Справа № 355/239/13-ц Головуючий у І інстанції Єременко Л.О.
Провадження № 22-ц/780/5953/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко
Категорія 45 25.12.2013
Іменем України
19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.,
суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,
встановила:
У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що наприкінці 1992 року вона познайомилася з ОСОБА_4, у них з'явилися постійні сімейні відносини та за взаємною згодою вони стали проживати в її квартирі, яка знаходиться у АДРЕСА_1.
З часу спільного проживання у них склалися міцні сімейні стосунки, вони мали взаємні права та обов'язки, спільний бюджет, вели спільне господарство, були постійно пов'язані спільним побутом та допомогали один одному.
У травні 2002 року вони придбали у громадянина ОСОБА_5 земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,060 га для ведення садівництва, що знаходиться в СТ «Енергетик» на території Сезенківської сільської ради Баришівського району Київської області, на якій вони вирішили побудувати садовий будинок і на яку 24.12.2003 року на ім'я ОСОБА_4 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку.
У ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. За його життя шлюб між ними зареєстровано не було, тому спадкоємцями першої черги за заком є його батьки, відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Оскільки з 1993 року та по день смерті ОСОБА_4 позивачка проживала з ним спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за спільні кошти на придбаній земельній ділянці для ведення садівництва було збудовано незакінчений будівництвом садового будинок, що є істотним збільшенням вартості земельної ділянки, тому просила встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірну земельну ділянку, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія КВ № 055946. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недобудований садовий будинок, що знаходиться на зазначеній земельній ділянці та провести поділ спірної земельної ділянки та незакінченого будівництвом садового будинку.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09 вересня 2013 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею НОМЕР_1 площею 0,060 га, цільове призначення для ведення садівництва, що знаходиться за вказаною адресою, та недобудований садовий будинок, що знаходиться на вказаній земельній ділянці. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов в частині встановлення факту проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні доведено існування на протязі 20 років сім'ї без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3, спірна земельна ділянка придбана ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за спільні кошти і її слід вважати їхньою спільною сумісною власністю. Також суд вважав за потрібне визнати їхньою спільною сумісною власністю незакінчений будівництвом садовий будинок.
Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
За змістом ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Згідно роз'яснень п. 20 та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Статтями 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина за законом і спадкоємцями першої черги є його батьки, відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Встановлено, що до складу спадщини входить спірна земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,06 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що знаходиться за адресою Київська область, Баришівський район, Сезенківська сільська рада, садове товариство "Енергетик", яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія КВ № 055946, виданого 24.12.2003 року на його ім'я на підставі розпорядження Баришівської райдержадміністрації від 05.08.2003 року № 314.
Тобто, ОСОБА_4 набув право на спірну земельну ділянку шляхом передачі її у власність в порядку безоплатної приватизації відповідно до вимог ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України.
Тому висновки суду першої інстанції про те, що дана земельна ділянка була придбана позивачкою та ОСОБА_4 за час проживання однією сім'єю за спільні кошти і є їхньою спільною сумісною власністю, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Також безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що за час проживання однією сім'єю позивачки та ОСОБА_4 за спільні кошти було збудовано незакінчений будівництвом садовий будинок, який є їхньою спільною сумісною власністю, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази щодо побудови садового будинку, його наявності на час відкриття спадщини, проценту готовності та джерела і часу його побудови.
Крім того, суд, відмовляючи в позові в частині поділу земельної ділянки та незакінченого будівництвом садового будинку, обґрунтовував свої висновки тим, що в матеріалах справи відсутні належні документи відносно побудови будинку та господарських споруд, які б давали підстави вирішити спір в цій частині позовних вимог.
Тобто, суд, задовольняючи позов в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недобудованого садового будинку дійшов висновку, що це майно є предметом спору, а відмовляючи в позові про поділ цього майна в натурі, дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні документи відносно побудови будинку та господарських споруд, чим вступив у протиріччя.
Главою 6 ЦПК України передбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Як убачається з позовної заяви, позивачка пов"язувала встановлення факту її проживання з померлим ОСОБА_4 однією сім"єю для визнання спірного майна спільною сумісною власністю.
З урахуванням наведеного, оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивачки, що за час спільного проживання з ОСОБА_4 між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, і що ними за час спільного проживання і за спільні кошти придбано спірну земельну ділянку та збудовано незакінчений будівництвом садовий будинок, то суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про часткове задоволення позову в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнання їхньою спільною сумісною власністю спірної земельної ділянки і недобудованого садового будинку.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнання їхньою спільною сумісною власністю спірної земельної ділянки і недобудованого садового будинку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 312, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 вересня 2013 року в частині встановлення факту проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу та визнання спільною сумісною власністю земельної ділянки і садового будинку скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді