Справа № 459/3584/13 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.
Провадження № 22-ц/783/8280/13 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.
Категорія:32
23 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Гірник Т.А.
суддів - Бакуса В.Я., Левик Я.А.
секретар - Глинський О.А.
представника відповідача Пущик Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області про відшкодування моральної шкоди завданої причиненої внаслідок професійного захворювання, -
У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області та з посиланням на рішення Конституційного суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, ст.9 Закону України «Про охорону праці» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - просила стягнути з відповідача 30 000 гривен у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов'язків.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26 вересня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді на користь ОСОБА_3 12 000 на відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок трудового каліцтва. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, таке в апеляційному порядку оскаржив відповідач.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Червонограді /далі Фонд/ вважає рішення незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить таке скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, оскільки позивачем не надано жодного доказу того, що його права не визнаються або оспорюються Фондом. Судом не взято до уваги, що позивачем пропущено 3-х місячний термін на звернення до суду згідно ст. 233 КЗпП України та п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.01.1995 року. Не надано правової оцінки тому, що позивач взагалі не звертався у Фонд щодо призначення виплат по моральній шкоді, а тому суд не мав правових підстав для відкриття провадження та розгляду справи в позовному провадженні. Суд не врахував, що п.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні» на момент подання позовної заяви та ухвалення рішення втратив чинність. Також не надав жодної правової оцінки Прикінцевим положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні», які передбачають що відшкодування Фондом моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняються з 1 січня 2008 року. Визначаючи розмір моральної шкоди, не зазначив з якого саме розрахунку він виходив. Не врахував відсутність висновку МСЕК про встановлення факту спричинення моральної шкоди. Просить рішення суду скасувати на ухвалити нове рішення про відмову у позові.
При розгляді справи представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала. Додатково просить врахувати, що за даними Акту про нещасний випадок на виробництві - позивач отримала травму внаслідок власної вини.
Позивач та його представник в судове засідання не з»вились. Належним чином повідомлені про розгляд справи за апеляційною скаргою. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України - колегія суддів вважає можливим продовжувати розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких мотивів.
У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду в повній мірі таким вимогам відповідає.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, яка передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів враховує, що матеріалами справи, зокрема з копії трудової книжки позивача - встановлено, що 31 серпня 2004 року позивач звільнена з роботи на підставі заключення ЛКК «в зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров»я» - за п. 2 ч. 1 ст .40 КЗпП України / а.с.7-9/.
Згідно копії акту № 10 від 27.02.2004 року про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 складеного на шахті «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» встановлено обставини нещасного випадку на виробництві 26.02.2004 року який стався з позивачем, що працювала машиністом скреперних лебідок .
Обставинами за яких стався нещасний випадок встановлено, що під час виконання роботи ОСОБА_3 підсковзнулась і впала з підлоги вагону травмувавши голову. Керував на зміні майстер техкомплексу ОСОБА_4 Виконуючи наряд майстра машиністи склеперних лебідок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перевіряючи стан вагонів, які були поставлені для завантаження виявили на одному з них не зачинені двері внаслідок залишків замерзлого вугілля. В процесі збивання замерзлого вугілля ОСОБА_3 впала з підлоги вагону та травмувала голову.
Причинами нещасного випадку зазначено невиконання вимог Інструкції з охорони праці. / а.с. 10-11/.
Відповідно до копії довідки МСЕК серії ЛВА-2 № 019444 від 25.08.2004 року позивачу в зв'язку з травмою 26.02.2004 року встановлено 60 % втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності безтерміново. /а.с. 12/.
Повторним висновком МСЕК за даними довідки серії ЛВА - 1 № 171463 від 25.08. 2005 року підтверджено другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва. /а.с.13 /.
За даними довідки МСЕК серії ЛВА-1№ 465264 підтверджено другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва. /а.с. 15/
З долучених до справи копій медичних документів - позивач неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні в зв»язку з отриманою травмою, про що до справи долучено копії численних виписок з історій хвороб, медичних довідок. / а.с. 16-34/.
Враховуючи надані позивачем докази обґрунтованості позову, а також наявні у справі інші медичні документи, судом вірно враховано наявність права у позивача на відшкодування моральної шкоди, як потерпілого внаслідок трудового каліцтва та втрати професійної працездатності з врахуванням врегулювання такого права на законодавчому рівні.
Наведеними доказами колегія суддів вважає спростованими доводи апеляційної скарги відповідача про незаконність рішення суду з підстав відсутності даних про звернення до Фонду з проханням відшкодувати моральну шкоду, оскільки заперечення відповідача проти такого права висловлено при розгляді справи.
Відповідно до статей 1, 3, 21, 43, 46 Конституції України - Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосили право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення .
Задовольняючи частково вимоги щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції обгрунтовано врахував у своєму рішенні, що окремим видом загальнообов»язкового державного соціального страхування, згідно з абзацом 5 ст. 4 Основ законодавства України «По загальнообов»язкове державне соціальне страхування» - є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Суд першої інстанції вірно застосував та врахував, що відповідно до ч.2 ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров»я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж закону передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я або у разі смерті працівника Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві відповідно до ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності». У відповідності до п.п. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 цього ж Закону грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому виплачує фонд соціального страхування. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати визначається в судовому порядку. Це спростовує мотиви апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для задоволення позову, з мотивів відсутності даних про звернення позивача безпосередньо до відповідача з заявою про виплату моральної шкоди з долученням висновку МСЕК про встановлення факту спричинення моральної шкоди .
Тому суд підставно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивача. При цьому враховано ступінь моральних страждань позивача з врахуванням обставин нещасного випадку на виробництві, віку в якому отримано трудове каліцтв позивачем, наслідків, в тому числі звільнення з роботи за неможливістю виконання попередньої роботи, що безумовно спричинили моральні страждання, які носять триваючий характер. Враховано обставини та причини отримання трудового каліцтва , що в тому числі впливає на визначених судом розмір відшкодування.
Висновки суду узгоджуються з роз»сненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної / немайнової/ шкоди /» із змінами внесеними постановою від 25.05.2001 року № 5 - моральна шкода може складатися зокрема у моральних переживаннях у зв»язку з ушкодженням здоров»я, у порушенні нормальних життєвих зв»язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року регламентовано, що громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення, ушкодження здоров»я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов»язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і переносить значно більшу моральну шкоду, чим працівник , що не втрачає професійної працездатності .
Таким чином, з врахуванням конституційної значимості здоров»я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, виходячи із вищезазначених обставин справи, суд першої інстанції вірно виходив з того, що заявлена вимога є обгрунтованою частково. Дано належну оцінку доказам позивача про ступінь спричинених йому моральних страждань , обставини спричинення каліцтва . Колегія суддів вважає , що суд виважено підійшов до визначення розміру відшкодування, навів у рішенні достатньо мотивів, в тому числі врахував роз»яснення Пленуму Верховного Суду України у постанові №4 від 31.03.1995 року « Про судову практику по справах про відшкодування моральної / немайнової / шкоди» зі змінами внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5, а саме врахував обсяг та характер страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат їх тривалість і неможливість відновлення, а також обсяг додаткових зусиль для організації свого життя та прийшов до вірного висновку, визначивши суму відшкодування в розмірі 12 000 гривен.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що судом вірно встановлено характер спірних правовідносини, застосовано відповідні норми матеріального права, рішення постановлено з дотримання норм процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ч. 1 ст. 314,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді відхилити .
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді