Яготинський районний суд Київської області
справа № 382/2943/13-ц
2/382/1099/13
27 грудня 2013 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Бурзель Ю.В.,
при секретарі - Ковальчуку В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Яготині Київської області позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Яготинський маслозавод" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Зазначав, що з 29 квітня 2013 року він перебував у трудових відносинах із публічним акціонерним товариством "Яготинський маслозавод" (далі - ПАТ «Яготинський маслозавод») і працював на посаді налагоджувальника устаткування у виробництві харчової продукції другого розряду.
Наказом № 573/к від 19 листопада 2013 року його було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Посилаючись на те, що його звільнення проведено з порушенням вимог законодавства про працю, просив поновити його на роботі на посаді налагоджувальника устаткування у виробництві харчової продукції другого розряду у гофротарний цех ПАТ "Яготинський маслозавод", стягнути з ПАТ «Яготинський маслозавод» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та понесені ним витрати на правову допомогу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 з роботи було проведено з дотриманням вимог закону, просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши надані докази, дійшов наступних висновків.
Установлено, що згідно наказу від 26 квітня 2013 року ОСОБА_1 з 29 квітня 2013 року прийнятий на роботу тимчасово на два місяці у гофротарний цех ПАТ «Яготинський маслозавод» виготовлювачем гофротари (а.с. 28) на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с. 29).
Наказом від 27 червня 2013 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України з 28 червня 2013 року (а.с. 27).
У подальшому з 02 липня 2013 року ОСОБА_1 був зарахований у гофротарний цех налагоджувальником устаткування з виробництва харчової продукції (а.с. 6).
15 жовтня 2013 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення з роботи з 31 жовтня 2013 року за згодою сторін (а.с. 24).
Однак з 31 жовтня 2013 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному по 18 листопада 2013 року включно (а.с. 21-22).
19 листопада 2013 року ОСОБА_1 вийшов на роботу та подав заяву про відкликання своєї заяви про звільнення з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Наказом від 19 листопада 2013 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 19 листопада 2013 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 23).
Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України угода сторін трудового договору є підставою припинення трудового договору.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженими ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
За таких обставин суд приймає до уваги доводи представника позивача про те, що на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_1 повинен бути звільнений з роботи у погоджений сторонами трудового договору строк - 31 жовтня 2013 року, так як установлені КЗпП України гарантії щодо недопущення звільнення працівника з роботи у період його тимчасової непрацездатності не поширюються на звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Разом із тим дні тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 були оплачені, можливість відкликання працівником заяви про звільнення на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України не передбачена чинним законодавством, а тому звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено з дотриманням його трудових прав і не може бути визнано таким, що проведено без законної підстави.
Ураховуючи наведене, не є звільненням без законної підстави звільнення ОСОБА_1 з роботи не з 31 жовтня 2013 року, а з 19 листопада 2013 року, так як хоча згідно заяви про звільнення ОСОБА_1 сторонами трудового договору був визначений строк звільнення з роботи 31 жовтня 2013 року, однак з 31 жовтня 2013 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному і був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України у перший день виходу на роботу після закінчення періоду тимчасової непрацездатності 19 листопада 2013 року, при цьому дні тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 були оплачені відповідно до вимог чинного законодавства. За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання звільнення з роботи незаконним та поновлення на роботі відсутні.
За змістом ст. 235 КЗпП України працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, у разі звільнення без законної підстави. При цьому при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ураховуючи, що звільнення ОСОБА_1 з роботи було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства і ОСОБА_1 не підлягає поновленню на роботі, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу також слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 36, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Яготинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
СуддяОСОБА_2