1679/13
Іменем України
24 грудня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: Бальжик О.І.
при секретарі: Івановій Ю.П.
за участю представника позивачки: ОСОБА_1
представника відповідачів:ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 міської ради та виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті 30.06.2011 року матері ОСОБА_5, та складається із квартири №11, жилою площею 13,2 кв.м, розташованої в гуртожитку за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 403. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.09.2009 року її мати отримала ордер на право зайняття вищезазначеної кімнати, хоча фактично проживала в ній з 1997 року. 01.12.2010 року ОСОБА_5 подала на ім'я міського голови заяву про передачу у власність жилу площу, яку вона займала у гуртожитку. 12.11.2010 року мати уклала договір найму. 13.12.2010 року виконавчий комітет передав документи до КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «ІМБТІ») для підготовки рішення виконкому про передачу у власність житлових приміщень. 30.06.2011 року мати померла. 28.11.2011 року вона звернулася із заявою про прийняття спадщини. 07.06.2012 року Ізмаїльська міська рада повідомила їй про відмову у передачі у власність займаної її матір'ю квартири. 14.08.2012 року КП «ІМБТІ» на її звернення повідомило, що заказ ОСОБА_5 на приватизацію квартири був розміщений, проте через проведення інвентаризації всі заяви про передачу жилих приміщень у власність були повернені до виконкому ОСОБА_3 міської ради. Вважала, що оскільки заява матері про приватизацію квартири не була розглянута відповідачем в установлений законом строк, вона, як спадкоємець за заповітом, має право отримати її у спадок.
Ухвалою суду від 20.11.2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучений виконавчий комітет ОСОБА_3 міської ради (а.с.106).
Позивачка, будучи своєчасно та належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилася, направивши представника з належним чином посвідченими повноваженнями.
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги уточнив, остаточно просив визнати за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті 30.06.2011 року ОСОБА_5, та складається із квартири №26, жилою площею 13,2 кв.м, яка розташована в гуртожитку за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 403 (а.с.84). Додатково зазначив, що у разі заявлення позовних вимог про визнання права на приватизацію, можуть виникнути складнощі, адже позивачка є громадянкою РФ. Стверджував, що спадкодавець за життя не встигла отримати свідоцтво про право власності на квартиру з вини виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, а тому, на його думку, не має законних підстав позбавляти спадкоємця належної спадщини.
Представник відповідача позовні вимоги повністю не визнала. В обґрунтування заперечень пояснила, що спірна квартира не була приватизована спадкодавцем, тобто не є об'єктом права власності, а тому не може бути спадковим майном. Вважала, що позивачка може вимагати лише визнати за нею право на приватизацію, яке належало її матері. На додаткове запитання пояснила, що рішення про передачу спірної квартири у власність з 01.12.2010 року по даний час не приймалося.
Вислухавши представників сторін, а також дослідивши матеріали справи, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов наступного висновку.
Так, у судовому засіданні встановлено, що 04.08.1988 року ОСОБА_5 залишила заповіт, зареєстрований за №107, яким заповіла все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося ОСОБА_4М.(а.с.14,40).
14.02.2008 року ОСОБА_5 було видано ордер №3 від 12.08.2013 року на квартиру №11, жилою площею 13,2 кв.м, в гуртожитку, розташованому за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 403 (а.с.7, 8).
19.11.2010 року між ОСОБА_5 та комунальним підприємством «Житсервіс-2» укладено договір найму житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-12).
01.12.2010 року ОСОБА_5 звернулася до ОСОБА_3 міської ради із заявою, яка була зареєстрована за вх.№68 від 01.12.2010 року, про передачу у власність вищезазначеної квартири (а.с.9).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД №266929 від 30.06.2011 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_5 померла 30.06.2011 року (а.с.13, 37).
Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що у встановлений законом строк ОСОБА_4, яка є дочкою померлої ОСОБА_5, звернулася до ОСОБА_3 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с.15, 35, 41).
Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_5, відповідно до ст. 1241 ЦК України немає.
Письмовою відповіддю ОСОБА_3 державної нотаріальної контори за №2469/02-14 від 13.11.2013 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на зазначене майно (а.с.98).
Листом виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради за вих.№М-729 від 07.06.2012 року ОСОБА_4 відмовлено у передачі у власність квартири №11 в гуртожитку по вул. Нахімова, 403 в м. Ізмаїлі Одеської області, в якій проживала її матір, у зв'язку з тим, що вона не була зареєстрована за даною адресою (а.с.16).
За змістом листа КП «ІМБТІ» за вих.№3016 від 14.08.2012 року ОСОБА_5 20.12.2010 року було розміщено замовлення на приватизацію квартири АДРЕСА_2, яке було повернуто до виконкому ОСОБА_3 міської ради, оскільки було встановлено, що внаслідок перебудови змінено перепланування приміщень, конфігурація, номера блоків, кімнат, та їх площа. Рішення про приватизацію кімнати №11 в гуртожитку по вул. Нахімова, 403 в м. Ізмаїлі Одеської області в період з 01.12.2010 року по 01.02.2011 року не приймалося (а.с.17, 77).
Згідно з відомостями, викладеним у листі комунального підприємства «Житсервіс-2» за вих.№1298 від 14.10.2013 року, квартира №11 була перенумерована на квартиру №26, в якій була зареєстрована та проживала ОСОБА_5 (а.с.85).
Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (смерті спадкодавця) і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
За змістом ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року за №2483-ХІІ (далі - Закон №2483-ХІІ) приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з урахуванням розрахунків санітарних норм.
Відповідно до ст.8 Закону №2483-ХІІ приватизація житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі.
Частина ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року за №393/96-ВР встановлює, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення,- невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
За позицією Верховного Суду України, викладеною в п.13 постанови Пленуму «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року №20, у випадку, якщо квартира (будинок) не була передана у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише у тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського (щодо громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або у її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири у власність наймачеві. Якщо громадянин подав і не відкликав заяву і мав право на безоплатне отримання квартири, незалежно від її розміру, а в приватизації йому не могло бути відмовлено, то на спірну квартиру повинна відкриватися спадщина, оскільки спадкодавець висловив волю на приватизацію займаного приміщення, але з незалежних від його причин не зміг оформити її до кінця.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.09.2012 року у справі за №6-20521св11 та від 01.02.2012 року у справі за №6-13505св11 (а.с.116-119).
Приймаючи до уваги, що у зв'язку з порушенням строків на розгляд звернення про приватизацію право заявника на приватизацію та право позивачки на спадкування порушено, іншої форми захисту прав на спадкове майно, окрім визнання права власності на нього, позивачка не має, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.10, 11, 61, 88, 174, 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 міської ради та виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті 30.06.2011 року ОСОБА_5, та складається із квартири №26, розташованої в гуртожитку за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 403.
Копію рішення надіслати для відома позивачці.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи, які не були присутніми під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: