Справа № 355/197/13-к Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л.
Провадження № 11/780/961/13 Доповідач у 2 інстанції Димарецький
Категорія Розділ 2 30.12.2013
Іменем України
26 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Димарецького В.М.,
суддів: Ященко І.Ю., Полосенка В.С.,
за участю засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Баришівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року, яким засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця села Лелеки Баришівського району
Київської області, одруженого, пенсіонера, раніше
не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цим же вироком суду на підставі Закону України ,,Про амністію" від 08.07.2011 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного судом покарання.
Також судом з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень.
ОСОБА_1 визнано судом винним та засуджено за вчинення ним злочину, як зазначено у вироку, за наступних обставин.
30.03.2011 року, близько 16 год., ОСОБА_2 знаходилася поблизу свого подвір"я по АДРЕСА_2 та розкидала сапою землю, яку нагорнув грейдер. В цей час, до неї підійшов ОСОБА_1 і на грунті давніх неприязнених відносин затіяв сварку з ОСОБА_3 з приводу того, що вона накидає землю на територію поблизу його подвір"я. В ході сварки ОСОБА_1 схватив ОСОБА_2 за грудки та декілька разів вдарив її об забор. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 наніс їй декілька ударів в область голови, здійснив забій м"яких тканин на тілі та заподіяв інші тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №4/1 від 18.03.2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2, не погоджується з вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та вважає, що суд не мав права звільняти останнього від призначеного покарання на підставі ст. 1, п. ,,г", ст. 6 Закону України ,,Про амністію" від 08.07.2011 року, оскільки згідно ч. 4 ст. 6 Закону України ,,Про амністію" від 08.07.2011 року під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою. Під час судового розгляду справи щодо ОСОБА_1 прокурор не брав участь. Крім того, згідно п. ,,ж" ст. 4 Закону України ,,Про застосування амністії в Україні" від 01.10.1996 року (з наступними змінами) амністія не може бути застосована до осіб, які не відшкодували завдані ними збитки або не усунули заподіяну злочином шкоду. Судом за наслідками розгляду даної справи стягнуто з засудженого на користь апелянта заподіяну моральну шкоду в сумі 1200 грн. Отже за умови не вчинення ОСОБА_1 до постановлення вироку дій з відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, суд не мав права звільняти засудженого від покарання на підставі амністії. Також суд не мав права звільняти ОСОБА_1 від покарання, оскільки це суперечить ст. 17 Закону України ,,Про амністію" від 08.07.2011 року, де вказано, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і підлягає виконанню протягом трьох місяців. Апелянт просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення: потерпілої ОСОБА_2, яка підтримала подану нею апеляцію; засудженого, який заперечував проти апеляції, останнє слово ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 125 КК України є правильним, оскільки він грунтується на досліджених в судовому засіданні, наведених та оцінених судом у вироку доказах.
Відповідно до п. ,,г" ст. 1 Закону України ,,Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України і на момент набрання чинності цим Законом досягли 60-річного віку.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 вчинив злочин 30 березня 2011 року, який не є тяжким і на момент набрання чинності цим Законом досяг 60-річного віку та звернувся в суді першої інстанції із заявою про застосування до нього п. ,,г" ст. 1 Закону України ,,Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року.
За вказаних вище даних, колегія суддів з рішенням суду першої інстанції про застосування до засудженого ОСОБА_1 Закону України ,,Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року та звільнення його від призначеного судом покарання, яке оспорюється апелянтом, вважає за можливе погодитись. При цьому апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 12 Закону України ,,Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно. Наведене відповідало положенням ст. 1 Закону України ,,Про застосування амністії в Україні" від 01 жовтня 1996 року №392/96-ВР (у редакції від 01 жовтня 1996 року). Із 01 січня 2012 року набрав чинності Закон України ,,Про внесення змін до Закону ,,Про застосування амністії в Україні" та інших законодавчих актів України від 02 червня 2011 року №3465-VІ, відповідно до якого Закон України ,,Про застосування амністії в Україні" викладено у новій редакції. Згідно з новою редакцією Закону України ,,Про застосування амністії в Україні" амністією визнається повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, КК України та його Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Порівняльний аналіз положень Закону України ,,Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року та Закону України ,,Про застосування амністії в Україні" (у редакції Закону від 02 червня 2011 року) дає підстави для висновку, що положення Закону України ,,Про амністію у 2011 році" є більш сприятливими для осіб, котрі притягуються до кримінальної відповідальності за діяння, які вони вчинили до набрання чинності цим Законом включно.
Крім того, Закон України ,,Про застосування амністії в Україні" (у редакції Закону від 02 червня 2011 року) не містить застережень про втрату чинності Законом України ,,Про амністію у 2011 році" із 01 січня 2012 року, а також Закон України ,,Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року не містить застережень про його незастосування у зв'язку із новою редакцією Закону України ,,Про застосування амністії в Україні".
Таким чином, враховуючи положення ст. 5 КК України, при вирішенні питань застосування амністії за діяння, які були вчиненні до набрання чинності Законом України ,,Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року включно необхідно застосовувати положення цього Закону, якщо це поліпшує становище особи. А тому доводи апелянта (не вчинення ОСОБА_1 до постановлення вироку дій з відшкодування заподіяної шкоди, виконання закону про амністію протягом трьох місяців з дня, наступного за днем опублікування) в обґрунтування своєї апеляції та неправильності, на його думку, застосування до ОСОБА_1 Закону України ,,Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року і звільнення останнього від призначеного судом покарання є безпідставними. Також не є підставою для визнання рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 незаконним з підстави - відсутності прокурора в судовому засіданні, оскільки участь прокурора у справах приватного обвинувачення відповідно до КПК України (в редакції 1960 року) не є обов'язковим.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -
Вирок Баришівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію потерпілої ОСОБА_2 - без задоволення.
Головуючий підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом. Суддя В.М. Димарецький