465/9653/13-ц
2/465/3498/13
Іменем України
16.12.2013 року Франківський районний суд м.Львова
в складі:
головуючого судді- Лозинського Б.М.
при секретарі- Волоско М.Й
з участю представника позивача- ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, суд,-
позивач звернувся в суд із позовом в якому просить визнати за ним право власності на гаражний бокс, площею 23,6 м. кв., що знаходиться в подвір'ї будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на майно, в тому числі і на гаражний бокс, площею 23,6 м. кв., що знаходиться в подвір'ї будинку АДРЕСА_1. Вказаний гаражний бокс було забудовано на законних підставах, за власні і кошти його батьком ОСОБА_3 Він після смерті батька ОСОБА_3 прийняв спадкове майно в цілому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2009 року. Однак процедура приватизації гаражного приміщення з об'єктивних причин не закінчена, яким протягом довгого часу користувався померлий ОСОБА_3 Внаслідок чого дане майно не було передано у власність його батькові, а тому він не може в установленому порядку оформити спадщину в нотаріальній конторі на гаражний бокс, площею 23,6 м. кв., що знаходиться в подвір'ї будинку АДРЕСА_1. Тому вважає, що його право та інтереси порушені як спадкоємця, а тому він змушений звертається до суд за захистом такого.
Просить позов задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеному у позові. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів, проти чого не заперечив і представник позивача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до вимог статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу.
Згідно зі ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно із ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3. Після смерті якого відкрилась спадщина на майно, в тому числі до складу спадкового майна померлого ОСОБА_3 входить гаражний бокс, площею 23,6 м. кв., що знаходиться в подвір'ї будинку АДРЕСА_1. Спадкоємців за законом, які мають право на спадкування після смерті померлого ОСОБА_3, окрім позивача, не має.
Згідно ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Позивач після смерті батька ОСОБА_3 прийняв спадкове майно в цілому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2009 року. При цьому позивачу у нотаріальній конторі було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо гаражного боксу, площею 23,6 м. кв., що знаходиться в подвір'ї будинку АДРЕСА_1, оскільки він не має правовстановлюваного документу, підтверджуючого право власності спадкодавця на гараж.
Судом також встановлено, що 1962 році батько позивача, ОСОБА_3, ще за життя звернувся до виконкому Залізничної Районної Ради депутатів трудящих із заявою про укладення орендної угоди на право користуватися гаражем для зберігання власного автомобіля розташованого в подвір'ї будинку АДРЕСА_1. Дане прохання було задоволене на підставі Рішення виконкому Залізничної Районної Ради депутатів трудящих № 1860 від 2 листопада 1962 року(а.с.10).
Гараж, ОСОБА_3 був збудований з дерев'яних будівельних матеріалів, тому пожежники постійно забороняли останньому зберігати автомобіль в даному приміщені. А тому в 1974 році, батько позивача збудував цегляний гараж на місці дерев'яної споруди, підтвердженням даного факту є укладене «Трудовое соглашениє» від 20 вересня 1974 року (а.с.11) про перебудову дерев'яного гаражу на цегляний гараж, яке здійснено з згодою виконкому Франківської районної ради народних депутатів на підставі звернення ОСОБА_3 від 20.03.1998 року(а.с.20).
20 березня 1998 році ОСОБА_3 звернувся до голови виконкому Франківської районної ради народних депутатів ОСОБА_5 із заявою (а.с.20) про передачу цегляного гаражу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в приватну власність, оскільки дана споруда була перебудована за його власний кошт. На подану заяву з проханням надати у приватну власність вище вказане приміщення, ОСОБА_3 отримав лист-відповідь № 1207/172 від 24 лютого 1999 року(а.с.23), із змістом, що для приватизації гаражу потрібно подати ще додаткові документи.
На зазначену вимогу у листі-відповідь №1207/172 від 24 лютого 1999 року ОСОБА_3 зібрав додаткові документи:
- Повідомлення від 19 травня 1998 року (а.с.24) з ЖЕКу 202 до голови Франківського райвиконкому м. Львова про те, що гараж загальної площею 18,0 м. кв. на балансі не рахується і був збудований за власний кошт ОСОБА_3 згідно Трудової угоди від 20 вересня 1974 року.
- Довідку із ЖЕКу 202 про те що, по орендній платі та експлуатаційних витратах у ОСОБА_3 заборгованості немає станом на 1 січня 1999 року(а.с.25).
- Лист Львівського ОДКБТІ та ЕО №1887 від 1 червня 2000 року, в якому зазначається, що Львівського ОДКБТІ та ЕО станом на 1 червня 2000 року не володіє даними щодо приналежності гаражного боксу, який знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1, який згідно вашого запиту орендує п. ОСОБА_3, так як вищезгаданий бокс(гараж) бюро не інвентаризувався, право власності на нього не реєструвалося (а.с.26).
- Лист Головного управління архітектури і містобудування №1610/1790 від 25 червня 2002 року(а.с.31), в якому зазначається, що розміщення гаражу на АДРЕСА_1 не суперечить вимогам генплану міста Львова і те, що Головне управління архітектури і містобудування не заперечує проти приватизації гаражу.
- Лист Львівського міського управління земельних ресурсів №1609/792/01-14 від 23 липня 2002 року(а.с.32), із змістом, що Львівське міське управління земельних ресурсів не заперечує проти приватизації гаража на АДРЕСА_1.
- Технічний паспорт від 20 вересня 2000 року (а.с.30) на гаражний бокс площею 23,6 м. кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та поверхневий план на вище вказаний гараж від 20 вересня 2000 року (а.с.29).
Як вбачається із витягу з протоколу засідання від 24.09.2002 року постійної комісії муніципальних ресурсів, торгівлі та побуту Львівської міської ради, що було відмовлено ОСОБА_3 у приватизації гаражу на АДРЕСА_1 у заявку із тим, що комісія не вбачає за доцільне дозволити пільгову приватизацію даного гаража у зв'язку з важким становищем міського бюджету.
А тому суд вважає, що процедура приватизації гаражного приміщення з об'єктивних причин не закінчена, яким протягом довгого часу користувався померлий ОСОБА_3, тому дане нерухоме майно не було передано в порядку спадкування, а тому, позивач не може в установленому порядку оформити спадщину після померлого батька в нотаріальній конторі.
Оформлення права власності на гаражі, органами місцевого самоврядування, як і у радянські часи та і на даний час, виконується після прийняття до експлуатації, особистого звернення громадянина з проханням оформити вказане право.
Враховуючи, що власник гаражу на даний час померлий, а згідно ст.25 ЦК України цивільна правоздатність особи припиняється після смерті, виконати оформлення та реєстрацію права власності на гараж у загальному порядку неможливо.
Згідно до п.3.4., 3.5., 3.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року за № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 року №1692/5) та листом Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.
Виходячи з вищенаведеного, без правовстановлюючих документів та витягу з реєстру прав, оформити спадкові права у державного або приватного нотаріуса, неможливо. Відповідно до діючого законодавства, громадяни мають право звернутись до суду для оформлення спадкових прав після померлого на гараж.
Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо будівництво здійснювалось із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Враховуючи рік побудови гаражу, наявність фактичного володіння спадкодавцем, документів підтверджуючих право забудовника, відсутність законодавчого врегулювання окрім звернення до суду за оформленням спадкових прав, в інший спосіб позивач не може отримати свідоцтво про право власності на вище зазначене спадкове майно.
У відповідності до положень ст.ст.316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судовий захист права приватної власності громадян може, зокрема, здійснюватися шляхом розгляду справ за позовами про визнання права власності на майно.
В зв'язку з тим, що будівництво гаражу, який знаходиться в подвір'ї будинку АДРЕСА_1 здійснювалось із законом, суд вважає, що після смерті ОСОБА_3, позивач в порядку спадкування набув право власності на вище зазначене майно.
Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права.
Згідно із ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В свою чергу положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. передбачають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що визнання права власності на гаражний бокс, площею 23,6 м. кв., що знаходиться в подвір'ї будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування є єдиним можливим способом захисту порушених прав позивача.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 30, 57, 58, 60, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 4, 15, 16, 321, 328, 392, 1216-1218, 1223, 1258, 1261, 1268 -1270 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на гаражний бокс, площею 23,6 м. кв., що знаходиться в подвір'ї будинку АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
Суддя Франківського
районного суду м. Львова: Лозинський Б.М.