Справа № 372/4816/13-ц Головуючий у І інстанції Кулініченко Г.В.
Провадження № 22-ц/780/7392/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв
Категорія 26 25.12.2013
Іменем України
24 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного Суду Київської області в складі:
Головуючого судді Фінагєєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Власенко О.В.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -
У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на його користь кошти у сумі 121 039 грн. 60 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у серпні 2013 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 в безпроцентну позику кошти у розмірі 7 000 доларів США та 6 000 євро строком до 11 вересня 2013 року. Однак, відповідач не повернув вказані кошти у визначений строк.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 121 039 грн. 60 коп. та судовий збір.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалення нового рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 прийняти автомобіль, який було придбано ОСОБА_1 на підставі договору доручення та визнати розписку підтвердженням надання позивачем відповідачу грошових коштів на виконання останнім договору доручення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що між ним та позивачем було укладений усний договір доручення, згідно якого ОСОБА_1 мав придбати автомобіль. У зв'язку з цим ОСОБА_2 видав відповідачу довіреність та передав грошову суму у розмірі 7 000 доларів США та 6 000 євро. Після того як відповідач придбав автомобіль, позивач відмовився його прийняти. Суд першої інстанції невірно виявив справжню природу укладеного між сторонами договору та невірно встановив наявні правовідносини.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав у борг в ОСОБА_2 7 000 доларів США та 6 000 євро та зобов'язувався повернути їх до 11 вересня 2013 року, про що свідчить розписка (а.с.14).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, взявши в борг кошти, не повернув їх у встановлений строк, чим порушив зобов'язання за договором.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Оскільки ОСОБА_1 згідно розписки взяв у ОСОБА_2 кошти у розмірі 7 000 доларів США та 6 000 євро та не повернув їх останньому у встановлений строк, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача вищезазначених коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що кошти були витрачені на придбання автомобіля позивачеві, який той відмовився прийняти. Однак, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, матеріали справи не містять жодних доказів, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення.
Посилання ОСОБА_1 на договір доручення та довіреність, видану ОСОБА_2 на ім'я відповідача, ніяким чином не спростовують одержання останнім коштів у позивача у борг відповідно до розписки.
Також необґрунтованими є вимоги апелянта зобов'язати ОСОБА_2 прийняти автомобіль, який було придбано ОСОБА_1 на підставі договору доручення та визнати розписку підтвердженням надання позивачем відповідачу грошових коштів на виконання останнім договору доручення, оскільки з зазначеними позовними вимогами ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_1 до суду не зверталися.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Фінагєєв В.О.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.