30.12.2013 Єдиний унікальний № 371/574/13-ц
Провадження №2/371/470/13
25 грудня 2013 року Миронівський районний суд Київської області
у складі: головуючого судді - Пархоменко В.М.
при секретарі - Овчаренко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівці у порядку ч.2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів, застосування наслідків нікчемності правочину
У березні 2013 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів, застосування наслідків нікчемності правочину, мотивуючи вимоги тим, що між позивачем та відповідачем було оформлено кредитну картку “МЕТРО” №77770300001141889 щодо надання кредиту, однак без додержання форми та змісту кредитного договору. Працівники банку неодноразово здійснювали телефонні дзвінки та надсилали листи з вимогою погашення кредиту з використання картки, у зв”язку з чим він звернувся до юриста і з”ясувалось, що відносини, які склались між банком та позичальником за змістом не відповідають законодавству України.
Представник позивача вважає, що банк порушує права позивача як споживача.
Так, згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, кредитний договір укладений без додержання письмової форми є нікчемним.
Пунктом 2 статті 215 ЦК України визначено, що нікчемним правочином є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Тобто, кредитний договір, укладений з порушенням письмової форми, не підлягає виконанню та не створює ніяких юридичних наслідків. Головним майновим наслідком недійсності угоди є двостороння реституція, тобто кожна зі сторін зобов”язана повернути іншій стороні все набуте за угодою, а за неможливості повернення отриманого, відшкодувати вартість отриманого за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно п.2.9 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затв.постановою Правління НБУ від 19.04.2005року №137, кредитування держателів платіжних карток у межах обраної емітентом кредитної схеми регламентується внутрішніми документами банку з питань кредитування та договором між клієнтом і банком -емітентом.
Позивач на момент оформлення кредитної картки “МЕТРО” не знав як про це Положення, так і про вимоги ст.1055 ЦК України щодо письмової форми договору.
Станом на 30.11.2010року відповідач надав позивачеві виписку з якої вбачається, що позивач за час користування кредитною карткою вніс 4098грн.02коп., при застосуванні наслідків нікчемності правочину дані кошти слід повернути позивачеві.
Неправомірні дії посадових осіб Приватбанку негативно позначились на психічному стані позивача та його рідних, психологічний та моральний тиск на позивача не припинено, що призводить його до моральних страждань.
Просить визнати дії ПАТ КБ “Приватбанк” щодо вчинення нікчемного договору (видачі позивачеві кредитної картки “МЕТРО”) протиправними. Застосовувати наслідки нікчемності та повернути позивачеві всі сплачені платежі по даній картці у розмірі 4098,02грн.
У судове засідання позивач та його представник не з»явилися, про день , час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилали. У попередній заяві (а.с.136) представник позивача просить слухати справу за його відсутності та відсутності позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з»явився, про день, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав заперечення проти позовних вимог, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позову у зв”язку із пропущенням строку позовної давності, а розгляд справи проводити у відсутності представника відповідача. У поданих письмових запереченнях вказав, що кредитна картка №77770300001141889 була видана позивачеві відповідно до договору №SAMDNS0000015597273 та погоджених умов і правил надання банківських послуг (в частині видачі картки) з кредитним лімітом 2400грн., яку він отримав особисто та якою розпочав користуватись 14.09.2007року, а припинив користуватись 26.06.2009року
За таких обставин суд прийшов до висновку, що справу можливо розглянути за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з нормою ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За ч.1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України)
З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2007року між ЗАТ КБ “Приватбанк”, правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1О укладено кредитний договір №SAMDNS0000015597273, в рамках якого позивачеві була видана кредитна картка №77770300001141889 з кредитним лімітом 2400грн.
Відповідно до умов вказаного, банк зобов”язався надати позивачеві кредит, а позивач здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку погашення кредиту. Вказаний договір складається з анкети-заяви, Умов та Правил надання банківських послуг та тарифів банку. У заяві позивача на відкриття дебетового рахунку зазначено та засвідчено власним підписом той факт, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг за тарифами банку, тобто позивач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг.
При укладенні договору було дотримано всіх передбачених законом істотних умов договору, які були обумовлені згодою сторін, узгоджені сторонами.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов”язковим для виконання сторонами. З моменту укладення договору позивач виконував всі його умови, ніяких вимог до банку про зміну умов договору не надсилав.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом установлено, що при укладенні договору сторонами було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, обидві сторони на момент укладення договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на отримання кредиту та у його погашення згідно умов даного договору.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких підстав суд вважає, що відсутні підстави для визнання правочину нікчемним, оскільки його умови відповідали вимогам діючого законодавства.
За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
На підставі ст.ст. 6, 15, 203, 215, 627, 629, 638, 639, 1054 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Вирішив:
позов ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів, застосування наслідків нікчемності правочину залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду в повному обсязі виготовлено 30.12.2013року
Суддя підпис ОСОБА_3
З оригіналом вірно
Суддя В.М.Пархоменко