Справа № 357/6146/13-ц Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.
Провадження № 22-ц/780/6167/13 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко
Категорія 47 27.12.2013
Іменем України
25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Сліпченка О.І.,
суддів: Олійника В.І., Іванової І.В.,
при секретарі : Власенко О.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів ,-
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -
У квітні 2012 року позивач звернувся з зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що відповідно виконавчого листа з відповідача ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Однак відповідач протягом тривалого часу не сплачує аліменти, тому утворилась заборгованість, яка станом на 31.03.2013 року складає 11 234 грн., в зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2006 року по день винесення рішення.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 30381 грн. 79 коп. та судові витрати по справі .
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Постановляючи рішення та частково задовольняючи позов, місцевий суд положень ст.196 СК України.
З висновками місцевого суду повністю погодитись не можна з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено,що 20.12.2006 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було винесено рішення яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.10.2006 року і до повноліття дитини (а.с. 16) .З матеріалів виконавчого провадження за виконавчим листом № 2 - 6428/2006 року (а.с.45 - 58) вбачається, що відповідач був повідомлений державним виконавцем про стягнення з нього аліментів та їх розмір, до квітня 2008 року аліменти відраховувались із заробітної плати відповідача ТОВ «Соната», з квітня 2008 року відповідач до ДВС довідки про розмір заробітної плати не надавав, тому було визначено розмір аліментів - 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до зведеної довідки ДВС від 06.09.2013 року № 414 (а.с.77), державним виконавцем, з урахуванням довідок про заробітну плату ОСОБА_1 та квитанцій про сплату аліментів, було проведено перерахунок заборгованості та визначено її розмір станом на 31.08.2013 року в сумі 6 203 грн. З даної довідки вбачається, що відповідач проводив виплату аліментів на користь ОСОБА_2 на доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, однак не в повному обсязі, оскільки не надавав довідки про свої доходи починаючи з квітня 2008 року до ДВС, тому заборгованість в розмірі 6203 грн. утворилась з його вини. Відповідач надав до суду довідки про заробітну плату за спірний період (а.с. 67-72), в яких відсутні відомості про відрахування аліментів, затримки по виплаті заробітної плати не було.
Стягуючи пеню за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Оскільки згідно з положеннями Сімейного Кодексу України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом наведеної норми права пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.
Крім того, відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо вини відповідача за не сплату аліментів, дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини, а додані до справи докази підтверджували лише те, що в нього з часу стягнення аліментів змінився сімейний стан та матеріальне становище, а саме: 25.11.2005 року він одружився з ОСОБА_4, яка перебуває на обліку Білоцерківського пологового будинку по вагітності (а.с.76), від даного шлюбу відповідач має сина та враховувалось судом при визначенні розміру пені за прострочення сплати аліментів. Отже, при визначенні розміру пені суд першої інстанції правильного виходив із встановленої державним виконавцем заборгованості по сплаті аліментів, кількості днів прострочення та встановленого зазначеною статтею СК України розміру пені, яка складає один відсоток від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення та становить 60 763 грн. 58 коп. Враховуючи обставини справи та на підставі наведених правових норм, висновок суду першої інстанції про наявність в справі підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за прострочення сплати аліментів є законним та обґрунтованим, і колегія суддів з ним погоджується.
З висновком місцевого суду про зменшення розміру неустойки до 30 381 грн. 79 коп. та що ця сума відповідає вимогам ч. 2 ст. 196 СК України колегія суддів повністю погодитись не може з наступних підстав.
Місцевим судом встановлено, що вказаний розмір неустойки було з урахуванням інтересів як відповідача так і позивача та їх спільної дитини, яка часто хворіє та перебуває на «Д» обліку відділення гастроентерології та нефрології, що потребує певних витрат.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 25.11.2005 року відповідач одружився з ОСОБА_4 (ОСОБА_4), яка перебуває на обліку Білоцерківського пологового будинку по вагітності (а.с.76) та від даного шлюбу у відповідача є син - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.63).
Враховуючи наведене та виходячи з дійсних обставин справи, розміру заборгованості по аліментам, з урахуванням співмірності штрафних санкцій відносно суми порушеного зобов'язання, колегія суддів находить можливим, в силу ч. 2 т.196 СК України, зменшити розмір неустойки (пені) до 10 000 грн.
Згідно ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути на користь позивачки з відповідача пеню в сумі 10 000 гр.
Крім того з відповідача в доход держави на підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 107,3 гр.
Керуючись ст.ст. 303,307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 10 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 107 грн. 30 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: