Справа № 450/149/13 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-ц/783/5443/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.
Категорія: 27
16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Мацея М.М.,
суддів: Монастирецького Д.І., Тропак О.В.,
секретаря: Дідуся О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У серпні 2003 р. позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, уточнивши в процесі судового розгляду позовні вимоги, просив стягнути солідарно 46061,32 грн. та судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог вказував, що 25 грудня 2007 р. між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 25000,00 грн. з терміном погашення до 25 грудня 2009 р. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_3 25 грудня 2007 р. було укладено договір поруки. ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором кредиту не виконав, внаслідок чого допустив заборгованість.
Позивач просив солідарно стягнути з відповідачів зазначену суму.
Рішенням Пустимитівського районного суду Львівської області від 29 березня 2013 р. в задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» відмовлено.
В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зазначає, що всупереч належних доказів, суд незаконно відмовив у позові, вказавши, що позивачем не було надано доводів наявної заборгованості за кредитним договором та належного розрахунку заборгованості. Вказує, що позивач не відмовлявся від позовних вимог, а лише уточнив їх, надавши відповідний розрахунок заборгованості.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що стверджується наявними у справі рекомендованим повідомленнями (а.с. 110-112). Справа призначена до розгляду повторно, що, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Згідно з ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За вимогами статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку, районний суд виходив з того, що позивачем не надано доказів наявності основної заборгованості за кредитним договором та належного розрахунку заборгованості відповідачів, позовні вимоги не обґрунтовані, а суд не вправі провести відповідний розрахунок.
З висновками районного суду погодитись не можна, таких суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин справи та в порушення норм матеріального і процесуального права.
Матеріалами справи і районним судом вірно встановлено, що 25 грудня 2007 р. між ВАТ «КБ «Надра» правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» і відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно умов якого останньому було надано грошові кошти в сумі 25000,00 грн. зі сплатою за користуванням кредитом 30% річних з кінцевим строком повернення 25 грудня 2009 р.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між банком і ОСОБА_3 25 грудня 2007 р. укладено договір поруки, згідно якого остання є солідарним боржником за вказаним кредитним договором.
Згідно п.3 кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язувався повернути кредит і нараховані відсотки у розмірі та строки, встановлені графіком повернення кредиту та сплати відсотків.
Матеріалами справи беззаперечно встановлено, що ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме не дотримувався зобов'язань перед банком щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків відповідно до графіків погашення кредиту, чим порушив умови вказаного договору та норми чинного законодавства.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Нормами ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст. 1048 ЦК України.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.
Отже, за змістом викладених вище норм закону звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання або неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це є спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.
Частиною першою статті 554 ЦК України визначено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до частини 1, 2, 4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обв'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви і заяви про уточнення позовних вимог, подано належним чином проведені розрахунки заборгованості (а.с.4,74), які не викликають жодних сумнівів.
А відтак, висновки районного суду щодо неподання доказів наявності основної заборгованості за кредитним договором та належного розрахунку, що вимоги банку не обґрунтовані є хибними та такими, що не відповідають матеріалам та обставинам справи. Крім того, відповідачами не подано доказів стосовно вчасного виконання зобов'язання щодо повного погашення боргу.
Наведене свідчить, що вимоги банку є обґрунтованими і законними.
Оскільки рішення суду не є законним і не обґрунтованим, його невідповідність обставинам справи і вимогам закону дає підстави у відповідності до ст.309 ЦПК України, для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог банку і стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором № 8/МБ-26 від 25 грудня 2007 року в сумі 46061,32 грн. та сплачений банком судовий збір в сумі 460,60 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 березня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ "Комерційний банк "Надра" задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ "Комерційний банк "Надра" заборгованість за кредитним договором №8/МБ-26 від 25 грудня 2007 року в сумі 46 061 (сорок шість тисяч шістдесят одну) грн. 32 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 460 грн. 60 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Мацей М.М.
Судді: Монастирецький Д.І.
Тропак О.В.