Справа № 459/5466/13-ц
25 грудня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,
з участю: секретаря судового засідання Черник Т.І.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання, -
У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на його користь 30 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання. На обгрунтування вимоги послався на те, що 02.08.1982 року прийнятий на роботу підземним учнем електрослюсаря на шахту «Ім. 25 з'їзду КПСС». 26.10.1982 року переведений на посаду підземного електрослюсаря IV розряду. 15.01.1987 року направлений на курси машиністів гірничих виймальних машин. 26.05.1987 року переведений на посаду підземного машиніста V розряду. 04.01.1988 року переведений на посаду підземного машиніста гірничих виймальних машин VI розряду. 11.03.2002 року переведений на посаду поверхневого електрослюсаря. 21.06.2002 року звільнений з роботи по стану здоров'я. У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці у позивача погіршився стан здоров'я, внаслідок чого останній неодноразово був змушений звертатися за медичною допомогою. Довідкою МСЕК від 14.05.2002 року позивачу вперше було встановлено III групу інвалідності. Довідкою МСЕК від 14.05.2002 року останньому вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності. Згідно з довідкою МСЕК від 15.04.2005 року позивачу безтерміново встановлено 50% втрати професійної працездатності.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, позивач пояснив, що не може виконувати фізичних навантажень. Просять позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду. Факт спричинення позивачеві моральної шкоди не доведено. Просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з трудовою книжкою позивача останній 02.08.1982 року прийнятий на роботу підземним учнем електрослюсаря на шахту «Ім. 25 з'їзду КПСС». 26.10.1982 року переведений на посаду підземного електрослюсаря IV розряду. 15.01.1987 року направлений на курси машиністів гірничих виймальних машин. 26.05.1987 року переведений на посаду підземного машиніста V розряду. 04.01.1988 року переведений на посаду підземного машиніста гірничих виймальних машин VI розряду. 11.03.2002 року переведений на посаду поверхневого електрослюсаря. 21.06.2002 року звільнений з роботи по стану здоров'я.
У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач був змушений звертатися за медичною допомогою, що підтверджується копіями наявних у справі медичних документів.
Довідкою МСЕК серії ЛВА-1 № 119726 від 14.05.2002 року позивачу вперше встановлено III групу інвалідності.
Згідно з довідкою МСЕК серії ЛВА-2 № 007113 від 14.05.2002 року останньому встановлено 50% втрати професійної працездатності.
Відповідно до довідки МСЕК серії ЛВА-2 № 007871 від 23.04.2003 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності.
Довідкою МСЕК серії ЛВА-2 № 009105 від 15.04.2005 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності.
Згідно з довідкою МСЕК серії ЛВА-1 № 136519 від 15.04.2005 року останньому безтерміново встановлено III групу інвалідності.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України установлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Як зазначено у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві відповідачем моральної шкоди унаслідок ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків, що потягло за собою професійне захворювання, а отже, про право позивача на її відшкодування.
Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у справі копіями медичних документів та знаходить своє пояснення згідно із вищевказаними положеннями Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан його здоров'я, тяжкість професійного захворювання, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності унаслідок профзахворювання, що становить 50 %. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди) позовна давність не поширюється. Аналогічні роз'яснення надані у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Тому суд вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 10000,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення 30000,00 грн., то суд вважає, що така належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.
Решта доводів представника відповідача стосовно заперечення факту завдання позивачеві моральної шкоди спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Таким чином, позов задовольняється частково у межах, зазначених вище.
Керуючись: ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч),00 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. В. Грабовський