Справа № 379/2332/13-ц
2/379/534/13
23.12.2013 року Таращанський районний суд Київської області
в складі:
головуючого: Бойка М.Г.
при секретарі: Бакал О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща
справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі ,-
Позивачка звернулася до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та пояснили, що 24.04.2008 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та виробничим кооперативом «Ківшовата Агро» з другої сторони було укладено договір оренди землі, згідно якого вона передала в оренду належну їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯГ № 250848 від 26.06.2006 року земельну ділянку площею 2,3894 га в оренду на 5 років. Протягом дії вказаного договору позивачка в усній формі неодноразово зверталася до відповідача і повідомляла, що не матиме наміру продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки та просила після збирання врожаю, не засівати належну їй земельну ділянку. Звернувшись восени 2013 року ще раз до відповідача, позивачка дізналася про існування додаткової угоди від 09.03.2012 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного між нею та ТОВ «Ківшовата Агро» та отримала її копію. Позивачка стверджує, що не мала наміру продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки та не підписувала дану додаткову угоду. Тому вона та її представник просять суд визнати додаткову угоду від 09.03.2012 року недійсною та стягнути з відповідача судові витрати.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що дійсно між позивачкою та відповідачем 24.04.2008 року укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі», за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відсутність у договорі оренди землі істотних умов, передбачених ст.15 вище вказаного Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору, а також визнання договору недійсним. Договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. Оскільки, договір оренди землі між позивачкою та відповідачем та додаткова угода зареєстровані у встановленому законом порядку, то були дотримані всі істотні умови, передбачені в ст.15 Закону України «Про оренду землі».
09.03.2012 року між позивачкою та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, строк якого продовжено на 5 років і зареєстровано у Державному реєстрі земель 29.12.2012 року за №322440004004585. Після укладення даної угоди, позивачка отримувала орендну плату за 2012-2013 роки, претензій щодо її виплати та щодо достовірності підпису до відповідача не виникало.
Відповідач належним чином виконував умови договору оренди землі, зокрема вчасно та в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася позивачці орендна плата. Крім того, відповідач своєчасно сплачував податок на землю. А тому представники відповідача просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивачки, як необгрунтованих та безпідставних.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що станом на 09.03.2012 року працював в ТОВ «Ківшовата Агро» інженером по охороні праці та отримував мінімальну заробітну плату. Він неодноразово ставив питання перед керівництвом господарства про підвищення розміру його заробітної плати до рівня 2000-2500 грн., як у інших працівників інженерної служби. Директор Граждан (після шлюбу Мартинюк) Л.І. пообіцяла вирішити питання з підвищенням його заробітної плати, якщо його родичі підпишуть додаткові угоди до договорів оренди землі.
Він, 09.03.2012 року, без відома своїх родичів (батька, матері, сестри та баби), підписав за них додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок. Через місяць-два він розрахувався з ТОВ «Ківшовата Агро», оскільки йому так і не підвищили заробітної плати.
Судом встановлено, що 24.04.2008 року ОСОБА_1 уклала з виробничим кооперативом «Ківшовата Агро» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро», відповідач в справі) договір оренди землі, згідно якого передала в оренду належну їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 250848 від 26.06.2006 року земельну ділянку площею 2,3894 га в оренду на 5 років. Даний договір було зареєстровано в управлінні Держкомзему в Таращанському районі Київської області 01.10.2008 року за номером 040833300486.
Звернувшись восени 2013 року, після закінчення дії вказаного договору до відповідача, позивачка дізналася про існування додаткової угоди від 09.03.2012 року до договору оренди земельної ділянки між нею та ТОВ «Ківшовата Агро» та отримала її копію.
Із вивченої в судовому засіданні додаткової угоди встановлено, що вона укладена 09.03.2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро». Відповідно до даної угоди ОСОБА_1 передала відповідачу земельну ділянку, яка належить їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 250848 від 26.06.2006 року земельну ділянку площею розміром 2,3894 га в оренду на 5 років з моменту державної реєстрації додаткової угоди.
Додаткова угода від 09.03.2012 року зареєстрована в управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області 29.12.2012 року за № 322440004004585.
Позивачка в судовому засіданні категорично стверджувала, що дану угоду не підписувала.
Представники відповідача фактично погодилися, що дану угоду підписав брат позивачки ОСОБА_2, який на момент її підписання працював в ТОВ «Ківшовата Агро» на посаді інженера по охороні праці.
Крім того, в судовому засіданні було доведено, що позивачка не надавала повноважень своєму брату ОСОБА_2 на укладення додаткової угоди до договору оренди землі від її імені та на її підписання за неї.
Указані обставини встановлені з пояснень сторін, показань свідка ОСОБА_2 та матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Ч. 1 та ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Ківшовата Агро» підлягають задоволенню, як такі, що підтверджуються матеріалами справи та наданими доказами, оскільки ОСОБА_1 не підписувала вищезазначену додаткову угоду, а особа, яка підписала її не мала на це відповідних повноважень.
На підставі задоволення позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача, понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 10, 15, 57-61, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 212-215, 761, 792 ЦК України, ст.ст. 78, 79, 124-126, 158 Земельного кодексу України, ст. 13-16 Закону України «Про оренду землі», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року, суд ,-
Позов задовольнити.
Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 09.03.2012 року укладену між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» на користь ОСОБА_1 229,40 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особою, що не була присутня у судовому засіданні з дня отримання копії цього рішення, апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області.
Головуючий: М.Г. Бойко