Справа № 2-1546/11 Головуючий у І інстанції Володько І.С.
Провадження № 22-ц/780/6643/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко
Категорія 44 27.12.2013
іменем України
26 грудня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2013 року у справі:
- за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, треті особи Управління Держкомзему у Білоцерківському районі, Відділ реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання недійсними рішення селищної ради та державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної ресєтрації;
- за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який надалі уточнила і мотивувала тим, що вона за договором купівлі-продажу від 17 серпня 1988 року придбала будинок по АДРЕСА_1. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,4500 га, яка рішенням Дроздівської сільської ради від 17 грудня 2007 року передана їй у власність і надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою для складання державного акту. Однак при розробленні техдокументації з'ясувалося, що її сусідка відповідачка ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку площею 0,4842 га по АДРЕСА_2. Посилалася, що проведена відповідачкою приватизація порушує її права, поскільки межа земельної ділянки відповідачки проходить через ділянку її будинку. Крім того, у власність відповідачки передано частину ділянки, яка перебувала у її користуванні. У зв'язку із наведеним просила поновити строк позовної давності, визнати недійсним рішення Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 22 грудня 1997 року щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,45 га по АДРЕСА_2, визнати недійсними державний акт на право приватної власності на землю площею 0,4842 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_2 серія ІV-КВ № 115705, виданий на ім'я ОСОБА_2 18 травня 1998 року та скасувати його реєстрацію.
У лютому 2012 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов, в якому просила усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою по АДРЕСА_2, зобов'язавши ОСОБА_1 знести житловий будинок та відновити паркан згідно меж державного акту. Вимоги мотивувала тим, що на підставі державного акту серія ІV-КВ № 115705, виданого 18 травня 1998 року Дроздівською сільською радою, їй належить земельна ділянка площею 0,4842 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_2. На даній ділянці розташована частина старого будинку ОСОБА_1, який підлягав знесенню у зв'язку із наданням останній дозволу на будівництво нового житлового будинку. Існування старого будинку порушує її права землевласника, які підлягають захисту шляхом знесення будинку.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2013 року у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено в повному обсязі.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову і ухвалити нове, яким її вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову і ухвалити нове, яким її вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального права.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ч.3 ст.5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що, поскільки ОСОБА_1 просить визнати недійсним рішення Дроздівської сільської ради від 22 грудня 1997 року «Про передачу у власність земельних ділянок» та просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 115705 виданий Дроздівською сільською радою 18 травня 1998 року на підставі рішення Дроздівської сільської ради від 22 серпня 1997 року, то відповідно до прикінцевих положень ЗК України, який набрав чинності з 1 січня 2002 року, він застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, слід керуватися ЗК України 1990 року та ЗК УРСР.
Згідно ст. 9 Земельного Кодексу України, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) погодження проектів землеустрою; 7) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 8) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 9) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 10) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 12) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
Згідно ч.1 ст.17 ЗК України передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки, а згідно ч.2 ст.17 цього Кодексу громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї.
Відповідно до п. 44 Примірного статуту колгоспу, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР 28 листопада 1969 року, зміни і доповнення затверджені постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР 10 липня 1980 року, колгосп за рішенням загальних зборів колгоспників надає присадибні земельні ділянки вчителям, лікарям та іншим спеціалістам, які працюють у сільській місцевості і проживають на території колгоспу. Робітникам, службовцям, пенсіонерам та інвалідам, що проживають на території колгоспу, при наявності вільних присадибних земель присадибні ділянки можуть надаватися за рішенням загальних зборів колгоспників.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач за основним позовом ОСОБА_1, маючи намір придбати у мешканця с. Дрозди ОСОБА_4 житловий будинок в АДРЕСА_1, звернулась із заявою про виділення земельної ділянки до колгоспу ім. Леніна с. Дрозди. Дане звернення з заявою ОСОБА_1 було обумовлено тим, що відповідно до вимог ст.77 ЗК УРСР (чинного на момент придбання будинку) колгосп за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) надає присадибні земельні ділянки вчителям, лікарям та іншим спеціалістам, які працюють і проживають у сільській місцевості.
За заявою ОСОБА_1, рішенням зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Леніна с. Дрозди від 07 липня 1988 року прийнято рішення про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,15 га для придбання жилого будинку в АДРЕСА_1 у ОСОБА_4, при цьому ОСОБА_1 зобов'язалася частину вирощеного врожаю здавати колгоспу, що підтверджується випискою з протоколу АДРЕСА_2 від 07 липня 1988 року зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Леніна с. Дрозди.
Згідно ст.78 ЗК УРСР (чинного на момент придбання ОСОБА_1 будинку) визначались розміри присадибного землекористування робітників, службовців і інших громадян, які проживають у сільській місцевості, і відповідно до вимог даної статті робітники, службовці і інші громадяни, які проживають у сільській місцевості, користуються присадибними земельними ділянками, включаючи площу, зайняту будівлями, у таких розмірах: - 3) всі інші робітники і службовці, які проживають у сільській місцевості, але не працюють у сільському господарстві, - не більше 0,15 гектара, а на поливних землях - не більше 0,08 гектара на сім'ю.
Відповідно до протоколу засідання виконавчого комітету Дроздівської сільської ради від 09 серпня 1988 року, виконком сільської ради затвердив рішення уповноважених колгоспників колгоспу ім.Леніна від 07 липня 1988 року за АДРЕСА_2 про надання ОСОБА_1 земельної ділянки при будинку АДРЕСА_1 в розмірі 0,15 га, в тому числі 0,06 га для утримання будинку і 0,09 га для вирощування с/г продукції та продажу її лишків державі.
Після прийняття зборами уповноважених колгоспників колгоспу ім. Леніна с. Дрозди рішення від 07 липня 1988 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,15 га для придбання житлового будинку, між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 був укладений 17 серпня 1988 року Договір купівлі-продажу пустуючого жилого будинку. В подальшому, ОСОБА_1, яка мала намір знести придбаний пустуючий житловий будинок і побудувати новий будинок, була видана 17 вересня 1988 року довідка за № 34, згідно якої по земельній шнуровій книзі колгоспу за ОСОБА_1 числиться 0,15 га присадибної ділянки і правління колгоспу ім. Леніна с.Дрозди просить виконком Дроздівської сільської Ради дати згоду на будівництво ОСОБА_1 індивідуального жилого будинку і необхідних споруд на цій ділянці.
Виконавчим комітетом Дроздівської сільської ради було прийнято рішення від 13 вересня 1988 року протокол АДРЕСА_1, просити виконком Білоцерківської районної Ради народних депутатів дозволити ОСОБА_1 перебудову нового житлового будинку, замість купленого пустуючого, що підлягає знесенню, а також нового сараю, літньої кухні, погребу, гаража - на закріпленій земельній ділянці площею 0,15 га в АДРЕСА_1.
На підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської районної Ради від 15 листопада 1988 року був розроблений план забудови садиби ОСОБА_1 і даний план 09 грудня 1988 року був затверджений, однак ОСОБА_1 придбаний пустуючий житловий будинок знесений не був.
Також судом першої інстанції встановлено, що 31 жовтня 1988 року між відповідачкою ОСОБА_2 та її бабою ОСОБА_5 укладений договір довічного утримання, згідно якого ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_2.
Відповідно до архівної довідки № 4 від 25 січня 2010 року, виданої архівним відділом Білоцерківської районної державної адміністрації, в протоколі № 8 засідання правління колгоспу ім. Леніна с. Дрозди Білоцерківського району від 25.VII.88 року відображено, що на правлінні слухали заяву ОСОБА_2 і вирішили рекомендувати зборам уповноважених виділити 0,06 га землі для оформлення документів договору довічного утримання. Також, згідно вказаної довідки по документах колгоспу ім. Леніна с.Дрозди Білоцерківського району в протоколах загальних зборів уповноважених членів колгоспу дані про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 за 1988-1989 року відсутні
Відповідно до довідки виконавчого комітету Дроздівської сільської ради, виданої на ім'я голови колгоспного двору ОСОБА_5, згідно господарської книги під № 17 за цим двором значиться житловий будинок, сарай погріб і всі будівлі розташовані на землі, закріпленій колгоспом, площею 0,61 га. Загальні збори колгоспників постановою АДРЕСА_2 від 15 липня 1988 року надали набувачу будинку ОСОБА_2 в користування земельну ділянку, на якій знаходиться будинок. В довідці розмір земельної ділянки не вказаний.
При огляді судом першої інстанції погосподарської книги № 1 Дроздівської сільської ради на 1986-1990 роки в зазначеній книзі на аркушах 34-35 мається запис ОСОБА_5, який виправлений на ОСОБА_2 і в даній книзі за період з 1986 року по 1989 рік значиться земельна ділянка площею 0,61 га. В оглянутій судом погосподарській книзі № 1 Дроздівської сільської ради за 2011-2015 роки значиться за ОСОБА_2, земельна ділянка площею 0,4842, а за ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,15 га.
Таким чином, ОСОБА_2 на підстави договору довічного утримання набула у власність житловий будинок АДРЕСА_2, який знаходився на земельній ділянці площею 0,61 га.
З метою отримання у власність земельну ділянку, на якій розташований належний ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_2, остання звернулась з відповідною заявою до Дроздівської сільської ради, яка своїм рішенням від 22 серпня 1996 року прийняла рішення передати ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_2 для ведення особистого підсобного господарства 0,33 га, індивідуального будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,15 га, загальною площею 0,48 га.
Крім того, рішенням Дроздівської сільської ради від 22 грудня 1997 року (пункт 1) прийнято рішення передати ОСОБА_2, яка проживає в АДРЕСА_2, у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0,45 га, яка розташована біля будинку і цією ділянкою користується із 1990 року.
Також в судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ГУ-КВ № 115705, виданого Дроздівською сільською радою 18 травня 1998 року на підставі рішення сільської ради від 22 серпня 1997 року, являється власником земельної ділянки площею 0,4842 га, розташованої на території
с.Дрозди, вул.Лісова, 7 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель і господарських споруд, ведення особистого підсобного господарства.
Відповідно до архівної довідки за № 63 від 28 травня 2009 року, виданої архівним відділом Білоцерківської районної державної адміністрації, по документах Дроздівської сільської ради в протоколі десятої сесії другого скликання від 22 грудня 1997 року в рішенні № 10-83 «Про передачу у власність земельних ділянок» значиться: « 1. Передати гр. ОСОБА_2, яка проживає в АДРЕСА_2 у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0,45 га, яка розташована біля будинку і цією ділянкою користується із 1990 року».
Тобто, судом першої інстанції встановлено, що наявні два рішення Дроздівської сільської ради про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 - це рішення 9 сесії XXII скликання Дроздівської сільської ради від 22 серпня 1996 року, яким ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,48 га, та рішення 10 сесії XXII скликання Дроздівської сільської ради від 22 грудня 1997 року, яким ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,45 га., а відповідно до архівної довідки в архівах наявний протокол десятої сесії другого скликання від 22 грудня 1997 року рішенні № 10-83, яким ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,45 га. При цьому в державному акті на право приватної власності на землю серії ІУ-КВ № 115705, виданого Дроздівською сільською радою 18 травня 1998 року зазначено, що даний державний акт виданий на підставі рішення 9 сесії XXII скликання Дроздівської сільської ради від 22 серпня 1997 року.
Таким чином, судом встановлено, що при оформленні державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2, буди допущені помилки, в державному акті невірно вказано рішення Дроздівської сільської ради, на підставі якого передавалась у власність земельна ділянка.
Відповідно до оглянутої в судовому засіданні технічної документації по складанню Державних актів на право приватної власності на землю громадянами в с. Дрозди Білоцерківського району Київської області (книга № 1 за 1998 рік), у книзі наявне рішення Дроздівської сільської ради за № 20 від 11 березня 1998 року, яким затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок в с. Дрозди, проведеної Госпрозрахунковим виробничим бюро при Білоцерківському районному відділі земельних ресурсів, а також передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва, обслуговування житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства громадянам України згідно з додатком, та надано дозвіл Госпрозрахунковому бюро при БРВЗР на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю, (а.36 книги № 1). На аркуші 76 цієї книги мається в наявності виписка з рішення 9 сесії XXII скликання Дроздівської сільської ради від 22 серпня 1996 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_2 для ведення особистого підсобного господарства 0,33 га, індивідуального будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,15 га, загальною площею 0,48 га, а аркуш 77 книги - акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, а аркуш 78 - план встановлених меж.
Отже, в технічній документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю мається рішення Дроздівської сільської ради від 22 серпня 1996 року, а вже сам державний акт серії ІУ-КВ № 115705 виданий, як зазначено в ньому, на підставі рішення 9 сесії XXII скликання Дроздівської сільської ради від 22 серпня 1997 року.
При огляді книги № 1 технічної документації по складанню Державних актів на право приватної власності на землю громадянами в с. Дрозди Білоцерківського району Київської області встановлено, що в книзі мається технічна документація по складанню державних актів на право приватної власності на землю на 141 жителя с. Дрозди. Крім відповідача за основним позовом ОСОБА_2 (аркуш 76) в матеріалах технічної документації мається виписка з рішення 9 сесії XXII скликання Дроздівської сільської ради від 22 серпня 1996 року про передачу у приватну власність земельної ділянки також у ОСОБА_6 (аркуш 91), ОСОБА_7 (ар. 263), ОСОБА_8 (ар. 269), ОСОБА_9 (ар. 278), а в матеріалах
технічної документації ОСОБА_10 (ар.105) і ОСОБА_11 в рішенні дата рішення і номер рішення взагалі написані механічним олівцем, а також в більшості рішень сільської ради розміри земельних ділянок взагалі не вказані, або написані механічним олівцем.
Також в технічній документації (аркуш 77 книги № 1) наявний акт встановлення та погодження зовнішніх між земельної ділянки в натурі. Згідно висновку експертів за № 4618/4619/13-32 від 31.07.2013 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Суміжні землекористувачі» у рядку «В-Г ОСОБА_1.» акту встановлення та погодження зовнішніх між земельної ділянки в натурі від 05.11.1997 року виконаний не ОСОБА_1., а іншою особою.
При цьому суд першої правильно виходив з того, що непогодження суміжним землекористувачем акту встановлення та погодження зовнішніх між земельної ділянки в натурі, не може само по собі бути підставою для визнання державного акту на право власності на землю недійсним.
Таким чином, встановлено, що під час складання та оформлення документації щодо отримання відповідачем за основним позовом ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 були допущені помилки і в державному акті серії ІУ-КВ № 115705 не вірно було вказано рішення, на підставі якого він був виданий, а також суміжний землекористувач ОСОБА_1 не підписувала акт встановлення та погодження зовнішніх між земельної ділянки в натурі від 5 листопада 1997 року.
З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що первісний позов не підлягає до задоволення, так як будь-які права ОСОБА_1 порушені не були. Як до отримання відповідачем за основним позовом ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, так і після набуття ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, позивач за основним позовом ОСОБА_1 мала та має право на користування земельною ділянкою площею 0,15 га. Рішення Дроздівської сільської ради про передачу ОСОБА_2 у власність земельну ділянку було прийнято в 1997 році, а Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_2 був виданий 18.05.1998 року. У позивача за основним позовом ОСОБА_1 виникло право на користування земельною ділянкою площею 0,15 га з моменту придбання жилого будинку і на даний час воно не змінилось і ОСОБА_1 продовжує користуватися вказаною земельною ділянкою.
Суд прийшов до вірного висновку про безпідставність посилань ОСОБА_1 на те, що вона придбала житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,45 га, а тому вона мас право на користування даною земельною ділянкою і в зв'язку з отриманням ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,4842 га її права порушуються, так як ОСОБА_2 захопила частину її земельної ділянки. У судовому засіданні позивач за основним позовом ОСОБА_1 не надала суду жодного документа, який би підтверджував право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою площею більше ніж 0,15 га. Позивачем ОСОБА_1 було надано суду рішення 15 сесії 5 скликання Дроздівської сільської ради від 17 грудня 2007 року, згідно якого було передано ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 0,45 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку в кількості 0,25 га для обслуговування житлового будинку та в АДРЕСА_3, земельну ділянку в кількості 0,20 га для ведення особистого селянського господарства. Представник відповідача -Дроздівської сільської ради в судовому засіданні зазначив, що в с. Дрозди відсутня адреса - АДРЕСА_3, а допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що в 2007 році він працював в с. Дрозди сільським головою і дійсно приймалось рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, однак земля передавалась ОСОБА_1 сторонніми людьми і в іншому місці і дана земельна ділянка до домоволодіння не має ніякого відношення і по всіх наявних документах ОСОБА_1 ніколи не виділялось біля домоволодіння земельна ділянка розміром більше ніж 0,15 га.
Безпідставними також є посилання ОСОБА_1 та її представника, що передача відповідачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки порушує права ОСОБА_1, так як на частині переданої ОСОБА_2 у власність земельної ділянки знаходиться частина будинку ОСОБА_1 Судом встановлено, що межа земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача за основним позовом ОСОБА_2 проходить частково
через житловий будинок, придбаний ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу пустуючого жилого будинку. Даний житловий будинок був придбаний ОСОБА_1 17 серпян 1988 року і останній було надано дозвіл на знесення даного будинку і будівництво нового будинку. Згідно технічного паспорту будинок 1952 року побудови, а згідно погосподарської книги будинок 1910 року побудови. ОСОБА_1 маючи намір знести старий придбаний будинок і побудувати новий, розробила план забудови, однак до даного часу старий будинок не знесла. При цьому лише реєстрацію права власності на будинок здійснила 5 листопада 2007 року.
Під час виїзного судового засідання 15 листопада 2012 року суд першої інстанції встановив, що житловий будинок АДРЕСА_1 частково розташований на земельній ділянці вказаного домоволодіння, а частково на земельній ділянці сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2. Придбаний ОСОБА_1 будинок АДРЕСА_1 має ветхий вигляд, стіни зроблені з глини і в будинку були відсутні признаки проживання, так як на момент огляду будинку у холодну пору року, обігрів будинку не здійснювався. Також, на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1, поруч зі старим будинком побудований новий будинок (зі слів ОСОБА_1 літня кухня), а також мається капітальний фундамент під новий будинок.
Таким чином, на момент отримання відповідачем за основним позовом ОСОБА_2 у власність земельної ділянки в 1998 році, вже була розроблена документація на будівництво ОСОБА_1 нового будинку і надано дозвіл на знесення старого будинку, а також на момент видачі ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на землю, не було зареєстровано право власності на старий будинок придбаний ОСОБА_1 і так як ОСОБА_1 повинна була знести старий будинок і побудувати новий, то ОСОБА_2 будь-яким чином не порушує права ОСОБА_1 і не з вини ОСОБА_2 частина не знесеного ОСОБА_1 будинку знаходиться на земельній ділянці домоволодіння ОСОБА_2
ОСОБА_1, згідно наявних документів, має право користуватися земельною ділянкою лише площею 0,15 га і на даний час користується земельною ділянкою вказаної площі, що підтверджується і актом обстеження земельної ділянки земельною комісією Дроздівської сільської ради від 4 червня 2008 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 0,15 га. Тобто, в зв'язку з передачею ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,4842 га, будь-які права ОСОБА_1 порушені не були.
Суд першої інтанції прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність відмову у позові ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском нею строків позовної давності та відсутності підстав для його поновлення. При цьому суд керувався наступним.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а відповідно до ч.5 вказаної статті, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
ОСОБА_1 просить визнати недійсним рішення Дроздівської сільської ради від 22 грудня 1997 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, а також визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 115705 виданий Дроздівською сільською радою 18 травня 1998 року, однак з даним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 30 листопада 2011 року, пропустивши строк.
Суд обгрунтовано відмовив у поновленні строку з огляду на відсутність поважних причин для його поновлення, поскільки при огляді цивільної справи Білоцерківського міського суду № 2-95/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Дроздівська сільська рада про визнання державного акту на землю недійсним, в поданому до Білоцерківського міськрайонного суду 15 червня 2009 року позові, ОСОБА_1 зазначила, що у 2007 році їй стало відомо про рішення 9 сесії 22 скликання від 22 серпня 1997 року Дроздівської сільської ради про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки.
Вказаний позов залишений без розгляду за заявою ОСОБА_1 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 29 квітня 2010 року. Крім того, 22 жовтня 2010 року ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2 і Дроздівської сільської ради про визнання недійсними рішення Дроздівської сільської ради та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю (цивільна справа № 2-331/11), який ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 5 травня 2011 року залишено без розгляду в зв'язку з неявкою позивача в судове засідання, а ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском процесуальних строків і відсутністю клопотання або окремої заяви про поновлення пропущених строків.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_2 просить усунути перешкоди в користуванні нею земельною ділянкою, зобов'язавши ОСОБА_1 знести старий будинок за адресою АДРЕСА_1, так як частина даного будинку знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у її власності.
Згідно ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вище вказувалося судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,4842 га за адресою АДРЕСА_2 і право власності на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 115705 виданим Дроздівською сільською радою 18 травня 1998 року. На належній їй ділянця частково розташований належний ОСОБА_1 із 1988 року старий нежилий будинок, який мав бути знесений і побудований новий будинок. Після набуття права власності на земельну ділянку в 1998 році у позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 виникло право звернення до суду з даними позовними вимогами, однак з даним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду лише в 2011 році, тобто через 13 років, що свідчить про пропуск нею строків позовної давності захисту свого права.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
Доводи апелянта ОСОБА_1 та її представника про те, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності із поважних причин і він має бути поновлений спростосуються матеріалами справи та іншими доказами.
Мотивуючи свої вимоги про поновлення строку позовної давності ОСОБА_1 та її представник посилаються на те, що раніше подані ОСОБА_1 позови про визнання недійсними рішень та держанвого акта залишені без розгляду, проте дані обставини не свідчать про поважність пропуску строку позовної давності. Зокрема у справі № 2-95/10 Білоцерківського міськрайонного суду позов ОСОБА_1 залишений ухвалою суду без розгляду відповідно до поданої нею заяви, а у справі № 2-331/11 позов ОСОБА_1 залишений без розгляду у зв'язку ізх її повторною неявкою. Отже, названі апелянтами причини не є поважними.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 також не грунтуються на доказах та не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову у зв'язку із пропуском строків позовної давності.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :