19 грудня 2013 р. Справа № 9104/179405/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Матковської З. М., Затолочного В. С.,
за участю секретаря Корнієнко О. А.
представників відповідача Трохановського Т. Я., Цвігун І. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі № 2а-1970/3527/12 за позовом Головного управління Держкомзему в Тернопільській області до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області, за участю третіх осіб: Головного Управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, Управління Пенсійного Фонду України в м. Тернополі про визнання незаконним пункту щодо проведення перерахунку сум внесків до пенсійного фонду,
В жовтні 2012 року Головне управління Держкомзему в Тернопільській області (надалі - управління Держкомзему) звернулось з позовом до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області, яким просило визнати незаконним та скасувати пункт 2 Вимог державної фінансової інспекції в Тернопільській області від 4 вересня 2012 року №19-07-13-14/5554 стосовно проведення перерахунку та відповідних звірок щодо сум внесків до пенсійного фонду та повернення зайво сплачених коштів в сумі 39154,62 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приймаючи даний припис відповідач не взяв до уваги Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцію зі статистики заробітної плати.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року позов задоволено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що при здійсненні перевірки діяльності позивача виявлено порушення постанови Кабінету Міністрів від 18 травня 1998 року №697, яка на момент виникнення спірних правовідносин скасована не була.
В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, просили апеляційну задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Інші особи, які беруть участь у розгляді справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до частини 4 статті 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Відповідачем на підставі направлень на проведення ревізії від 8 червня 2012 року № 352 та від 22 червня 2012 року № 367 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 січня 2010 року по 1 квітня 2012 року. За результатами перевірки прийнято акт від 30 липня 2012 року.
В ході ревізії виявлено порушення пункту 2 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 року № 697 (із змінами та доповненнями).
Зокрема ревізією правильності нарахування та сплати внесків до державних цільових фондів встановлено, що впродовж 2010 року 82 працівникам позивача нараховано та виплачено компенсації за невикористані відпустки на суму 111234,73 грн.
На дану суму позивачем нараховано та утримано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на загальні суми 36929,93 грн та 2224,69 грн відповідно.
На основі акту ревізії 4 вересня 2012 року відповідачем надіслано позивачу вимогу пунктом 2 якої зобов'язано позивача провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 39154,62 грн.
З аналізу акту ревізії зрозуміло, що приймаючи оскаржену вимогу відповідач посилався на положення постанови Кабінету Міністрів від 18 травня 1998 року №697.
Водночас судом першої інстанції правильно вказано на необхідність застосування положень пунктів 15, 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року. Даним пунктом передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Наказом Державного комітету статистики від 13 січня 2004 року № 5 затверджена Інструкція зі статистики заробітної плати.
Пунктом 2.2.12 цієї Інструкції роз'яснено, що оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством включені в фонд додаткової заробітної плати.
Відтак, з аналізу наведених положень можна зробити висновок, що позивачем правильно зараховано кошти компенсації за невикористані відпустки до фонду додаткової заробітної плати. А отже сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є законною, а пункт 2 оскаржуваної Вимоги відповідача необхідно скасувати.
Посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 року № 697 не заслуговують на увагу, оскільки положення такої в межах спірних правовідносин суперечать Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже не можуть бути застосовані.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі № 2а-1970/3527/12 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з часу складення в повному обсязі.
Головуючий суддя: Кузьмич С.М.
Судді: Матковська З.М.
Затолочний В.С.
Повний текст ухвали складено 24 грудня 2013 року