Справа № 1023/884/12 Головуючий у І інстанції Теремецька Н.Ф.
Провадження № 22-ц/780/7019/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко
Категорія 26 30.12.2013
Іменем України
26 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.,
суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 21 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
встановила:
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, розмір якого збільшила в ході розгляду справи, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 2400000 грн. боргу за договором позики, інфляційні виплати в розмірі 2400 грн., 3% річних за користування коштами в розмірі 20712,32 грн. та судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 25 листопада 2008 року ОСОБА_1 взяла у неї в борг 2400000 грн. для купівлі БПО магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в АДРЕСА_1, які зобов'язалась повернути до 12.02.2012 року. Зазначене підтверджується розпискою від 25.11.2008 року.
Однак, відповідачка, в порушення умов договору зазначену суму грошових коштів не повернула та ухиляється від виконання свого зобов'язання.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 21 жовтня 2013 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2400000 грн. боргу за договором позики, 2400 грн. інфляційних виплат, 20712,32 грн. - 3% річних від простроченої суми та судові витрати в розмірі 3219 грн., а всього 2426331,32 грн.
На зазначене рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія судів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідачка не виконала свого обов'язку по поверненню грошових коштів за умовами договору позики, тому згідно ст. 1049 ЦК України ОСОБА_1 зобов'язана повернути ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2400000 грн., індекс інфляції за весь час прострочення та три проценти річних відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За правилами ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлено, що 25.11.2008 року сторони уклали договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала в борг ОСОБА_1 2400000 грн., а відповідачка зобов'язалася повернути вказану суму грошових коштів до 12.02.2012 року, що підтверджується розпискою від 25.11.2008 року (а. с. 5). Даний договір позики відповідає вимогам ст. ст. 1046-1047 ЦК України.
Встановлено, що до теперішнього часу відповідачка борг не повернула та ухиляється від виконання свого зобов'язання.
З урахуванням наведеного, судом вірно встановлено, що відповідачка не виконала своїх зобов'язань по договору позики і не повернула борг у розмірі 2400000 грн. в строк, указаний в договорі.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні докази вчинення нею підпису у розписці, що розписка виготовлена невідомою особою, а її походження судом не встановлено, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачка не надала жодних належних та допустимих доказів цьому.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 21 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді