Справа № 459/4894/13-ц
19 грудня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,
з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,
позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання, -
У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на його користь 30000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання. В обгрунтування позову послався на те, що 24.09.1984 року прийнятий учнем підземного гірника на шахту «Ім.60 річчя СРСР». 05.10.1984 року направлений на курси підземних гірників. 07.12.1984 року переведений на посаду гірника III розряду. 27.02.1986 року переведений на посаду підземного гірника по ремонту гірничих виробіток IV розряду. 16.05.1996 року звільнений у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі. У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього значно погіршився стан здоров'я, внаслідок чого останній неодноразово був змушений звертатися за медичною допомогою. Довідкою МСЕК від 19.06.1996 року позивачу вперше встаноівлено 50% втрати профпрацездатності та III групу інвалідності. Довідкою МСЕК від 08.05.1997 року останньому встановлено 50% втрати профпрацездатності. Довідкою МСЕК від 08.04.1998 року позивачу встановлено 50% втрати профпрацездатності. Відповідно до довідки МСЕК від 26.03.2001 року позивачу встановлено 50% втрати профпрацездатності. Згідно з довідкою МСЕК від 20.02.2003 року останньому встановлено 50% втрати профпрацездатності. Довідкою МСЕК від 15.02.2005 року позивачу встановлено 50% втрати профпрацездатності. Довідкою МСЕК від 13.02.2007 року позивачу встановлено 55% втрати профпрацездатності. Довідкою МСЕК від 04.03.2008 року останньому безтерміново встановлено 60% втрати профпрацездатності. Довідкою МСЕК від 04.03.2008 року позивачу безтерміново встановлено III групу інвалідності.
Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, у якому, посилаючись на Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1993 року № 492, просить відмовити позивачу у задоволенні позову. Крім того, зазначив, що останнім пропущено строк для звернення до суду.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали. Позивач пояснив, що страждає на захворювання - бронхіт, вібрація рук, має задишку, дефекти мовлення після обвалу породи. Просять позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнала частково - у сумі 3000 грн.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Установлено, що позивач 24.09.1984 року прийнятий учнем підземного гірника на шахту «Ім.60-річчя СРСР». 05.10.1984 року направлений на курси підземних гірників. 07.12.1984 року переведений на посаду гірника III розряду. 27.02.1986 року переведений на посаду підземного гірника по ремонту гірничих виробіток IV розряду. 16.05.1996 року звільнений у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі (згідно копії трудової книжки ОСОБА_2Ф.).
У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач був змушений звертатися за медичною допомогою, що підтверджується копіями наявних у справі медичних документів.
Відповідно до довідки МСЕК серії 2-18 МАА № 016480 від 19.06.1996 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності.
Згідно з довідкою МСЕК серії 2-18 МАЕ № 022496 від 08.05.1997 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності.
Довідкою МСЕК серії 2-18 АЖ № 004718 від 08.04.1998 року останньому встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюванням.
Відповідно до довідки МСЕК серії ЛВА-2 № 016234 від 26.03.2001 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюванням.
Згідно з довідкою МСЕК серії ЛВА-2 № 017892 від 20.02.2003 року останньому встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюванням.
Довідкою МСЕК серії ЛВА-2 № 015336 від 15.02.2005 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюванням.
Відповідно до довідки МСЕК серії ЛВА-2 № 020107 від 13.02.2007 року останньому встановлено 55% втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюванням.
Згідно з довідкою МСЕК серії ЛВА-2 № 022545 від 04.03.2008 року позивачу встановлено безтерміново 60% втрати професійної працездатності, з яких: 35% - хронічний бронхіт, 25% - вібраційна хвороба.
Довідкою МСЕК серії ЛВА-1 № 366180 від 04.03.2008 року останньому безтерміново встановлено III групу інвалідності.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві вперше було передбачено Законом України «Про охорону праці», який введено в дію 24.11.1992 року (згідно Постанови Верховної Ради України від 14.10.1992 року № 2695-XII) і який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Такий порядок був передбачений Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 22.06.1993 року № 492, введеними в дію з 01.07.1993 року (далі - Правила).
Згідно з абзацом 5 пункту 4 цих Правил за наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується така.
Факт спричинення позивачеві моральної шкоди, а отже, право на її відшкодування, підтверджується наявними у справі копіями медичних документів, що підтверджують втрату ним професійної працездатності унаслідок професійного захворювання.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом ураховано таке.
Відповідно до пункту 38 Правил право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Ураховуючи, що стійку втрату професійної працездатності унаслідок професійного захворювання позивачеві вперше було встановлено 19.06.1996 року, а розмір відшкодування моральної шкоди на цей час, згідно з частиною 2 пункту 11 зазначених Правил, не міг перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, розмір якої на цей час становив 1500000 крб. (Постанова Верховної Ради України № 49/96-ВР «Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України «Про оплату праці» та встановлення мінімального розміру пенсії за віком» від 20.02.2006 року), що відповідає розміру мінімальної заробітної плати, встановленому Указом Президента України від 25.08.1996 року № 762/96, який становив 15,00 грн., беручи до уваги тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, стан його здоров'я, тяжкість професійного захворювання, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності унаслідок профзахворювання, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування у сумі 3000,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення 30000,00 грн., то суд вважає, що така належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.
Безпідставним є посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення моральної шкоди у відповідності до статті 233 КЗпП України, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 233 КЗпП України до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду, однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, зокрема вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст. 83 ЦК України УРСР 1963 року не застосовуються (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
З набранням чинності ЦК України 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п. 3 ч. 1 ст.268 ЦК України).
Отже, на спірні правовідносини поширюється дія ЦК України в редакції 1963 року, відповідно до статті 83 якого позовна давність не розповсюджується на вимоги позивача, оскільки вони випливають із порушення особистих немайнових прав.
Решта доводів представника відповідача стосовно заперечення факту завдання позивачеві моральної шкоди спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Таким чином, позов задовольняється частково у межах, зазначених вище.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Львівугілля» на користь ОСОБА_2 3000 (три тисячі),00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. В. Грабовський