Справа № 1316/3012/12 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський .О.
Провадження № 22-ц/783/5451/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.
Категорія:27
20 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючий суддя Шумська Н.Л.
судді: Ніткевич А.В., Шандра М.М.
секретар Березюк О.
особи, які беруть участь у справі: ОСОБА_2, пр.ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, -
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою АДРЕСА_2, заборгованість в сумі 88 000, 00 грн., яка виникла за Договором позики та борговою розпискою від 09.02.2012 року; стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою АДРЕСА_2, понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 880, 00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 ОСОБА_2 в апеляційній скарзі покликається на його незаконність та необгрунтованість в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог. Суд першої інстанції мотивує своє рішення тим, що не доведено факт передачі коштів в розмірі 32 тисячі гривень гр. ОСОБА_4 Однак судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_5, який бачив як відповідач уклала угоду, підписавшись на зазначеному документі та на розписці від 09.02.2012 року, та отримала кошти від позивача в розмірі 120 тисяч грн. Вважає, що оцінюючи зібрані по справі докази суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів. Адже факт обов»язку відповідача повернути отримані за договором кошти підтверджуюся показами ОСОБА_2, свідка ОСОБА_5, письмовим договором позики від 09.02.2012 року та власноручно написаною розпискою, а також відповідачкою, яка в процесі судового слідства та дебатах не заперечила факту отримання даних коштів. Судом неправильно застосовано норми матеріального права, а його висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2013 року в частині відмови за безпідставністю в задоволенні позовних вимог про стягнення 32 тисячі грн. скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі покликається на його необргунтованість та вважає ухваленим на основі неповно і всебічно з»ясованих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог без надання відповідних доказів. Зокрема зазначає, що договір позики та розписка написана відповідачем жодним чином не говорять про наявність боргу перед відповідачем, відсутній жодний причинно наслідковий зв»язок, який пов»язує даний договір позики та розписку і виникнення заборгованості перед позивачем. ОСОБА_2 не надано жодного доказу, який би свідчив про фактичну передачу грошових коштів, в задоволеній судом сумі, відповідачу. В своїх поясненнях ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 прямо вказали, що грошові кошти ОСОБА_4 не надавалися та вона їх не отримувала, в судовому засіданні прямо було вказано, що відносини позики існували в усній формі. Просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши обставини справи та перевіривши доводи скарги, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду та задоволення скарги.
Судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин та застосовано закон, який їх регулює. Встановлено обставини, що мають значення у справі. Зокрема згідно письмового договору від 09.02.2012року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.2) позивач передав а позичальник прийняв 120 000 грн., зобов»язуючись повернути суму до 09.07.2012року.
Про реальність умов договору також свідчить розписка (а.с.3), написана відповідачем власноручно, із зазначенням умов договору паспортних реквізитів та двох свідків, серед яких був і її син ОСОБА_6
Строк виконання зобов»язання минув. Відповідачем всупереч ст.60 ЦПК не доведено обставини, на які він покликається як на підставу своїх заперечень, належних та допустимих доказів не подано, враховуючи презумпцію правомірності правочину за ст.204 ЦК України.
Надуманими та необґрунтованими колегія суддів вважає доводи відповідача щодо існування інших договірних відносин, які також не спростовують укладення між сторонами договору позики. Спільність дій відповідача та її сина на розпорядження позиченими у позивача коштами на ставить під сумнів законність укладеного правочину.
Відтак висновки суду щодо необхідності захисту прав позивача шляхом судового стягнення суми позики обгрунтовані. Суд першої інстанції встановив, що дісною сумою позики є 88 000грн., а решту суми позивач зазначив як власні збитки та проценти за користування коштами. Однак таких істотних умов договору не зазначалось.
На судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 підтвердив ці обставини, зазначивши, що дійсно передано у якості позики було суму 88 000грн., однак домовились про вказання суми у договорі - 120 000 грн. за його наполяганням для захисту його майнових прав.
Згідно ст. 61 ЦПК, ця обставина належить до таких, що не підлягають доказуванню, оскільки визнані позивачем.
Згідно ч.2ст.213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим, на підставі ч.3ст.213 ЦПК України, є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з»ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Тому даючи оцінку рішенню суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, в межах доводів скарг, колегія суддів дійшла висновку про законність та обгрунтованість рішення. Рішення суду ухвалене в межах заявлених вимог, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не ставлять під сумнів його законність. В основу рішення судом першої інстанції покладено розрахунок позову, який відповідає фактичним обставинам справи та не спростований відповідачем.
На підставі ст.308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя Н.Л. Шумська
Судді: А.В. Ніткевич
М.М. Шандра