Справа № 369/10259/13-ц
Провадження №2/369/4154/13
Іменем України
10.12.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючої судді Медвідь Н.О.
при секретарі Остролуцькій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Святошинського району м. Києва, ОСОБА_2 районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Святошинського районного суду м. Києва, Державного казначейства служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -
Позивач звернувся до суду до відповідачів з даним позовом, посилаючись на те, що 11.06.2008 слідчий прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_3 порушив проти нього кримінальну справу № 58-1793 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 358 ч. 1, 358, ч. З КК України та обрав запобіжний захід - підписку про невиїзд. 17.06.2008 справу було перекваліфіковано на ст.ст. 27, 366 ч. 1 КК України. Цього ж дня він пред'явив йому обвинувачення.
27.06 2008 прокурор Святошинського р-ну м. Києва ОСОБА_4 затвердив обвинувальний висновок і направив справу до Святошинського районного суду м. Києва.
14.07.2008 вирішує порушити кримінальну справу відносно нього за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 27, 366 ч. 1 КК України, та обрати запобіжний захід - підписку про невиїзд. 24.07.2008 він пред'явив йому обвинувачення у вчиненні пособництва у службовому підробленні офіційного документа.
Згодом слідчий залучив оперативників ОСОБА_2 РУГУ МВС України, які 01.08.2008 приходили до нього додому з погрозами забрати квартиру та залякували його матір похилого віку. Наступного дня у суботу, вихідний день, вони о четвертій годині ранку примусово доправили його до прокуратури Святошинського р-ну м. Києва. Слідчим Слободяник з залученням понятих сусідів було проведено обшук, також провів виїмку зо два десятки ліцензійних справ у Державному комітеті з архітектури та будівництва.
29.01.2009 ОСОБА_3 порушив третю кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 27, 366 ч. 1 КК України та об'єднати цю справу в одному провадженні з кримінальною справою № 58-1921.
У закритті кримінальних справ за відсутністю в його діях складу злочину слідчий необгрунтовано відмовив. 14.02.2009 заступник прокурора Святошинського р-ну м. Києва ОСОБА_5 підписав обвинувальний висновок і направив справу до суду.
Суддя Домарацька А. В. постановою від 16.03.2009 припинила судовий розгляд та направила справу № 58-1793 для об'єднання в одне провадження із кримінальною справою № 58-1921, яка поступила до Святошинського районного суду м. Києва.
У подальшому усі три кримінальні справи розглядалися Святошинським районним судом м. Києва в одному провадженні.
02.10.2009 суддя Сержанюк А. С. постановив обвинувальний вирок. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.12.2009 обвинувальний вирок скасований, а справу направлено на новий судовий розгляд із збереженням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
Суддя Косик Л.Г. при новому розгляді справи постановила обвинувальний вирок. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.12.2011 обвинувальний вирок був скасований, а справу направлено на додаткове розслідування із збереженням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
ОСОБА_2 РУГУ МВС України в м. Києві від 09.08.2012 йому було повідомлено про порушенння проти нього прокуратурою Святошинського району м. Києва кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст. 358 ч. З, 4 КК України. Постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст. 358 ч. З, 4 КК, йому не вручали.
13.02.2013 згідно листа прокуратури Святошинського району м. Києва кримінальна справа № 58-1921, порушена проти нього за ознаками складу злочинів передбачених ст. ст. 358 ч. З, 358, ч. 4 КК України, була закрита 20 липня 2012 р. за відсутністю в його діях складу злочину.
Постанову про закриття кримінальної справи він отримав 26 лютого 2013 р., а постанову про перекваліфікацію лише 29 серпня 2013 р.
За час перебування під слідством і судом він зазнав душевних страждань, викликаних неодноразовими обвинуваченнями у вчиненні злочинів, допитами та очними ставками, застосуванням незаконного приводу, проведенням незаконного обшуку, повторними судовими розглядами, а також у зв'язку з позбавленням права на справедливий суд, загрозою незаконного обмеження волі, невизначеністю щодо власного майбутнього, втратою відчуття безпеки та правової захищеності, загрозою соціального падіння.
Завдана моральна шкода полягає у приниженні його честі і гідності, якого він зазнав внаслідок виклику до прокуратури його клієнтів та партнерів, з якими він перебував у дружніх відносинах, для пояснень з приводу порушених проти нього кримінальних справ, очних ставок, допитів у суді.
Зазначає, що враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду судом цієї позовної заяви становить 1147 грн., а тривалість перебування під слідством і судом шістдесят три місяці, розмір моральної шкоди не може бути меншим 72261 грн.
- значний обсяг душевних страждань за час перебування під слідством і судом наполовину збільшує мінімальний розмір моральної шкоди, що відповідає 36130,5 грн.;
- зловмисний характер протиправних дій відповідачів із застосування психічного впливу і погроз подвоює мінімальний розмір моральної шкоди, що відповідає 72261 грн.;
- тривале перебування під слідством і судом наполовину збільшує мінімальний розмір моральної шкоди, що відповідає 36130,5 грн.;
- тривале обмеження підпискою про невиїзд свободи пересування, вільного вибору місця проживання, права вільно залишати територію України, наполовину збільшує мінімальний розмір моральної шкоди, що відповідає 36130,5 грн.;
- протиправна поведінка слідчих та прокурорів після закриття кримінальної справи наполовину збільшує мінімальний розмір моральної шкоди, що відповідає 36130,5 грн.;
- приниження честі і гідності перед важливими у моєму житті людьми наполовину збільшує мінімальний розмір моральної шкоди, оскільки відомості про притягнення його до кримінальної відповідальності не набули поширення через засоби масової інформації, що відповідає 36130,5 грн.;
- значне погіршення соціальних зв'язків, яке виявляється у підозрілому ставленні до оточуючих, недовірі до держави та соціальній активності лише за необхідністю, наполовину збільшує мінімальний розмір моральної шкоди, що відповідає 36130,5 грн.;
- приниження ділової репутації з урахуванням незворотнього характеру її втрати, тривалого часу та значних зусиль необхідних, щоб набути ділову репутацію серед нових клієнтів, подвоює мінімальний розмір моральної шкоди, що відповідає 72261 грн.; тяжкість втрати можливостей кар'єрного зростання, збільшення заробітків та дозвілля, подвоює мінімальний розмір моральної шкоди, що відповідає 72261 грн.;
- тяжкість втрати можливостей покращення своїх житлових умов подвоює мінімальний розмір моральної шкоди, що відповідає 72261 грн.
Тому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України 578088 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач позов підтримав.
Представники відповідача Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві проти позову заперечували, оскільки позивачем не надано жодного підтвердження щодо встановлення незаконності дій відповідача, а також в матеріалах кримінальної справи немає жодних документів, які б свідчили про незаконність дій з боку органів досудового розслідування, а саме міліції, так як в разі порушення діючого законодавства з боку міліції, за зверненнями громадян до органів прокуратури до контролюючого органу, останньою проводиться перевірка та виноситься відповідне рішення, яке встановлює незаконність дій з боку міліції. Такого рішення не приймалося, що вбачається з матеріалів кримінальної справи, тому дії з боку ОСОБА_2 районного управління вважають законними та обґрунтованими.
У разі закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду дає тільки встановлена незаконність дій посадових осіб вказаних органів.
Позивач не довів та не надав жодного доказу на підтвердження незаконних дій з боку відповідача.
Представник прокуратури Святошинського району м. Києва позов не визнав, вважає, що позивач не надав доказів щодо неправомірності дій відповідачів, також зазначив, що закриття кримінальної справи щодо позивача не значить, що кримінальну справу закрили за фактом. В ході досудового слідства дії слідчого позивач не оскаржував, а оскаржує його дії після закриття провадження по справу..
Відповідач Святошинський районний суд в судове засідання не з»явився, згідно заяви в.о. голови суду просила слухати справу у свою відсутність, проти позову заперечує.
Відповідач ОСОБА_6 казначейська служба в судове засідання не з»явився, про день слухання справи повідомлявся, причини неявки не повідомив.
Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, в позові відмовляє з наступних підстав:
Судом встановлено, що 11.06.2008 слідчий прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_3 порушив проти позивача кримінальну справу № 58-1793 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 358 ч. 1, 358, ч. З КК України та обрав запобіжний захід - підписку про невиїзд. 17.06.2008 справу було перекваліфіковано на ст. 27, 366 ч. 1 КК України.
29.01.2009 ОСОБА_3 порушив проти позивача кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 27, 366 ч. 1 КК України та об'єднати цю справу в одному провадженні з кримінальною справою № 58-1921.
Суддя Домарацька А. В. постановою від 16.03.2009 припинила судовий розгляд та направила справу № 58-1793 для об'єднання в одне провадження із кримінальною справою № 58-1921, яка поступила до Святошинського районного суду м. Києва.
У подальшому усі три кримінальні справи розглядалися Святошинським районним судом м. Києва в одному провадженні.
02.10.2009 суддя Сержанюк А. С. постановив обвинувальний вирок. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.12.2009 обвинувальний вирок скасований, а справунаправлено на новий судовий розгляд.
30.12.2010 суддя Косик Л. Г. постановила обвинувальний вирок. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.12.2011 обвинувальний вирок був скасований, а справу направлено на додаткове розслідування.
Кримінальна справа № 58-1921, порушена проти позивача за ознаками складу злочинів передбачених ст. ст. 358 ч. З, 358, ч. 4 КК України, закрита 20 липня 2012 р. за відсутністю в діях позивача складу злочину.
У ст. 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 1 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із вимогами п. 2 ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до вимог ч. З ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно роз'яснень даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди “ обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Підставами відповідальності за шкоду , заподіяну незаконними рішеннями дією чи бездіяльністю органу дізнання досудового слідства , прокуратури або суду є шкода, незаконні дії (рішення бездіяльність ) причинний зв»язок між незаконними діями і шкодою. Наявність вини не вимагається.
Позивачем не надано жодного підтвердження щодо встановлення незаконності дій відповідача Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві, а також в матеріалах кримінальної справи немає жодних документів, які б свідчили про незаконність дій з боку органів досудового розслідування, а саме міліції, так як в разі порушення діючого законодавства з боку міліції, за зверненнями громадян до органів прокуратури до контролюючого органу, останньою проводиться перевірка та виноситься відповідне рішення, яке встановлює незаконність дій з боку міліції. Такого рішення не приймалося, що вбачається з матеріалів кримінальної справи, тому дії з боку ОСОБА_2 районного управління суд вважає законними та обґрунтованими.
Протиправний характер дій посадових та службових осіб, органів досудового слідства прокуратури та суду має відповідати змісту незаконних дій , що закріплені в ст.. 375 КК України.
Але в судовому засіданні позивачем не доведено що суддею чи суддями постановлено завідомо неправосудний вирок , рішення, ухвала, або постанова.
Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, тобто визначені правові підстави відшкодування шкоди, ознакою яких є незаконність дій посадових осіб.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини, як: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана;
Тобто згідно діючому законодавству суд, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проте, з огляду на наявні в справі матеріали, позивач не довів що він зазнав моральних страждань з приводу дій відповідачів, не довів розмір моральної шкоди.
В підтвердження завданої шкоди, позивач наполягає на стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок зловмисного характера протиправних дій відповідачів із застосування психічного впливу і погроз, також протиправну поведінку слідчих та прокурорів після закриття кримінальної справи.
Проте, крім голослівних його тверджень в судовому засіданні не надано жодного доказу, які підтвердили ці обставини
Тобто, яким чином, ким з відповідачів вказані дії вплинули на порушення прав позивача , та який причинний зв»язок між цими діями та розміром моральної шкоди, позивач не довів в судовому засіданні.
В судовому засіданні не доведено факту наявності порушення права та законних інтересів позивача, не доведено факту протиправної поведінки відповідачів, та причинний зв»язок з можливим порушенням прав та законних інтересів позивача, про що зазначено вище.
Тобто, позивач не довів тих обставин на які посилався як на підставу позовних вимог, не надав докази в обґрунтування своїх вимог, не спростував тих обставин на які посилалися представники відповідачів в обґрунтування своїх заперечень, що є його обов»язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.. 10 ЦПК України . При цьому суд створив всі умови для змагального процесу , роз»яснював позивачу його права та обов»язки.
Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, оскільки вони не відповідають вимогам ст..ст.57-59 ЦПК України
Враховуючи вищевикладене та керуючись Конституцією України, ст. ст. 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-214, 215 ЦПК України, суд,-
В позові ОСОБА_1 до Прокуратури Святошинського району м. Києва, ОСОБА_2 районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Святошинського районного суду м. Києва, Державного казначейства служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: