Справа № 2-4395/13 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В.
Провадження № 22-ц/780/7078/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв
Категорія 29 25.12.2013
Іменем України
24 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді Фінагєєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Власенко О.В.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промавтотехсервіс" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промавтотехсервіс" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, -
У листопаді 2012 року ТОВ «Промавтотехсервіс» звернулось до суду з позовом та просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку матеріальні збитки у розмірі 121 027 грн. 63 коп.
Позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що з 02.07.2010 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду завідувача складу запчастин, автоматеріалів та аксесуарів відділу торгівлі запасними частинами, а пізніше його було переведено на посаду приймальника замовлень. З 02.07.2010 року ТОВ «Промавтотехсервіс» ОСОБА_2 було прийнято на посаду комірника складу запчастин, автоматеріалів та аксесуарів відділу торгівлі запасними частинами, а пізніше ОСОБА_2 було переведено з посади комірника на посаду фахівця з продажу запасних частин відділу торгівлі запасними частинами. 16.11.2010 року між позивачем та відповідачами було укладено Договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. У лютому 2012 року на основі Наказу ТОВ «Промавтотехсервіс» робочою комісією було проведено повну позачергову інвентаризацію усіх складів позивача, у результаті якої було виявлено недостачу. Відповідачі на момент проведення інвентаризації були матеріально відповідальними особами за майно позивача, яке знаходиться на Складі № 1 та Складі № 5. Загальна сума недостачі, яка була виявлена на цих складах, становить 121 027 грн. 63 коп. За фактом виявлення недостачі під час проведення повної позачергової інвентаризації було проведено службове розслідування і комісія дійшла висновку, що в утворенні недостачі на Складі №1 та Складі № 5 винні матеріально-відповідальні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Відповідачі власними підписами на актах списання підтвердили факт недостачі та її списання на позабалансовий рахунок позивача.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2013 року ТОВ «Промавтотехсервіс» відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалення нового рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що інвентаризаційні описи позивачем суду не надавалися, а тому не зрозуміло з яких підстав суд встановив, що вони не відповідають установленій формі. Для відповідачів позивачем були створені всі необхідні умови для нормальної роботи та повного збереження дорученого їм майна. Вина відповідачів підтверджується Актом службового розслідування.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 02.07.2010 року ТОВ «Промавтотехсервіс» прийняло ОСОБА_1 на посаду завідувача складу запчастин, автоматеріалів та аксесуарів відділу торгівлі запасними частинами з окладом відповідно до штатного розпису, що підтверджується копією Наказу № 47-вк від 01.07.2010 року. Цього ж дня позивачем на посаду комірника складу запчастин, автоматеріалів та аксесуарів відділу торгівлі запасними частинами з окладом відповідно до штатного розпису був прийнятий ОСОБА_2, що підтверджується копією Наказу № 47-вк від 01.07.2010 року (а.с.7-8, Т.1).
Відповідно до Наказу № 108-вк від 22.10.2012 року «Про переведення ОСОБА_1», останнього було переведено з посади завідувача складу запчастин відділу торгівлі запасними частинами на посаду приймальника замовлень, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (а.с.10, Т.1).
Відповідно до Наказу № 68-вк від 25.06.2012 року «Про переведення ОСОБА_2» з 25.06.2012 року останнього було переведено з посади комірника складу запчастин, автоматеріалів та аксесуарів відділу торгівлі запасними частинами на посаду фахівця з продажу запасних частин відділу торгівлі запасними частинами, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (а.с.9, Т.1).
16.11.2010 року між позивачем та відповідачами було укладено Договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
На основі Наказу ТОВ «Промавтотехсервіс» №36 від « 24» лютого 2012 року «Про проведення повної позачергової інвентаризації усіх складів», робочою комісією було проведено повну позачергову інвентаризацію усіх складів позивача (а.с.12-13, Т.1).
13 березня 2013 року ТОВ «Промавтотехсервіс» складено акт службового розслідування, в якому зазначено, що винними в утворенні недостачі на Складі № 1 та Складі № 5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.15-16, Т.1).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність умов, передбачених ст. 130 КЗпП України, які можуть бути підставою для відшкодування матеріальної шкоди відповідачами на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» розглядаючи спори щодо відшкодування шкоди працівником, суд у кожному окремому випадку зобов'язаний дослідити обставини, від яких залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема з'ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, що забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Відповідно до ст. 135-2 КЗпП України при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади). Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються Міністерством праці України.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність вини відповідачів в утворенні недостачі.
Так, звертаючись до суду з позовом про стягнення матеріальних збитків, позивач зазначає, що вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується Актом службового розслідування. Однак, ТОВ «Промавтотехсервіс» не звернуло уваги на те, що до початку інвентаризації прибуткові та видаткові документи на товарно-матеріальні цінності, які знаходилися на складі та за які відповідачі несли відповідальність, не були обліковані. Крім того, у матеріалах справи відсутні дані про те, що інвентаризація проводилася у присутності усіх матеріально-відповідальних осіб. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи на що звернув увагу судів Вищий Спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (т. 2 а.с. 151).
Згідно пункту 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994 року проведення інвентаризації є обов'язковим при зміні матеріально-відповідальних осіб.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідачі були прийняті на роботу 02.07.2010 року. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду завідувача складу, а ОСОБА_2 - на посаду комірника складу. Однак матеріали справи не містять даних про те, що при прийнятті на роботу відповідачів у липні 2010 року була проведена інвентаризація майна, що передавалося їм на зберігання.
Відповідно до ст. 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
Як встановлено в судовому засіданні, до проведення інвентаризації та виявлення нестачі траплялися випадки відчинення приміщення складів та отримання матеріальних цінностей іншими працівниками підприємства без присутності матеріально відповідальних осіб. Зазначені обставини визнані представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах а тому підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промавтотехсервіс" відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Фінагєєв В.О.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.