1326/10280/2012
2/465/1222/13
Іменем України
10.12.2013 Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Дячишин В.Ф.
при секретарі Довба Ю.І.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідча ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, з участю третьої осби: ОСОБА_4-нотаріуса Львівського міського нотаріального округу про визнання недійсними договору дарування квартири,-
Позивач звернулася з позовом до суду, в якому просить визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 12.11.2004 року -недійсним. Свої вимоги мотивує тим, що укладення даного договору відбулося за збігом поважних негативних для дарувальника обставин, у критичній ситуації під психологічним примусом. Підписуючи такий договір вона вважала, що укладає заповіт на свою внучку. Вважає, що зазначений договір укладений з порушенням законодавства та інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та вважається недійсним з моменту укладення, оскільки у договорі не вказано місце укладення договору та процедура його нотаріального посвідчення. Текст договору не був попередньо узгоджений між сторонами, оскільки вона та її син ОСОБА_5 перебували у різних лікувальних закладах. Окрім того, при нотаріальному посвідченні договору дарування позивачкою не надавалось оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру. У договорі вказано, що при його укладенні був присутнім обдаровуваний ОСОБА_5 про що свідчить його підпис, однак такі дані не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_5 перебував на лікуванні у медичному закладі. Більше того, у подальшому ОСОБА_5, як обдарований відмовився від прийняття дарунку за даним договором дарування. Просить позов задовольнити, з причин вище викладених.
Представник відповідачки подав заперечення на вказану позовну заяву, яким просить відмовити у її задоволенні, за таких підстав. Вказаний у позові правочин укладений більше дев'яти років тому,строк позовної давності на звернення до суду із даним позовом сплив ще у 2009 році, позивачка не заявила вимогу про поновлення такого строку. Позивачка розуміла зміст договору, договір підписано сторонами у присутності нотаріуса, відповідно їх дієздатність встановлена. Твердження позивачки про те, що вона підписуючи договір дарування вважала, що підписує заповіт на внучку є неправдивим та спростовується копією зустрічного позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину по закону, який знаходиться у провадженні Франківського районного суду м. Львова, у якому ОСОБА_6 стверджує, що з часу дарування квартири синові та його дружині вона постійно проживала та проживає в даній квартирі, що було передбачено додатковими умовами при укладенні договору дарування від 12.11.2004 року.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, давши пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідачки в судовому засіданні проти позову заперечили в повному обсязі, підтримали доводи, зазначені в запереченні на позов, які знаходяться в матеріалах справи та додатково пояснили, що позов є безпідставним, а доводи на які посилається позивач, спростовуються викладеним у запереченні . Просить в позові відмовити.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_7 в судове засідання не з»явилась, однак надала суду письмові пояснення по суті справи, якими остання спростовує позов, вказує, що при укладенні договору не допущено та не могло бути допущено порушення законодавства, яке б могло вплинути на дійсність договору дарування. Просить розгляд справи проводити без її участі.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири (біржовий контракт № 037/н 97), зареєстрованого у АТ «Міжнародна Східно-Європейська товарно-фондова біржа» 13.08.1997 року за реєстровим номером 037/н97, зареєстрованого в Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 03.09.1997 року в реєстровій книзі № 27, запис № 13702, реєстраційний номер квартири 8317155 позивачці належала квартира АДРЕСА_1.
Згідно договору дарування від 12.11.2004 року, посвідченого нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_1, як дарувальник подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_3. Даний договір був зареєстрований в реєстрі за № 1101.
Реєстрація 1/2 частини спірної квартири АДРЕСА_1 відбулась на підставі договору дарування № 1101 від 12.11.2004 року та зареєстрована за ОСОБА_9 на праві праві приватної спільної часткової власності. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем майна ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_3 1/2 частина спірної квартири АДРЕСА_1 відбулась на підставі договору дарування № 1101 від 12.11.2004 року та зареєстрована за ОСОБА_3 на праві праві приватної спільної часткової власності, що не заперечили сторони. Таким чином на даний час квартира вцілому належить ОСОБА_3 на праві власності.
Частинами 1-2 пннкт 3 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882 встановлено, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина.
Частинами 1-2 пункту 39 цієї ж Інструкції передбачено, що при посвідченні правочинів нотаріус з'ясовує обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками правочинів, виходячи з того, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати в разі їх невиконання. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла повноліття.
Частинами 6-7 пункту 39 Інструкції встановлено, що при з'ясуванні дієздатності учасників правочинів у разі якщо в нотаріуса виникає сумнів щодо віку або обсягу дієздатності учасників правочину, він вимагає відповідний документ. Якщо у нотаріуса є підстави вважати, що хтось з учасників правочину страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, а відомостей про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус відкладає вчинення правочину і зясовує, чи є рішення суду про визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною, яке набрало законної сили. Якщо таке рішення судом не виносилось, нотаріус повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з органів указаних у статті 256 ЦПК України, які можуть звернутись до суду із заявою про визнання цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною.
Пунктом 38 Інструкції встановлено, що договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється та в передбачених законодавством випадках державну реєстрацію прав на це майно. Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки (штампа) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно що є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.
Пунктом 47 Інструкції передбачено, що договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. У разі наявності заборони договори про відчуження майна обтяженого боргом, посвідчуються за умови згоди кредитора на зміну боржника (переведення боргу). Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності податкової застави та заставної за даними Державного реєстру застав рухомого майна. Договори про відчуження майна (майнових прав) платником податків, активи якої перебувають у податковій заставі, посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податкового органу. У разі оформлення заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставою.
Із письмових пояснень нотаріуса вбачається, що 12.11.2004 року до неї звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_3 з проханням переоформити квартиру, 12 у будинку 10 по вулиці Кокорудза у місті Львові що належить ОСОБА_1 на ОСОБА_9 та ОСОБА_3 При цьому нотаріусом було оглянуто усі оригінали правовстановлюючих документів на квартиру та паспорти осіб, які не містили ознак підробки вказаних документів.
При укладенні договору дарування , ОСОБА_1 було пред'явлено нотаріусу оригінал договору купівлі-продажу квартири (біржовий контракт № 037/н97); оригінал реєстрового посвідчення виданного ЛОДКБТІ та ЕО 03.09.1997 року; оригінал витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 5359157 від 09.11.2004 року на квартиру АДРЕСА_1.
На виконання вимог п. 47 Інструкції нотаріусом було отримано Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 1567792 від 12.11.2004 року на імя ОСОБА_1; Витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави № 1567739 від 12.11.2004 року; Довідка з Єдиного реєстру заборон № 967342-55123 від 12.11.2004 року, з яких вбачається, що квартира АДРЕСА_1 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не значиться, під забороною чи арештом не перебуває та майно ОСОБА_1 у податковій заставі не перебуває.
Суд вважає, що покликання позивача про те,що вона не знала, що підписує договір дарування на сина та невістку, вважала, що укладає заповіт на свою внучку є безпідставним, оскільки, як вбачається із копії зустрічного позову ( що розглядається в іншому провадженні) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 20.10.2012 року, згідно якого ОСОБА_1 стверджує, що з часу дарування квартири синові та його дружині вона постійно проживала та проживає в даній квартирі, що було передбачено додатковими умовами при укладенні договору дарування від 12.11.2004 року. При оформленні договору дарування квартири між дарувальником та обдарованими були досягнуті домовленості про порядок проживання в даній квартирі, порядок та форми розрахунків за комунальні послуги.
Твердження позивачки про те, що на момент підписання договору вона з 06.10.2004 року по 19.11.2004 рік перебувала у лікарні, не спростовують того, що вона не мала наміру укладати договір дарування та не узгодила істотних умов договору з сином..
При укладення договору дарування позивачка та її син ОСОБА_9 не були визнані недієздатними чи обмежено дієздатними судом, а отже, повністю усвідомлювали значення своїх дій та керували такими. Надана позивачем заява ОСОБА_9 про відмову прийняття у дар квартири від 19.11.2004 є неналежним доказом, оскільки ніким не завірена , хоча на той час, як ствердила позивач ОСОБА_9 перебував у лікарні, а тому судом не може братись до уваги.
Відповідно до ст. 215 ЦКУкраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.
З огляду на наведене суд вважає, що в ході розгляду справи, у відповідності до вимог ст..60 ЦПК України, позивачем та його представником не подано належних та допустимих доказів і судом не отримано таких доказів, які доводили покликання позивача на те, що при укладенні договору не було вільного волевиявлення учасника правочину - дарувальника за даним договором, натомість нотаріальне посвідчення договору відповідає вимогам Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не надала доказів з приводу причин пропуску строку позовної давності, а тому суд вважає що позивач до суду за захистом своїх прав у встановлені законом строки не звернулась без поважних причин. Відповідно до ст.267 ЦК України №11 "Про судове рішення" , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд в рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що в позові слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10,60,169,208,209,212-216,218 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 12.11.2004 року недійсним - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м.Львова в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подану. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Дячишин В.Ф.