Справа № 357/6475/13-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г.О.
Провадження № 22-ц/780/5782/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко
Категорія 49 25.12.2013
Іменем України
19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.,
суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба в справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав,
встановила:
У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1, посилаючись на те, що з 05.06.2004 року сторони перебували у шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_3. У грудні 2009 року шлюб між сторонами розірвано, після чого син постійно проживає з нею та знаходиться на її утриманні.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, життям та здоров'ям дитини не цікавиться, не відвідує дитину вдома та в шкільному закладі, аліменти не сплачує, ніякої іншої матеріальної допомоги на утримання не надає, ні разу не звертався до неї з проханням надати можливість йому спілкуватися та бачитись з дитиною. Тому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2013 року позов задоволено.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати дане рішення, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд обґрунтовував свої висновки тим, що поважні причини для обґрунтування неналежного виконання батьківських обов'язків з боку відповідача суду не надані, як не наданий належний висновок органу опіки та піклування з цього питання. Крім того, суд врахував те, що позбавлення батьківських прав є з одного боку засобом захисту прав дитини, а з другого боку засобом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини і прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав в даному випадку є захистом прав дитини.
Однак, такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно вимог частин 4, 5 та 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 164 СК України, яка передбачає підстави позбавлення батьківських прав, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до роз'яснень пунктів 15 та 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Встановлено, що 05.06.2004 року сторони уклали шлюб, від якого є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У грудні 2009 року шлюб між сторонами розірвано, після чого син постійно проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Встановлено, що всупереч вимогам ч. 5 ст. 19 СК України в матеріалах справи як на час пред'явлення позову у травні 2013 року так і на час ухвалення судом рішення відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання даного спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як убачається з матеріалів справи, на а. с. 62 міститься лист служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області № 1484 від 28.08.2013 року, із змісту якого вбачається, що служба у справах дітей вважає за доцільне питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо його малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 винести на розсуд суду.
Встановлено, що позов про позбавлення батьківських прав заявлено з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, який передбачає ухилення матері, батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Встановлено, що позивачка всупереч вимогам ст. ст. 10, 57-60 ЦПК України не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідач в своїх запереченнях на позов та в апеляційній скарзі посилається на те, що у зв'язку з хворобою, на підтвердження якої він надав відповідні докази, він не має змоги частіше зустрічатися з сином, а відповідачка на його чисельні прохання привести до нього сина категорично відмовляє.
Частина перша статті 164 СК України містить вичерпні підстави позбавлення батьківських прав і розширеному тлумаченню не підлягає.
Однак, суд першої інстанції, не встановивши у мотивувальній частині, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, дійшов безпідставного висновку про те, що позбавлення батьківських прав відповідача в даному випадку є захистом прав дитини, що не передбачено ч. 1 ст. 164 СК України,
За наведених обставин, оскільки судом не встановлено винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про позбавлення його батьківських прав.
Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 312, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба в справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді